Профорієнтацію в школах пропонують зробити обов’язковою: 25 рекомендацій UNICEF для української освіти

UNICEF оприлюднив дослідження про кар’єрну освіту в умовах нестабільності. Його автор — Ентоні Манн, міжнародний консультант UNICEF в Україні — проаналізував міжнародний досвід і сформулював 25 рекомендацій для української системи освіти.

Серед пропозицій:

• зробити кар’єрну освіту обов’язковою для учнів базової школи,
• запровадити індивідуальні портфоліо професійного розвитку,
• посилити співпрацю шкіл із роботодавцями.

Чому школам потрібна нова модель профорієнтації

Звіт «Кар’єрна освіта в умовах нестабільності: міжнародний досвід і рекомендації для системи шкільної освіти в Україні» присвячений тому, як допомогти підліткам орієнтуватися у світі праці, що швидко змінюється.

Ентоні Манн пропонує відійти від уявлення про профорієнтацію як про разовий вибір професії наприкінці школи. Натомість учнів варто поступово навчати управляти власною кар’єрою протягом життя: ухвалювати обґрунтовані рішення щодо освіти й роботи, планувати подальший розвиток і пристосовуватися до змін на ринку праці.

Особливо актуальною така модель є для України, де повномасштабна війна вплинула на освітні траєкторії дітей, спричинила переміщення родин і змінила потреби ринку праці. Автор звіту наголошує: кар’єрна освіта має враховувати ці обставини й допомагати школярам будувати реалістичні плани навіть за умов невизначеності.

У повідомленні МОН наведено й дані міжнародного дослідження PISA. Якщо у 2018 році 14% українських 15-річних підлітків не могли назвати майбутню професію, то у 2022-му таких було вже 48%. Також зросла частка учнів, які планували здобути освіту, недостатню для обраної професії: з 6,5% до 20%.

25 рекомендацій для української системи освіти

У звіті Ентоні Манн сформулював 25 рекомендацій. Вони охоплюють підготовку кар’єрних радників, організацію профорієнтації в школах, взаємодію з роботодавцями, цифрові інструменти та оцінювання результатів. Це орієнтири для розвитку системи, а не обов’язкові до виконання приписи.

Підготовка кар’єрних радників

Автор звіту пропонує розвивати професійну підготовку фахівців, які супроводжуватимуть учнів у плануванні освітнього та професійного майбутнього.

Серед рекомендацій:

• запровадити початкову 90-годинну програму підготовки кар’єрних радників, зокрема для закладів базової та профільної середньої освіти;
• розглянути можливість створення системи підтримки радників на рівні громад або об’єднань громад;
• оцінити результати початкової підготовки й використати їх для розроблення повноцінної програми обсягом 60 кредитів ECTS;
• передбачити вимоги до безперервного професійного розвитку кар’єрних радників.

Також Манн радить переглянути професійний стандарт після запровадження повної програми підготовки та узгодити його з оновленими європейськими підходами до навчання впродовж життя.

Кар’єрна освіта для всіх учнів

Одна з ключових пропозицій — зробити кар’єрну освіту обов’язковою для всіх учнів базової середньої школи.

Для цього автор звіту рекомендує:

• визначити в кожній школі представника керівництва, відповідального за кар’єрну освіту та координацію роботи з кар’єрним радником;
• зобов’язати школи публікувати на своїх сайтах політику або програму кар’єрної освіти;
• залучати до обговорення професійних планів учнів батьків та інших зацікавлених учасників;
• розвивати загальношкільний підхід, за якого кар’єрна освіта стає частиною роботи не лише окремого фахівця, а й усієї шкільної спільноти.

Окремо Манн пропонує розглянути запровадження електронних портфоліо кар’єрного розвитку для всіх учнів. Діти могли б накопичувати в них інформацію про власні інтереси, досвід, навички та професійні плани протягом навчання.

Для старшої профільної школи автор радить створювати індивідуальні освітні траєкторії, давати учням можливість здобувати практичний досвід у реальному робочому середовищі та готувати їх до пошуку роботи й проходження відбору.

Більше контактів із роботодавцями та реальним робочим середовищем

У звіті наголошується на важливості безпосереднього знайомства школярів із різними професіями та людьми, які працюють у відповідних галузях.

Ентоні Манн рекомендує відновити й розширити взаємодію між школами та роботодавцями, порушену через повномасштабну війну. Для цього пропонує використовувати посередників на рівні громад, об’єднань громад і національних онлайн-платформ.

Серед інших пропозицій:

• розробити рекомендації для шкіл щодо ефективних кар’єрних заходів за участю роботодавців;
• усунути перешкоди для знайомства учнів із реальними робочими місцями, зокрема через спостереження за роботою фахівців, стажування та неповну зайнятість;
• створити спеціальні програми, які допоможуть школам знаходити роботодавців і фахівців для підтримки учнів з інвалідністю;
• розробити національний онлайн-механізм, що поєднуватиме школи з роботодавцями та професіоналами, готовими долучатися до кар’єрної освіти.

Цифрові ресурси та штучний інтелект

Автор звіту звертає увагу на потребу в якісних цифрових матеріалах для кар’єрної освіти.

Зокрема, він пропонує доповнити Всеукраїнську школу онлайн ресурсами для роботи кар’єрних радників, матеріалами для їхнього професійного розвитку та перевіреними навчальними матеріалами для підлітків.

Також МОН або визначений партнер мають надавати школам професійні рекомендації щодо якості цифрових інструментів, зокрема тих, що використовують штучний інтелект.

Подолання гендерних стереотипів

У звіті окремо розглянуто нерівність у професійному самовизначенні. Автор рекомендує активніше працювати з гендерними стереотипами, які можуть обмежувати вибір професії підлітками.

Для цього школам варто створювати умови, у яких учні критично осмислюватимуть уявлення про «чоловічі» й «жіночі» професії та матимуть можливість знайомитися з різними сферами праці на практиці.

Окремої уваги, на думку Манна, потребують діти, які через переміщення, інвалідність або інші обставини мають менше можливостей для переходу від школи до подальшої освіти чи працевлаштування.

Як оцінювати результати кар’єрної освіти

Ентоні Манн пропонує не обмежувати оцінювання кількістю проведених профорієнтаційних заходів. Важливо з’ясовувати, як змінюються досвід, ставлення та уявлення учнів про власне професійне майбутнє.

Серед рекомендацій — розвивати довгострокові дослідження, які дадуть змогу оцінити результати кар’єрної освіти, а також створити національний координаційний механізм для співпраці державних і недержавних організацій, шкіл, роботодавців та закладів вищої освіти.

Автор також радить проводити стратегічну комунікаційну кампанію, щоб залучити до розвитку кар’єрної освіти всі зацікавлені сторони.

Що вже робить МОН

У Міністерстві освіти і науки повідомляють, що частину кроків із розвитку кар’єрної освіти вже розпочали.

Зокрема, в Україні затвердили 90-годинну програму підготовки кар’єрних радників, а відповідну професійну роль внесли до Класифікатора професій. Із 2027 року кар’єрну освіту планують розгортати в закладах освіти по всій Україні.

Наступний етап — підготовка педагогів для 150 пілотних академічних ліцеїв. Надалі цю роботу планують масштабувати на понад 2000 академічних ліцеїв.

Міністр освіти і науки Андрій Бутенко наголосив, що кар’єрна освіта має допомогти учням не просто обрати професію, а навчитися планувати власний розвиток і ухвалювати рішення в умовах змін.

Голова Представництва ЮНІСЕФ в Україні Анне-Клер Дюфе також закцентувала на важливості підтримки дітей у побудові професійного майбутнього, особливо в умовах нестабільності.

Джерела: Звіт UNICEF«Кар’єрна освіта в умовах нестабільності: міжнародний досвід і рекомендації для системи шкільної освіти в Україні», сайт МОН.

Читайте також: Оминути університет: як програми стажування дають старт кар’єрі без вищої освіти.