МОН затвердило нову програму для вчителів, які викладають українським дітям за кордоном: що змінюється

Міністерство освіти і науки України затвердило Типову програму підвищення кваліфікації для педагогів — громадян України, які викладають у закордонних освітніх осередках українські предмети та інтегровані курси українознавчого компонента.

Відповідний наказ МОН №1472 датований 24 серпня 2026 року. Програма має назву «Викладання українознавчого компонента в умовах освітньої діяльності за кордоном» і діятиме протягом п’яти років.

Для кого призначена програма

Цільова аудиторія документа — українські педагоги, які працюють у закордонних суб’єктах освітньої діяльності та викладають українознавчий компонент учням 5–9 класів. Програма розрахована на 60 годин, або 2 кредити ЄКТС.

Навчання може відбуватися

• очно,
• заочно,
• дистанційно,
• у мережевій або дуальній формі,
• а також на робочому місці.

Водночас заклад або інша установа, яка проводить підвищення кваліфікації, може адаптувати до 30% змісту програми відповідно до особливостей конкретного освітнього осередку та потреб педагогів.

Після успішного завершення навчання педагоги отримуватимуть документ про підвищення кваліфікації — свідоцтво, сертифікат тощо. Його конкретний вид визначатиме суб’єкт підвищення кваліфікації.

Що тепер мають уміти вчителі, які працюють за кордоном

У документі окремо прописали, що робота з українськими дітьми за межами України має враховувати багатомовність і мультикультурність середовища. Учитель має вміти визначати освітні, мовні та соціокультурні потреби дітей і відповідно адаптувати навчання.

Йдеться, зокрема, про:

• адаптацію та модифікацію навчальних програм і матеріалів;
• роботу з дітьми з різним рівнем володіння українською мовою;
• індивідуалізацію та диференціацію навчання;
• організацію інклюзивного освітнього середовища;
• формувальне оцінювання;
• підтримку української мови, культури та національної й громадянської ідентичності;
• партнерську взаємодію з батьками та українськими громадами за кордоном.

Тобто програма виходить із того, що українські діти за кордоном — це не однорідна група. Серед них можуть бути носії української мови, білінгви й багатомовні учні, діти з початковим рівнем володіння українською або ті, для кого українська фактично є іноземною мовою. Для кожної з цих груп педагог має добирати відповідні методики.

Українознавчий компонент — це скорочена програма, а не просто «додаткові уроки»

Окремий блок документа присвячений тому, як реалізовувати українознавчий компонент за кордоном. Його визначають як скорочену освітню програму, яка має забезпечувати освітні права українських дітей відповідно до державних стандартів України. При цьому програми мають враховувати те, що дитина паралельно навчається в системі освіти країни перебування.

Тому вчителів навчатимуть визначати обов’язковий мінімум змісту, пріоритетні результати навчання та скорочувати навчальний матеріал відповідно до віку дітей і доступного часу.

У програмі прямо йдеться і про оптимізацію сумарного навчального навантаження школярів, які одночасно навчаються в Україні та за кордоном. Також передбачене застосування механізмів визнання результатів навчання, здобутих у закордонних освітніх осередках.

Що викладатимуть у межах програми

Програма складається з двох основних модулів і підсумкового оцінювання.

Загальний обсяг — 60 годин:

• 18 годин лекцій,
• 36 практичних занять,
• 4 години самостійної роботи,
• 2 години підсумкових заходів.

Перший модуль присвячений організаційно-методичним засадам навчання українських дітей за кордоном. Серед тем — правові умови навчання, робота в багатомовному середовищі, інклюзивне навчання та створення українського мовно-культурного освітнього середовища.

Другий модуль стосується безпосередньо викладання українознавчого компонента. Учителі працюватимуть із методиками викладання української мови та літератури, історії України та громадянської освіти, географії України, а також із питаннями оцінювання та створення адаптованих навчальних матеріалів.

Більше адаптації та менше механічного перенесення української програми

Одна з ключових ідей документа — не просто перенести українську шкільну програму за кордон, а адаптувати її до реальних умов, у яких перебувають діти.

Наприклад, під час вивчення української мови та літератури рекомендується орієнтуватися не лише на засвоєння правил, а й на реальні мовні потреби дітей, розвивати побутове й академічне мовлення, використовувати автентичні тексти та сучасний український медіаконтент. Для оцінювання пропонується використовувати, зокрема, дескриптори «Я можу» (Can-Do) та орієнтири CEFR.

Для історії та громадянської освіти акцент зроблений на формуванні історичної свідомості, громадянської компетентності, критичного мислення та протидії стереотипним уявленням про Україну. Окремо передбачена робота з контроверсійними питаннями, історичними джерелами, деконструкцією міфів і різними інтерпретаціями історичних подій.

У викладанні географії України пропонується більше пов’язувати український матеріал із країною перебування: порівнювати природні, демографічні, економічні та культурно-географічні особливості двох країн, використовувати двомовні словники, цифрові карти та геоінформаційні системи.

У програмі є окремий блок про штучний інтелект

Ще одна важлива новація — ШІ прямо включено до переліку інструментів професійної діяльності вчителя.

Педагогів навчатимуть використовувати цифрові ресурси й технології штучного інтелекту для підготовки та адаптації навчальних матеріалів, створення вправ, візуалізації змісту, інтерактивної взаємодії, а також автоматизації окремих видів поточного оцінювання.

При цьому документ наголошує: використання ШІ має відбуватися з дотриманням академічної доброчесності, авторського права та педагогічної доцільності.

Український освітній осередок має бути не лише місцем для уроків

Окремо програма описує, яким має бути українське мовно-культурне середовище за кордоном. Серед його характеристик МОН називає безпечність, безбар’єрність, культурну чутливість, дитиноцентризм та інтерактивність.

Йдеться не лише про уроки. У документі пропонують створювати українськомовний візуальний простір, осередки української книги, організовувати культурні квести, сторителінг-марафони, краєзнавчі проєкти, розмовні клуби, кінопокази, творчі та медіапроєкти. Учні можуть створювати українськомовні подкасти, блоги та відеоконтент.

Цифрові технології та ШІ також пропонують використовувати для культурно-освітніх проєктів — наприклад, віртуальних 3D-турів українськими музеями та інтерактивних мап.

Джерело: наказ, розміщений на сайті МОН.

Читайте також: Тематичний «Урок на картонках»: креативні рішення вчителів української мови, математики і мистецтва.