Чи справді цифрові інструменти покращують навчання? Після резонансної публікації журналу Economist, у якій EdTech назвали «здебільшого марним», у міжнародній освітній спільноті спалахнула нова хвиля дискусій.
Однією з найпомітніших відповідей стала аналітична колонка дослідника штучного інтелекту Ніка Беара Брауна, який стверджує: проблема не в технологіях, а в тому, як саме школи їх упроваджують.
Хто і чому вступив у дискусію
Автор відповіді — Нік Беар Браун (Nik Bear Brown), викладач комп’ютерних наук і дослідник у сфері штучного інтелекту та освітніх технологій. У своїх публікаціях він аналізує вплив ШІ, data science та цифрових інструментів на навчання й розвиток навичок майбутнього. Його тексти зосереджені на практичному застосуванні технологій в освіті — від персоналізованого навчання до нових моделей університетської підготовки.
У статті «The $165 Billion Question: What The Economist Got Right and Wrong about EdTech» Браун розглядає аргументи видання та перевіряє їх, аналізуючи дослідження останніх років.
Чому критика EdTech звучить переконливо
Звернімося до аргументів першої сторони.
Матеріал Economist починається з реального кейсу американської школи: адміністрація впровадила адаптивну математичну платформу, очікуючи швидкого покращення результатів. Через кілька років ноутбуки поклали у шафи, а вчителі повернулися до традиційних методів.
І статистика частково підтверджує ці розчарування, каже дослідник Нік Беар Браун.
Дані міжнародних досліджень свідчать:
після 2012 року, коли використання цифрових технологій у школах різко зросло, результати тестів почали знижуватися;
дослідження OECD у межах програми PISA неодноразово фіксували негативний зв’язок між інтенсивним використанням комп’ютерів і академічними результатами (що довше використання гаджетів, то гірші результати оцінювання);
учні, які найчастіше працюють із пристроями, у середньому демонструють нижчі результати з читання та математики.
Особливо показовий факт: четвертокласники, які користувалися планшетами майже на кожному уроці, отримали приблизно на 14 балів нижчі результати з читання — це дорівнює втраті року навчання.
Видання також звертає увагу на системні проблеми цифровізації:
рішення про закупівлі часто ухвалюють під впливом маркетингового тиску;
вчителі перевантажені новими платформами;
гейміфікація здебільшого підміняє глибоке навчання;
цифрові інструменти можуть послаблювати взаємодію між учителем і учнями.
У цьому, визнає Браун, дійсно критика значною мірою справедлива.
Де починається складніша картина
На думку дослідника, ключова проблема публікації — узагальнення.
Зокрема, Economist покликався на метааналіз досліджень грамотності, проведений командою Stanford University, як доказ мінімальної ефективності технологій. Однак самі результати показали позитивний вплив у всіх вимірюваних навичках:
декодування тексту — +0,33 стандартного відхилення;
мовне розуміння — +0,30;
читання — +0,23;
письмо — +0,81.
Інакше кажучи, технології можуть працювати — але не всі й не за будь-яких умов.
Коли технології справді допомагають вчитися
Тепер основні аргументи, чому викладач і дослідник Браун не погоджується з висновками, які зробило видання, що «більшість (технологій) демонструє незначний ефект, відсутність ефекту або шкідливі результати».
Дослідження, наполягає дослідник, які рідше потрапляють у медійні заголовки, демонструють зовсім іншу тенденцію:
інтелектуальні системи навчання показують значний освітній ефект;
ШІ-репетитори допомагають студентам швидше опановувати матеріал і підвищують мотивацію;
онлайн-репетиторство з регулярними заняттями демонструє стабільне зростання результатів за відносно низької вартості;
адаптивні платформи особливо ефективні для базових навичок — читання й математики.
Головний висновок: EdTech — це не одна категорія, а широкий спектр інструментів з дуже різною ефективністю.
Коли технології починають працювати на шкоду
Освітні дослідження описують так звану «перевернуту U-криву» використання технологій:
без технологій учні втрачають цифрові навички;
помірне використання покращує результати;
надмірне використання шкодить через перевантаження й відволікання.
Оптимальним виявляється приблизно 30–60 хвилин цілеспрямованої цифрової практики на день.
Отже, питання не в тому, чи потрібні гаджети для навчання, а в тому — скільки їх використовують і для чого.
Чому провалюються шкільні цифрові реформи
Багато невдалих кейсів пояснюються не технологією, а методами їх впровадження:
пристрої відкривають доступ до розваг і діти з легкістю на них перемикаються;
учителі змушені контролювати пристрої та контент замість навчати;
програмне забезпечення не підсилює, а замінює педагогіку;
освітяни не отримують достатньої підготовки.
«Economist повідомляє про крайнощі (високе використання = погано), але упускає середину (помірне, цілеспрямоване використання = добре)».
Технології та освітня нерівність
Ще один важливий висновок: технології впливають на різні групи учнів по-різному.
Учні з менш забезпечених сімей часто отримують більшу користь від структурованих цифрових практик. Водночас саме в таких школах технології найчастіше використовують для завдань найнижчого рівня, тоді як заможні школи застосовують їх для досліджень і творчості.
У результаті технології можуть не скорочувати освітній розрив, а іноді навіть підсилювати його.
Головна проблема — не технології, а витрати та їхня доцільність
За оцінками автора, сучасна структура витрат виглядає приблизно так:
60–70% іде на пристрої;
20–30% — на програмне забезпечення сумнівної або недоведеної ефективності;
лише 5–10% — на перевірені адаптивні системи;
мінімальні інвестиції — у навчання вчителів.
Ефективніша модель, на його думку, передбачала б більше інвестицій у цифрове репетиторство, ШІ-системи підтримки навчання та професійний розвиток педагогів.
Що ми зрозуміли за десятиліття ЕdТech
Ще у 2013 році Білл Гейтс прогнозував, що знадобиться десятиліття, щоби зрозуміти реальний вплив освітніх технологій. Сьогодні дедалі більше дослідники сходяться на тому, що технології працюють, коли вони:
адаптивні й спрямовані на конкретні навички;
підтримують роботу вчителя, а не замінюють її;
використовуються обмежено й цілеспрямовано;
захищені від цифрових відволікань, зокрема на ігри або не навчальний контент.
І навпаки — не працюють як універсальне рішення «для всіх і всього».
Головний висновок дискусії
Дебати навколо ЕdТech дедалі менше схожі на суперечку «за» чи «проти» технологій. Натомість вони переходять у площину якості рішень й освітньої політики.
Гаджети в освіті самі по собі не провалюють тестувань, робить висновок викладач і дослідник Браун. Погіршує результат тесту, додає він, спосіб, у який системи освіти використовують цифрові технології.
І, схоже, наступний етап цифрової трансформації освіти полягатиме не в тому, щоб додати більше технологій, а в тому, щоб нарешті навчитися обирати правильні.
Джерело: колонка Ніка Беара Брауна.
Читайте також: Більше технологій — гірші результати? Зумери будуть першим менш когнітивно розвиненим поколінням у сучасній історії — висновки науковця.
