Трансформацію освіти треба проводити «на випередження» та паралельно зі зміною економічної моделі, впевнені лідери думок. Під час засідання круглого столу «Нова освіта для нової економіки» у Верховній Раді вони озвучили чимало цінних ідей. «Освіторія» зібрала для вас найцікавіші.
Школи зникнуть?
За прогнозами автора освітньої платформи Edu Future, засновника міжнародного ліцею «Гранд» Володимира Співаковського, школи в недалекому майбутньому замінить новий формат навчання:
«Сьогодні виникає нова неймовірна, але дуже зрозуміла парадигма. Так само, як «ручна» праця вчителя вже не встигає навчати сотні мільйонів учнів, так і школи — це вже повна архаїка. Через 30–50 років такої інституції просто не буде. Існуватимуть освітні платформи (educational platforms) і їх буде небагато.
Я виокремив шість запитань. Якщо відповіді на них знайдуться, то це й буде фундаментом глобальної освітньої реформи.
1. Навіщо вчитися?
2. Що має отримувати не лише учень чи студент як замовник послуги «освіта», а й усе суспільство?
3. Яка кінцева продукція системи освіти?
4. Чого нашим дітям треба навчатися? Де навчатися?
5. А як цього навчити? Які технології застосувати?
6. Як отримати більше знань за обмежений час? Скільки це коштує і хто за це має заплатити?
Чи не замислювались ви над тим, чому світлі голови сучасності геть не займаються питанням освіти? Саме їм потрібен молодий жвавий інтелект, нові ідеї. Але замість інвестувати в освіту, вони витрачають свої мільйони на медицину, благодійні проекти.
Те, що Ілон Маск організував школу для 25 дітей, з яких п’ятеро — його власні — не рахується! Cаме ті сфери, у які мільярдери вкладають кошти, сильно змінилися за останні десятиліття. А ось про освіту цього не скажеш — ця галузь не бачить мільярдних інвестицій. Для наочності розуміння: один голлівудський блокбастер коштує так само, як усі інвестиції у світі на модернізацію системи освіти.
Зараз Україна, через абсолютно унікальний потенціал людей, має всі можливості створити освітню платформу, яка буде не просто конкурувати, а й вийде на високий світовий рівень. Це стало б тим проривом у майбутнє, якого всі чекають».
Акцент на розвиток навичок XXI століття
Голова громадської спілки «Освіторія», засновниця Новопечерської школи Зоя Литвин певна: слід приділяти більше уваги підготовці вчителів. Адже, за статистикою, 88 % з них не були за кордоном, а отже — не мали можливості підвищувати там кваліфікацію та переймати досвід. Крім того, 82 % вважають свою професію недооціненою суспільством. Водночас для виховання нації без комплексу меншовартості вчителі мають відчувати повагу до своєї професії.
Для тих, хто прагне змін в освіті, Зоя Литвин виділяє два важливі шляхи:
«Перший — створювати пілотні проекти шкіл та зразки кращої освітньої системи. Другий — нарощувати кількість «агентів змін», які стануть апологетами нової системи й будуть активно до неї рухатися. Саме тому «Освіторія» багато й глибоко працює з учителями. Нам хочеться, щоб наша освіта не здоганяла західні тренди, а формувала й передбачала. Як у цій фразі: «Хороший футболіст — не той, хто біжить до м’яча, а той, хто знає, де цей м’яч буде за кілька секунд».
Насамкінець пані Зоя навела дані: понад 77 % вчителів підтримують реформу «Нова українська школа»:
«Інтегрований підхід, не просто закладання в дітей знань, а розвиток у них навичок XXI століття — усе це передбачено цією прекрасною реформою. Але якщо не будемо вчити українських вчителів по-новому — усі ці позитивні зміни залишаться лише красиво прописаними на папері».
Супертренд — усвідомлене батьківство
Засновниця і головний редактор журналу Promum Ксенія Букшина зазначає:
«Багато освітян-візіонерів кажуть, що дуже скоро професії у звичному розумінні зникнуть. Натомість, soft skills — як-от вміння творчо та практично мислити, підходити проектно до справи, ризикувати — вийдуть на перший план. Чи може школа гарантувати їхній розвиток? Можливо, ні.
Кожна дитина різна, і тільки окремі люди можуть знати, що їй потрібно — це батьки. Часто батьки не готові і не хочуть брати на себе таку відповідальність. І це проблема.
Усвідомлене батьківство в Україні вже є трендом, але ще не реальністю.
Бачу вихід у сімейній освіті — у сенсі, що починати треба ще до появи дитини. Об’єднання батьків у громади також може стати вдалим рішенням — вже сьогодні можна згуртуватися та зробити маленьку школу або позашкільний заклад. Ця практика давно поширена в Європі».
За словами пані Букшиної, актуальною також є популяризація курсів для батьків, які стосуватимуться освіти та майбутнього дітей. Об’єднання батьків у громади має підтримувати держава — наприклад, через спрощення податків для маленьких шкіл і садочків, ліцензування.
Якісний контент тут також має стати найнагальнішим питанням — видання для батьків, відео та інше варто заохочувати більше.
Екосистема розвитку інновацій
Без нової економіки Україна ризикує бути лише кузнею кадрів для економік інших країн — переконаний виконавчий директор Асоціації «Інноваційний розвиток України», виконавчий директор Київського міжнародного економічного форуму Юрій Пивоваров.
«Україна — четверта у світі за IT-потенціалом. Ми маємо 4 мільярди доларів ІТ-експорту. Але, на жаль, експортуємо свої знання, свій сервіс іншим державам і дуже мало його використовуємо всередині країни. Чому? Ми постійно наголошуємо на відсутності в Україні екосистеми розвитку інновацій.
Інноваційна система складається з багатьох елементів, де освіта — дуже важлива складова. Але для цього в стартапів мають бути інкубатори, акселератори, міжнародні корпорації, які стануть не тільки постачальниками технологій, а й замовниками стартапів. Потрібні інвестиції.
Держава повинна стати каталізатором всієї цієї екосистеми. Приватний бізнес розвивається там, де для нього створюють умови. В Україні вже є дуже позитивні тенденції — виникають технопарки, перші корпоративні акселератори, є венчурні форми, є, принаймні, розмови в Уряді про фонд підтримки стартапів. Але все дуже повільно. Хотілося б пришвидшити цей процес».
