Родина журналістів Дмитра і Вікторії Губенко разом із сином Павлом оселилася в Німеччині три роки тому. Цього року Павло пішов у перший клас німецької школи в містечку Бад-Гоннеф (земля Північний Рейн-Вестфалія) і разом із мамою розповідає про свій досвід.
Павло Губенко, 6 років
Мені подобається моя школа. У моєму класі 16 учнів. У кожного є стіл із шухлядою, там ми залишаємо свої підручники. Моя вчителька, фрау Шумахер, добра, але свариться, коли ми неслухняні. Тоді вона просить постояти за дверима класу і заспокоїтися. Зі мною таке було лише раз. Найбільше мені подобаються уроки німецької мови. Там дуже легкі завдання — ми читаємо і пишемо. Математика мені подобається менше, а мистецтво не люблю — не можу сказати чому. Найбільше я люблю OGS (Offene Ganztagschule — група подовженого дня). На OGS ми йдемо в таку кімнату під дашком, де можна робити, що хочеш. Вчителька подовженого дня, фрау Ляшке, допомагає зробити домашнє завдання. Після цього можна гратися з Lego або нічого не робити. Є м’який куточок з диванами, де можна відпочити. Буває, ми ходимо в спортзал — там старші діти грають у баскетбол чи інші ігри. Ми переодягаємося в спортивну форму і теж граємо. Мій найкращий друг — Жан-Люк, його мама — іспанка, а тато — німець.
Вікторія Губенко, мама Павла
Нам дуже пощастило зі школою — вона невелика і якісна.
У Німеччині діти йдуть до школи в 6 років, і ще за рік родинам надходить інформація про школи в містечку, щоб батьки могли їх відвідати й обрати свою.
Протягом навчального року діти мають 12 тижнів канікул: 6 тижнів улітку і по 2 тижні восени, на Різдво й на Великдень. Початок навчального року не має визначеної дати для усіх шкіл Німеччини. Кожна федеральна земля планує це самостійно. Батьки знають про дати канікул за два роки наперед, щоб мати змогу планувати подорожі. У Німеччині навчання в школі — це обов’язок дитини, тому пропустити уроки можна або через хворобу, або якщо трапляється весілля чи похорон. Тобто приїхати з канікул пізніше і пропустити початок навчального року — дуже серйозне порушення, можна отримати штраф.
Уроки в першому класі тривають до 11:30. До цього в дітей є перерва для сніданку, який кожен приносить із собою в ланч-боксі. Після уроків діти йдуть обідати. Навчання Павла в школі безкоштовне, але ми сплачуємо за обіди та подовжений день — OGS. Учні нашої школи ходять обідати до їдальні місцевого коледжу. Це хороший поживний обід з другої страви й салату. Після цього — прогулянка. У Німеччині діти гуляють у будь-яку погоду. Пригадую, у дитсадочку стояла спеціальна стійка для гумових чобіт, які діти одягали на прогулянку, а також у кожної дитини мали бути так звані штани для болота. Шкільної форми в учнів немає, переодягаються лише для занять спортом.
Оцінок не ставлять, але вчитель пише кілька слів щодо виконаної роботи. Колір ручки не має значення, вчитель може писати зеленою, синьою, червоною. Це може бути «Чудово!» разом зі смайликом у короні, «Старайся», «Ти добре впорався», «Треба більше попрацювати над прикладами». Підручники діти додому не носять, але є папка, через яку відбувається дуже ефективна комунікація вчителів і батьків: майже щодня школа надсилає нам інформацію про шкільні події, новини, оголошення. Німці взагалі дуже люблять папери. Мені було прикро, що так багато папірців використовується в школі щотижня. Я навіть виступила на батьківських зборах — запропонувала перевести комунікацію в електронний формат з екологічних міркувань. Не всі батьки мене підтримали. Більшості зручніше отримувати паперові повідомлення, бо електронні листи губляться.
Окрім звичних для українців предметів, таких як мова, математика, мистецтво, діти початкової школи мають урок християнства (причому окремі заняття для католиків та євангелістів). Оскільки ми іноземці, то Павлові заміняють релігієзнавство на додатковий урок німецької мови.
Час від часу діти замість звичних уроків роблять якийсь проект: наприклад, цілий тиждень вчаться грати на барабанах або знімати відеоролики.
