Конференція IDEC для освітян збирає коло авторитетних мовців, серед яких — Ірена Пранскевічуте, експертка в міжнародних дослідженнях Єврокомісії та OECD, консультантка системних трансформацій, яка працює зі школами та національними системами. Пані Ірена обіцяє чимало одкровень для батьків і освітян, тож не впустіть нагоду відвідати її майстер-клас на конференції IDEC, що триватиме з 2 до 8 серпня у Києві.
Тим часом «Освіторія» публікує кілька порад від пані Ірени, що стануть у пригоді батькам.
«Дуже хочеться, щоб моя дитина була найщасливішою. Я готова зробити для цього все. І я не здамся!» — думають батьки, — влучно підмічає пані Ірена. — Натхненні та озброєні цією обіцянкою, вони оголошують війну всьому, що може стати на заваді. Від гаджетів та музики, підворіть і друзів до шкіл і оцінок. Однієї миті до них приходить прозріння: та моя дитина мене уникає! Часом говорить неправду. А найстрашніше — може просто в обличчя сказати: «Я тебе ненавиджу!»
Отож, чи треба нам зупинитись і дозволити робити дітям геть усе? Насправді, це теж не панацея. Подумавши ось так, через певний час ви знову берете всю відповідальність до своїх рук. Разом навчаєтесь із дитиною, вигадуєте різні розважальні цікавинки, читаєте книги з чадом, багато гуляєте разом.
А потім глибоко всередині закрадається думка: «Так-так-так… А де ж час для моїх власних інтересів? А як же мої книги? Мої друзі? Невже все моє життя — то бути нянечкою? Ну ні!»
І тоді ви кажете своїй дитині: «Ти вже достатньо дорослий. Твоє життя — твоя відповідальність». А всередині знову починається кублитись тихий жах відповідальної мами (чи татуся).
Як маятник всередині дзвона — хитаємось від контролю до свободи й навпаки. Створюємо в душах наших дітей безперервний голос невизначеності і тривоги.
Психологи, які досліджували поведінку батьків у взаємодії з немовлятами та вплив на подальший розвиток особистості дитини, виокремлюють три найшкідливіші різновиди поведінки батьків:
1. Байдужість.
2. Суперечливість.
3. Агресія.
Те, про що я говорила вище, наявно демонструє, як поєднуються та проявляють себе в спілкуванні з дитиною ці три небезпечні різновиди батьківської поведінки.
Байдужість, суперечливість та агресія вбивають у дитині відчуття безпеки та довіри — як до навколишнього світу, так і до самої себе. А ще згубно впливають на внутрішню мотивацію.
Якщо ваша дитина ініціативна та любить відкривати щось нове, досліджувати світ, а ви практикуватимете (навіть підсвідомо) на ній перелічені різновиди поведінки, вона все одно закриється в собі. Транслюю її думки: «Це не так безпечно, як я думаю» або «Цього ніхто не помітить», «Це нікому не треба». Так вбивається самодостатність. Дитина уникатиме різних завдань, результатів та оцінок: «Це все мені не потрібно».
Ваші син чи донька, скоріш за все, поринуть в ілюзорний світ: «Що хочу, те й роблю», спрямовуючи всю агресію на себе. А якщо агресія буде спрямована на інших, ті почують: «Та відчепіться від мене!» Можливі й маніпуляції зі сторони дитини: «А що мені за це буде?» Можливі прояви жаги визнання або навіть манії величі, яка видає себе в неймовірному бажанні дитини стати знаменитою, багатієм чи взагалі «іншою людиною», «суперлюдиною».
Усі ці стратегії створюють замкнене коло, яке вкорінює відчуття самонедостатності та відчуження. У цьому підступному відчутті ховається парадокс сьогодення і трагедія великої кількості розвинених країн. Ми живемо у дедалі більш комфортному та «ідеальному» світі, але емоційна тривожність, емоційна нестабільність, депресії та кількість дитячих самогубств збільшуються.
Погодьтесь, у школах раніше не було такої кількості цікавенних підручників, матеріалів і фільмів, щоб діти пізнавали світ. Але й ніколи не було такої всеосяжної байдужості до навчання.
І наче ж ми постійно працюємо над самовдосконаленням, над взаєминами в родині, а внутрішня напруга, відчуття самотності й розгубленості зростає. Де ж той вихід? Під час нашої зустрічі проведу кожного до його персонального Задзеркалля, де ви подивитися на себе очима власної дитини. Навіщо? Щоб перестати звинувачувати себе та вимагати від себе неможливого. Ви навчитеся розуміти потреби дітей відповідно до їхнього віку та створите міцний зв’язок, який об’єднує.
На IDEC у Києві Ірена виступить на потоках для батьків та освітян і підніме наступні питання…
…для батьків:
Подивитися на себе очима дитини
Як знайти зв’язок з підлітками, як з ними говорити та домовлятися, у чому важливість і складність підліткового періоду. Де коріння підліткового «не хочу», «не цікаво» і як розкрити мотивацію. Як розвивається особистість і як повинні змінюватися ролі батьків у зв’язку з новим етапом розвитку дитини. Як народжуються складні відносини та чому іноді турбота виростає в конфлікт. Як стати вічним джерелом внутрішньої мудрості в душі вашої дитини.
…для освітян
Тихий жах педагога або VUCA у світі школи
У чому різниця між розвитком знань і розвитком мислення. Як розвивати зрілість мислення і в першому класі, і на уроці фізики. Як вчити, не даючи правильних відповідей, а створювати завдання, де відповіді будуть знаходитися. Як працювати з різними дітьми і чи можлива індивідуалізація навчальних програм. Чи можуть діти вчитися самостійно і що для цього потрібно. Як працювати з емоційним багажем у класі, особливо з булінгом і апатією. Чи потрібні правила і як їх впроваджувати? Як змінюється роль вчителя в сучасній школі і яких відносин по-справжньому очікують діти. Як відносини впливають на результат і чи впливають.
Чим ще цікава ця спікерка IDEC?
Ірена Пранскевічуте — магістр Стокгольмської школи економіки з широким досвідом топменеджменту. Вона також є консультантом системних трансформацій, працює зі школами, національними системами, експертка в міжнародних дослідженнях Єврокомісії та OECD.
Ірена веде семінари на теми розвитку зрілості та усвідомленості лідерів разом із лекторами світового рівня з Великої Британії, Данії, Сполучених Штатів, Канади, Фінляндії, Австрії та активно співпрацює з українськими проєктами.
