Вони самі себе називають екстраординарною та футуристичною школою. Освітній заклад, де діти ходять босоніж, гуляють разом містом, спочатку майструють прилади, а потім шукають, які науки можуть допомогти, може навіть шокувати. А дрилі та шліфувальні машини, з якими працюють діти, здатні викликати нічні кошмари про травми в нервових матусь. Утім, тут досить безпечно, а діти вважають таку школу найкращою у світі.
Божевільна мрія, що стала реальністю
10 років тому Джевер Тюллі і Брайан Велч вирішили: сучасні хлопчики занадто обмежені турботою батьків. Те, як багато забороняють дорослі та як відсторонюють від реальності, просто обурювало їх. Хлопчики мають майструвати, бити молотком, не боячись травмувати пальці, пилити дерево, пробувати різні інструменти, у тому числі електричні. Утім, сучасним дівчатам усе це теж необхідне. Тож чоловіки заснували літній табір, який назвали Школою лудильників.
Діти могли експериментувати з пилами та свердлами, інструментами, які дорослі зазвичай відмовляються давати дітям у руки. У таборі діти використовували електроінструменти та «небезпечні» речі для будування з доступних матеріалів того, що самі хотіли.
Дітям було дуже цікаво, і вони постійно запитували: «Чому ж не існує такої школи?» Табір мав успіх і дав поштовх реалізувати таку концепцію в школі. Схвалень у педагогічних колах та визнання школа на початку заснування не мала, та й дотепер чимало батьків вважають, що тут дають забагато свободи учням. Але засновники впевненні — це питання часу і перемоги над стереотипами.
«Коли ми кажемо, що 12-річній дитині саме час працювати з пилою чи нормально носити кишеньковий ніж — це звучить як божевілля. Але насправді дорослі недооцінюють здатність дітей розуміти прості речі (наприклад, дбати про власну безпеку). Тому ми вирішили, що час діяти. Так божевільна мрія перетворилася на реальність», — розповідає засновник школи Джевер Тюллі.
Самі діти в захваті від такої альтернативної школи.
«Тут я відчуваю свободу. Можна навіть відмовитися від свого імені і взяти нік, який до вподоби. Я відвідувала кілька шкіл, але з усіх Brightworks — моя улюблена», — ділиться враженнями десятирічна учениця Елізабет «Зада» Хатауей.
Дорога камерна школа для юних винахідників і вчених
Brightworks school у Сан-Франциско — досить молода приватна альтернативна школа. Її заснували лише у 2011 році. Тут немає класів, розкладу уроків, оцінок, іспитів, тестування. У школі немає вчителів. Натомість у них є колаборанти-співавтори, які допомагають кожному учню в роботі над темою. А робота побудована, як у справжніх винахідників та вчених. Тут роблять з нуля різні пристрої, а заразом вивчають правила та закони з різних наук, без яких роботу не закінчити.
Учень, немов аспірант, обирає тему, взаємодіє з професіоналами в різних галузях, які допомагають розкрити питання від А до Я, а потім розробляє мультимедійне портфоліо, яке представляє всім у школі, спільноті, а також світу — за допомогою веб-сайту школи.
Така «школа дослідників» дійсно камерна, адже за сім років тут вчилися лише близько сотні учнів. У перший навчальний рік їх було лише 19. У багатьох батьки працюють у Кремнієвій долині. Класів тут теж немає. Замість них — Bands-групи.
Кожна група складається з 7-10 учнів різного віку. Але різниця у віці між ними — не більше трьох років. Група має свого куратора-співавтора. Учні часто взаємодіють з іншими, доросліші можуть співпрацювати з 5-6-річними під час роботи над проектом — це теж актуально.
Учні завжди діляться ідеями, щоб допомагати один одному вивчати тему. Але основна група та її співавтор — це завжди ніби своєрідний базовий клас. Групи розрізняють за кольорами. Червоний — найменші, жовтий — трішки старші, помаранчевий, блакитний, індиго та інші — мають свої вікові можливості та певні завдання і створюють групу зі спільними інтересами.
Школа неприбуткова, адже витрачає чимало коштів на створення умов для школярів. Але для родин вона не дешева. Основним джерелом фінансування є навчання, вартість якого становить близько 30 тис. доларів на рік. Також школа постійно в пошуках грантів від фондів та пожертвувань від батьків та інших спільнот.
Завдання — пристрій для смаження маршмелоу
Вже на вході до школи зрозуміло, що вона — неординарна. Школа має нетрадиційне розташування — на місці старого майонезного заводу. Гігантські вікна та скляні світильники над головою надають приміщенню дивовижного освітлення.
Підлога виготовлена з м’якого матеріалу, тому часто діти ходять тут босоніж. У будівлі є зона для мистецтв, лабораторія електроніки, дерев’яна майстерна та кухня, де діти навчаються готувати.
Про початок занять у школі сповіщає не класичний дзвоник, а просто ритмічне плескання в долоні одного з учнів, до якого підключається решта.
Навчання починається о 09:00 і триває до 15:30. А з 16:00 до 18:00 можна отримати додаткові знання.
Можна побачити, як в одному куточку діти навчаються грати на банджо, в іншому — третьокласники займаються йогою, а подалі — учні моделюють вішалку чи щось досліджують. Є невеличкі приміщення, де діти зосереджують увагу на англійській мові, вивчають математику та суспільні науки.
Десятирічна дівчинка з ноутбуком на дивані пише фантастичний роман. Група тренується виживати в диких умовах (на кшталт джунглів). Це все одна школа.
«Діти вивчають фізику, геометрію, алгебру через реалістичні проекти. Наприклад, зараз досліджують об’єктиви та фотографії. В минулому семестрі вони дізналися про дзеркала і побудували пристрій для смаження маршмелоу: дзеркало з багатьма лінзами. Учні знов і знов переробляли пристрій, доки промені не були сконцентровані достатньо, щоб смажити маршмелоу», — гордо розповідає вчитель Макензі Роуз-Прайс.
Об 11:30 всі учні йдуть до парку на годину. Вони можуть там навчатися в будиночках на деревах чи саджати квіти, вивчати комах, птахів або ж проводити польові дослідження. Діти також мають різні заплановані екскурсії: парки, музеї, галереї. Але часто вони просто гуляють містом — знайомляться з транспортом, вчаться використовувати карти та орієнтуватися в мегаполісі.
У п’ятницю в школі — батьківські обіди та прибирання території. Як кажуть у школі, це дає дітям змогу відчути відповідальність за той простір, де вони проводять стільки часу.
Дуги замість уроків
У школі використовується навчальна програма, створена Тюллі «Процес планування дуги». Це своєрідний ритм освіти Brightworks. Кожна дуга — це поетапне входження в тему, яку потрібно досліджувати з різних точок зору.
Щороку школа має 3-4 основні дуги, за якими студенти рухаються різним курсом навчання, з різною інтенсивністю занурення в тематику, інтегруючи, розвиваючи навички та знання. Учні повинні працювати з кожною темою на трьох різних етапах: дослідження, вираження та експозиція.
Перший етап дуги: дослідження. У цей період учні відповідають для себе на запитання: «Що це таке? Чому ця тема важлива?» А також намагаються розширити навички. Разом з експертами через польові дослідження, структуровані ігри та практику учні відкривають для себе основу тематики.
Другий етап: вираження. Учні намагаються відтворити те, що взяли з першого етапу: будують, створюють щось, вправляються в мистецтвах, використовують свій дослідницький проект чи виступ. Кожен учень може зосередити увагу на одному аспекті дуги. Наприклад, якщо тема — вітер. Вітроенергетика, метеорологія, польоти, морська історія та вірші про Еола та Борея — це все різні точки зору, за допомогою яких кожен учень може зрозуміти тему. Експерти пояснюють цю тему на ландшафті, де розміщують інструменти та матеріали, що допомагають усе дослідити. Учні можуть запускати повітряних зміїв, експериментувати з аеродинамічними тунелями чи створювати турбіни — усе це допомагає зрозуміти тему і поняття на практиці.
Дорослі співавтори, як їх називають у школі, допомагають учням керувати проектами, вести документацію, співпрацюють.
Завершальний етап: експозиція. Це презентація проекту для публіки, своєрідне портфоліо.
«Це дає змогу розвивати комунікативні навички, уміння інтегрувати свої ідеї. А співавтори мають час оцінити проект кожного учня в письмовій формі. Цей зворотний зв’язок вони надають самим учням та їхнім батькам», — пояснює керівник закладу Ліз Ярослоу.
Кожна дуга може займати від двох тижнів до двох місяців. Успішна дуга — це коли 5-річна дитина може зрозуміти тему, 12-річна — зануритися в неї, а 15-річна зробити свій внесок для людства.
Наприклад, під час теми «насіння» найменші учні вивчають, як готувати різні каші, годувати птахів, освоюють ваги та різні форми виміру (ложка, склянка тощо). А підлітки будують справжнісінькі системи гідропоніки, які можна запропонувати фермерам.
