Ви певно не раз чули про освітнє диво Сінгапуру. Чим вражає їхня освітня система? Які іспити складають їхні школярі у школі та чи справді самі прибирають класи? Про усе це розповідає натхненник руху EdCamp Олександр Елькін, який пройшов стажування Leaders in Education у Сінгапурі.
1. Особлива освітня філософія
Саме філософія робить освіту Сінгапуру привабливою для вивчення. Вона живе не просто на словах, а розкривається в усьому, що ми бачимо у звичайній сінгапурській школі. Її елементи були закладені в розбудову освіти ще з моменту здобуття незалежності.
Філософія стандартного навчання Сінгапуру об’єднує три ключові принципи щодо викладання і навчання:
1
У країні вірять в холістичну, цілісну освіту. Таку, що забезпечує цілісне світосприйняття, передбачає отримання фундаментальних знань і практичних навичок.
2
Сінгапурці певні: кожна дитина хоче і може навчатися. Тому фокусуються на потребах дітей, коли розробляють освітні методики.
3
Тут вірять, що навчання розквітає за чотирьох умов:
- Створення турботливого та безпечного середовища навчання.
- Діти залучаються до активного конструювання знань. Це навчання через запитання та через вирішення проблем, а не накопичування знань заради знань. А знання тут отримують для того, щоб задовольнити внутрішню зацікавленість і потребу у вирішенні проблем.
- Велика увага до розвитку навичок синтезу й аналізу, вміння дискутувати.
- Акцент на оцінюванні. Воно потрібне, щоб закривати певні пробіли в навчанні дітей, і передусім — формувальне, а не звичайні «рейтингові» тести та екзамени.
2. Навчальний рік починається взимку й закінчується восени
Навчальний рік тут починається в січні і завершується наприкінці жовтня. Я дізнався про це, коли постало питання, чому в розпал липня діти ходять до школи. Насамперед це для того, щоб поєднати календарний рік з навчальним. До того ж, у Сінгапурі за вікном увесь рік літо й повноцінно відпочивати місцеві школярі можуть у будь-який сезон.
3. До середньої школи треба скласти іспит
Вам не почулося. Іспити в школярів у Сінгапурі не тільки наприкінці навчання, а ще й коли дитині 12 років і вона переходить до середньої школи. Цей екзамен називається Primary School Leaving Examination (PSLE). Включає тестування з дисциплін, які найбільше надихають дитину й визначатимуть її подальший шлях.
У середній школі освіта відбувається в рамках спеціальних курсів з різними програмами — Експрес (4 роки навчання), Спеціальний, Стандартний, Нормальний академічний (5 років), Нормальний Технічний (5 років), Передпрофесійний.
Після закінчення середньої школи учні складають другий іспит — Singaporean GCE ‘O’ Level і потрапляють на навчання в коледж. Останній іспит — безпосередньо перед вступом в університет. Саме через цю низку екзаменів сінгапурська система освіти отримує велику дозу критики — мовляв, надто вже багато уваги приділяють екзаменуванню.
Самі ж сінгапурці наголошують, що проводять іспити не задля того, щоб створити рейтинг або вкрасти можливості в молоді, а щоб запропонувати дітям певну швидкість отримання нових знань і навичок, яка відповідає їхнім здібностям. Спершу ти дивишся на все це, і здається, що це якийсь глухий кут у навчанні. Але потім розумієш, що така схема дає можливість дитині потрапити в університет, навіть якщо вона показувала не дуже високі результати в початковій школі.
4. Освіта, яка навчає любити свою країну
Кожен день у школах Сінгапуру починається з підняття державного прапора. Але цим патріотичне виховання, звісно, не обмежується. Воно тут не тільки про прапор, гімн чи знання якихось базових законів.
Освітяни вірять, що справжній громадянин — особистість розкрита й усебічно розвинена. Ця людина несе Сінгапур у своєму серці та розуміє, що держава багато робить для неї й розраховує, що громадяни повертатимуть це майбутнім поколінням, залишаючись у країні та розвиваючи її потенціал.
Окрім власне уроків та підручників, громадянська освіта охоплює шкільне самоврядування та позашкільні активності, навчання безпеки в інтернеті, сексуальну освіту, кар’єрне орієнтування.
У Сінгапурі кожен вчитель є педагогом з громадянської освіти, батьки є ключовими партнерами, а цінності не тільки пропонуються, а й прищеплюються.
Мені показували «таблицю цінностей» в одній зі шкіл. За кожним пунктом є розшифровка — як саме можна продемонструвати певну цінність у дії. Наприклад: «допомагаю приятелю, який не встигає з навчанням», «розказав/-ла історію під час церемонії підняття прапора», «провів/провела екскурсію для відвідувачів школи», «запропонував/-ла ідею для покращення школи і беру участь у її впровадженні».
Протягом року діти збирають значки, які можна отримати за виконання певної дії. Школярі мають встигнути зібрати всю колекцію.
5. Учительство, яке зростає, та вчительські ступені
Як і в нашій Новій українській школі, сінгапурці ставлять у центр дитину. Але бачать ключем до досягнення високого розвитку школяра саме вчителя. Тому увага до педагогів проявляється не тільки на рівні високої заробітної плати, а й у фінансуванні державою проектів, які сприяють професійному зростанню вчительства. Ці проекти не є обов’язковими, їх ніяк не контролюють і дають повну свободу з використання можливостей. Загалом вчителі отримують від держави покриття на професійне зростання протягом 100 годин на рік.
Керівник Академії сінгапурських вчителів розповідав, що зараз тут зосереджені на тому, щоб освітяни ставали вчителями одне для одного. У них потужні спільноти, які навчають на рівні шкіл, районів і країни в цілому. Головними провайдерами знань є самі педагоги, а не просто залучені ззовні фахівці.
Кожен вчитель має ступінь. У Сінгапурі їх чотири: Teacher, Senior, Lead, Master Teacher. Ступені присуджують незалежні вчительські кластери з осіб, які мають вищий ступінь.
6. Відмова від шкільних інспекцій
У Сінгапурі є чіткий баланс між шкільною автономією та звітністю. Тут відмовилися від шкільних інспекцій, які стресували освітян щонайменше тричі на рік. Натомість у кожній школі проводять самооцінювання за системою з 9 компонентів.
Комісія до місцевих шкіл усе ж приходить, але тільки раз на шість років. До неї входять вчителі та директори з інших шкіл. Вони перевіряють, наскільки самооцінювання відповідає реальному стану справ. Але первинно школа сама ставить собі оцінку, бачить зони свого зростання та вдосконалює їх.
7. Акцент на позитивності в навчанні
Хімічні речовини, що виробляються від переживання позитивних емоцій, допомагають вчитися.
Емоційному інтелекту можна і треба навчитися. А ефективні педагоги мають знати, як допомогти дитині: усвідомлювати і розуміти себе; розпізнавати й керувати різними емоціями, зокрема, у важких ситуаціях; мотивувати себе й брати відповідальність; проявляти емпатію; будувати міцні взаємини.
8. Тілесні покарання
Уперше вони з’явилася в епоху британського колоніального правління. І досі продовжують застосовуватися в деяких сінгапурських школах. Покарання — удари ротанговими палицями, які називаються cane (тростина, а сама «процедура» англійською звучить як canning).
Зауважу, що canning є крайньою мірою та наслідком суворих, систематичних порушень, що заздалегідь відомі дітям. Ідеться про крадіжки, бійки, вандалізм, куріння тощо. Прикладанню палиць передує серйозна роз’яснювальна робота з дитиною, яка порушила правила, спілкування з батьками. Тілесні покарання застосовують тільки до хлопчиків.
Після покарання є пост-супровід, кожне застосування тростин реєструють. Директор школи самостійно вирішує, чи використовувати таку практику, а також тільки директор може власноруч робити canning — учительству це суворо заборонено. Зазвичай побиття палицями відбувається в директорському кабінеті, але можливі й публічні покарання в разі серйозної провини.
9. Учні займаються шкільним благоустроєм
Два роки тому вирішили долучати дітей до прибирання класів після навчання та до забезпечення благоустрою біля закладу освіти. Така практика існує й в інших країнах, наприклад, у Японії. При цьому в школах є постійні прибиральники.
NOT A CHORE: Ministry of Education, Singapore wants to cultivate good life habits in students through cleaning activities. By the year's end, all schools will have students take part in daily cleaning. http://bit.ly/1mZgtno
Posted by Channel NewsAsia on Thursday, February 25, 2016
Тобто це відбувається зовсім не з метою зекономити за рахунок дитячих рук. Адже культура спільного прибирання сприяє розбудові взаємин, відповідальності й причетності до справ своєї громади. До того ж цей процес підтримують та супроводжують педагоги, які допомагають розподілити ролі.
10. Прозора система просування кар’єри
На 5,6 млн сінгапурців діють 350 шкіл, де для 500-тисячного учнівства викладають 33 тисячі вчительок і вчителів. Після завершення шести років директор школи може перейти в іншу школу на таку ж посаду або піти викладати в певну інституцію, пов’язану з освітою.
Досвід сінгапурців, їхні вміння та погляди не втрачаються в системі. Цікаво, що багато сінгапурських директорів шкіл, які виходять на пенсію, потім їдуть до інших країн очолювати міжнародні школи. Це дуже поширена практика.
Практикум
Як у Сінгапурі відбувається урок фізкультури
Заняття проводить вчителька зі статусом Senior — це викладачка з «просунутим» педагогічним ступенем. Клас грає у волейбол. Усі — у спортивній формі чотирьох кольорів, на футболках нанесено цінності, які пропагує заклад: чесність, повага, співчуття, майстерність. На інших уроках діти теж у формі (кажуть, її запровадили, щоб не відчувався різний матеріальний рівень батьків).
Дисципліна на уроці феноменальна — відчутно, якою повагою школярі пройняті до дорослих. Учителька кличе в спільне коло для підбиття підсумків, реакція дітей миттєва. Наприкінці обговорення вона використовує самооцінювання.
Учні розподіляють надруковані коди на магнітах у відповідні стовпчики з оцінками. Поки школярі прибирають спортінвентар у сучасній залі, вчителька зчитує всі виставлені оцінки на свій смартфон. Це дуже простий і елегантний сервіс формувального оцінювання Plickers. Каже, що завдяки цьому їй легше планувати наступне заняття і розуміти, хто потребує додаткової уваги.
