«Кожен невеликий крок — цеглинка до майбутнього великого успіху», — зізнається Тетяна Веркалець, директорка школи № 38 міста Полтави, фіналістка першої премії Global Teacher Prize Ukraine, учителька історії та правознавства. У березні минулого року пані Тетяна відвідала Global Education and Skills Forum у Дубаї, де перейняла досвід найкращих учителів світу. А вже в липні вона стала директоркою школи, де навчаються 1500 дітей. Ми дізналися в пані Тетяни, як учителю стати директором школи, що дала їй премія Global Teacher Prize Ukraine, і розвідали, що вона готує для своїх учнів та вчителів.
Чи змінилося щось після премії Global Teacher Prize Ukraine?
Участь у премії була для мене дуже вчасною. Саме в момент, коли вже хотіла попрощатися зі шкільною практикою, я потрапила на премію і переконалася, що не варто лишати улюблену роботу. Адже зараз я знаю, що маю величезну підтримку — як з боку колег, так і від громадської спілки «Освіторія». Global Teacher Prize Ukraine допомогла мені повірити в себе та зрозуміти, що я дійсно можу реалізувати все, що запланувала, допомогти порадою, посприяти.
Одразу після премії я почала працювати над власним освітнім проектом і сподіваюся, що найближчим часом зможу його реалізувати.
Чому вирішили стати директоркою школи?
Це новий етап у житті! Я із самого дитинства знала, що буду директоркою, і мріяла стати людиною, яка щось змінить. Директор — найкраща посада для впровадження змін. Учитель, звичайно, теж може змінювати систему, але спектр його дій обмежений.
За новими правилами, кожна людина, навіть без педагогічної освіти, може запропонувати себе на посаду директора навчального закладу. Позаминулого року в Полтаві вже проводили вибори директорів шкіл, тож як учитель історії та правознавства я вирішила спробувати себе в цьому році. Мені до душі припали дві школи, і саме на них я подалася на конкурс. І врешті, стала директоркою Полтавської загальноосвітньої школи № 38.
Коли вчитель приміряє роль учня
Конкурс директорів проводить управління освіти. Оголошує його за два місяці до закінчення терміну дії контракту теперішнього директора. Для збору документів і підготовки перспективного плану розвитку навчального закладу дають місяць.
Спочатку анкети проходять відбір за технічними критеріями.
Потім відбуваються випробування на знання законодавства. Відповідно до п’яти основних законів (Конституція України, Кодекс законів про працю, Закон про освіту, Закон про загальну середню освіту та Закон про запобігання корупції) потрібно відповісти на п’ять відкритих запитань. Такий собі іспит для директорів. Ми знали всі 100 можливих запитань і готувалися саме до них.
Писали цю роботу одну годину. За вимогами конкурсу, це завдання оцінювали в 25 балів максимум. Але ті, хто набрав менше 30 %, до наступного етапу не допускалися. Добре, що в нас таких не було.
Наступний етап — презентація перспективного плану розвитку навчального закладу. На неї виділяли лише 5 хвилин. Потрібно було чітко змалювати картину майбутнього, вкладаючись у таймінг.
Далі комісія на таємному голосуванні визначила, хто стане директором.
Як поєднати вчителювання та директорське крісло?
Директор має право на педагогічне навантаження в 9 годин. Менше можна, а більше — ні. І дуже з того радію. Адже для мене це ковток свіжого повітря — коли приходжу до учнів після цілого дня вирішення проблем із трубами, освітленням та інших побутових питань. Якщо я вимагаю від учителів якихось новацій, то сама повинна бути прикладом.
На другий день на посаді отримала перемогу в обласному конкурсі «Успішна жінка Полтавщини», номінація «Освіта». Це ще одна зміна в житті.
Як змінювати школу
Я планую зробити дійсно Нову школу, зберігаючи гарні старі традиції. Проблема сучасних шкіл у тому, що дуже часто за так званою новою школою ховаються лише зовнішні зміни, але не відбувається змін у процесах, зокрема в стосунках вчитель-учень-батьки.
Перше, що ми зробили — провели засідання учнівського самоврядування. Це потрібно, щоб налагодити відкритий контакт між адміністрацією школи та дітьми. Залучили учнів до проведення першого шахового турніру в школі. Ініціатива повинна надходити від дітей. Ми їм показали: у школі відбуваються зміни і ви можете бути їх учасниками, бо саме вам тут навчатися.
За останній рік на потреби першачків НУШ (принаймні в нас в області) отримали та закупили все, що необхідно, і навіть більше.
Дуже хочеться, щоб школи мали більше свободи (як-от автономію, яка прописана в законі): хотілося б мати свою бухгалтерію і самостійно визначати нагальні потреби школи. Оскільки зараз ми пишемо запити на необхідні речі, а тендери можуть дуже довго не відбуватися й затягуватися, ми намагаємося активно залучати міжнародні гранти.
По-друге, я запровадила використання Google Диска в школі, щоб прискорити процеси та зекономити час учителям. Ми розробили категорії папок: методична робота, списки класу та інші.
Плануємо на травень провести анонімне опитування для батьків і учнів щодо якості навчального процесу.
До основних напрямків, які визначила Лілія Гриневич, вперше потрапило питання туалетів. Для нашої школи відсутність перегородок була великою проблемою, і я пишаюся, що зараз частково це питання вирішене не лише для молодших, а й для учнів старшої школи.
Бізнес з каштанами та урок шахів
Хочемо облаштувати тематичні зони відпочинку для дітей різного віку. Разом з учнями ми створили шкільний бюджет, який наповнили за кошти, виручені від здачі каштанів та макулатури. Діти сказали, що це прибутково і наступного року вони самі здаватимуть каштани фармацевтичному бізнесу. Ми хочемо в цьому семестрі навіть реалізувати цей проект. Уже придумали емблему школи та навіть назви рекреацій.
Також хотіла б, аби шахи в нас були окремим предметом.
Другий аспект — активувати мотивацію вчителів, щоб вони знали про освітянські програми і тренінги. Прагну допомогти педагогам знайти можливість підвищити якість своєї освіти, не відриваючись від навчального процесу. У методах і підходах викладання вчитель має йти в ногу з часом. Інколи легше повісити мультимедійну дошку, ніж навчити вчителів з нею працювати.
Вважаю, що вчительство має бути ліберальним. Кажу вчителям, що я чекаю від них ініціатив. Готова підтримувати і йти назустріч! Я точно не авторитарна директорка, але вважаю, що все ж маю стримувати там, де потрібно.
Директорство — веселий час
Їдальня, першачки. Сидить хлопчик і мама вмовляє його поїсти. А коли побачив мене, кричить: «Директор! Директор!» Мама каже: «Так, директор». Хлопчик продовжує: «А чого вона сюди йде?» Мама: «Ну як чого — поїсти». Хлопчик: «А що, і вона тут їсть? Так що, тут не отрута? Тоді і я тут буду їсти!» І тепер ми з ним часто зустрічаємося в їдальні, і він мені махає рукою.
А ще смішно, коли колишні сусіди-хулігани зустрічають мене в школі і питають: «Тьотя Таня, а що ви тут робите?» А я відповідаю, що тепер я їхня директорка. Тоді вони так: «Оце я попав».
