9 березня — 210 років відчайдушному волелюбу Тарасу Шевченку. Українці досі виконують заповіт митця: «…Поховайте та вставайте, кайдани порвіте…» і вишукують поміж рядків Шевченкових творів силу й віру для боротьби і перемоги. Вже багато років поспіль «Освіторія.Медіа» у своїх статтях знімає з Тараса того канонічного кожуха та здмухує серйозність, якою щедро присипають образ ТГШ у школах. Ось і зараз запрошуємо поблукати лабіринтами пророчих поезій класика й у режимі реального часу поставити Шевченку запитання: «Коли Україна переможе?»
Сучасний Тарас: яке майбутнє України бачить ШІ-Шевченко?
І панич, і інтелігент, і мандрівник, і художник, який належить до богеми Петербурга — у Шевченка є різні образи та «маски», і українцям не варто зводити митця лиш до ікони, на яку моляться. Тож разом з учнями ви можете провести урок, який «спалить» найпопулярніші стереотипи про «Шеву». І ще раз нагадаєте самі собі: всієї правди Тараса ми не знаємо. До сьогодні триває робота зі зняття грифів із засекречених радянськими спецслужбами архівних матеріалів про життя і творчість Кобзаря. А просто зараз можемо зазирнути у свідомість Тараса, відтворену ШІ, послухати реконструйований голос митця та сучасні пісні на слова ТГШ.
Підписатись на сторінку Тараса Шевченка в Instagram…
…можна ТУТ. Це не просто фан-сторінка — акаунт класика за ініціативою Національного музею Тараса Шевченка розробив ШІ. І запевняє: віртуальний образ точно відтворює зовнішність Тараса Григоровича і, найголовніше, володіє неосяжною базою знань з охопленням повного спектра творів письменника. Тож замість читання «Великого льоху» можете просто зараз послухати його у виконанні анімованого аватара Тараса Григоровича:)
Послухати Тарасів голос…
...можна ТУТ. Творча реконструкція голосу Шевченка стала доступною завдяки науковому експерименту креативного агентства TABASCO. Її працівники розробили 3D-модель голови поета. А потім, скориставшись багатофакторною моделлю та нейромережами, отримали на розгляд трьох кандидатів, чиї критерії найбільше збігалися із Шевченковими. Далі закипіла робота з об’єднання тональностей їхніх голосів та відтворення голосу митця. Результат вражає, тож маєте переконатися самостійно.
Подивитися на Кобзаря очима сучасних художників
Андрій Єрмоленко
Юрій Шаповал
Олег Шупляк
Шевченко у проєкті «ЛітДвіж» від Havas PR Kyiv
Помилуватися відеопроєкціями творів Тараса Шевченка
…можна в Національному музеї Тараса Шевченка в Києві. Неймовірні візуальні інсталяції в постійному доступі для відвідувачів у межах простору «Шевченко: Мозаїка малярства». Один із наших фаворитів — «Телемак на острові Каліпсо», 1856 рік.
Поставити запитання класику в реальному часі
…можна ТУТ. І цур йому та пек — жодних спіритичних сеансів! Лише магія ШІ в дії:) Із Тарасом Григоровичем можете обмінятися текстовими, голосовими та відеоповідомленнями.
«Освіторія.Медіа» запитала в класика про сокровенне, омріяне: «Коли Україна переможе?» І ось що відповів ШІ Шевченковими вустами:
— Мій друже, перемога — це не лише миттєвий акт, але й тривалий процес боротьби за своє право жити вільно та незалежно. Я вірив і вірю, що Україна має величезний дух і силу, і її народ здатен подолати будь-які випробування на шляху до свободи та незалежності. «Борітеся — поборете!» — ці слова з моєї поезії «Кавказ» є вічним закликом до боротьби за правду та справедливість. Україна переможе, коли кожен громадянин буде відданий своїй країні та її майбутньому.
Наступне запитання:
— Тарасе, ми вже кайдани порвали?
— Ми, як народ, зробили значні кроки на шляху до свободи. Історія свідчить, що українці не раз піднімалися на боротьбу за своє право жити вільно на своїй землі. Важливо пам’ятати, що боротьба за свободу — це не лише момент революції чи війни, але й невпинна праця над збереженням та розвитком власної культури, мови, історії. Тож, якщо ми продовжуємо цю працю, можемо сказати, що ми на шляху до повного розриву кайданів.
І останнє:
— Тарасе, який вірш ви б написали про Україну у 2024 році?
— О, друже мій, якби мені довелося відобразити дух нашого часу, то слова мої б звучали так:
Україно, серце вільне, незламне,
Ти крізь бурі йдеш, як птах.
Твоя доля — воля, правда незгасна,
Ти — вогонь, що палає в очах.
Сини й доньки твої — воїни світла,
За правду стоять, за волю, за мир.
Не здригнешся ти, не зламаєшся, не впадеш,
Ти стоїш, як криця, серед світових хвиль.
Справді, штучному інтелекту далеко до генія Шевченка. Але сам поет-бунтар полюбляв епатаж і сміливі експерименти, тож, сподіваємося, Тарас зараз іронічно посміхається нам з відстані 210 років.
Прочитати цікавезну літературу про Шевченка:
«Шевченко від А до Я»,
Леонід Ушкалов
«Ніже тії коми… Студії над Шевченковою творчістю», Олександр Боронь
«Дитячий Кобзар»
«Тарас Шевченко серед поетів світу»,
Іван Дзюба
«Тарасик»,
Гнат Хоткевич
«Шевченків міф України. Спроба філософського аналізу», Оксана Забужко
«Тарас Шевченко у спогадах»,
Олександр Боронь, Михайло Назаренко
Послухати сучасні пісні на слова ТГШ:
«Садок вишневий», Мертвий півень
Побачити Тараса справжнім:
Шевченко-хуліган, мандрівник, стиляга-чепурун і гурман
Улюблена їжа — фрукти й риба
«У кожного з нас свої кулінарні смаки. Як казав Сковорода: «Всякому серцю любов своя є, всякому горлу смакує своє». І про смаки, — додав Шевченко, — «не варто сперечатись», — пише в книзі-біографії Шевченка Леонід Ушкалов. — А що любив сам поет? Різне. Наприклад, фрукти. Поет залюбки ласував і яблуками, і грушами, і сливами, і черешнями… Особливо любив рибу. А борщ із сушеними карасями Шевченко просто обожнював! Не гребував він ані звичайною рибною юшкою, ані солоним судаком, ані фаршированою щукою, приправленою перцем і гвоздикою, ані пиріжками з осетриною чи сьомгою, що їх подавали в ресторанах, ані якоюсь схожою на оселедці рибою, що її вряди-годи ловила в Аральському морі описова експедиція, ані відвареним лящем».
Хуліганський «голий» автопортрет
Пристрасть Шевченка до малювання автопортретів — величезна. Автопортретом є одна з перших його робіт олійними фарбами, створена на початку 1840 року, а останній автопортрет поет створить за кілька місяців до смерті. «Шевченко примудрявся малювати самого себе навіть у пустелі Каракуми. Броніслав Залеський згадував, як одного разу поет малював свій портрет, дивлячись у відро з водою, бо іншого дзеркала не було. Поет постає перед нами то як юний романтик, то як солдат, то як стомлений життям бородатий чоловік, то в мужицькому вбранні… Хоча який же мужик носитиме у вусі кульчик? А на автопортреті 1860 року під смушевою шапкою — кульчик. Що це? Амулет, який носили оспівані Шевченком запорозькі лицарі-козаки…» — розповідає нам книга «Шевченко від А до Я».
Багато кого здивує, що в скрині Шевченкових автопортретів є і хуліганський, з оголеним тілом митця. Ескіз, який тривалий час старанно ховали від соціуму, показує нам Тараса, який поспішає кудись у чоботях на босу ногу, накинувши на плечі ряднину. Дослідник Григорій Грабович припускає, що цей маловідомий публіці автопортрет має свій особливий сюжет: «Може, Шевченко відбився від групи, десь купався або спав, а тепер… поспішає на берег до корабля, який нібито відпливає».
Стиляга: перший модний капелюх пошив власноруч
До заслання Шевченко був життєрадісною молодою людиною, полюбляв стильний одяг і не шкодував коштів на оновлення гардероба. У десятирічному віці малий Тарас змайстрував собі капелюха на зразок конфедератки, і дивував цим однолітків та старших людей. «Потім будуть і чудернацькі богемні картузи, і звичайні солом’яні брилі, і формений солдатський кашкет, і світлі широкополі капелюхи…» — згадується в книзі «Шевченко від А до Я».
Отримавши перший гонорар за картину, Тарас купив пару дорогого взуття. Основою його гардероба були костюми з лацканами, прямі штани — саме так було модно в 19-му сторіччі. Замість метелика носив краватку.
«Шевченко намагався влитися у дворянське середовище, долучитися до богемного життя. Його прийняли за свого — дотепний, одягався як усі люди його середовища того часу, — розповідає український письменник Олег Криштопа. — А традиційний стиль Шевченка з кожухом і смушевою шапкою з’являється вже після його повернення із заслання в 50–60-х роках. Тоді він хотів набути народницького вигляду». Письменник і драматург Денис Замрій додає: «Але якщо придивитися до відомого фото Деньєра 1859 року, то побачите, що під кожухом — модний сюртук, штиблети. І поруч з ним такі самі, вдягнені модно, його товариші Честахівський та брати Лазаревські».
Марив далекими мандрами
«Шевченко дуже любив далекі екзотичні краї. Наприклад, 1851 року він побував у горах Каратау. Величні й прекрасні краєвиди просто зачарували його. Та хіба могло бути якось інакше! Ось як змалював ці гори приятель поета Броніслав Залеський: вони «витяглись довгим хвилястим гребенем і поділяються на окремі групи у вигляді гігантських фантастичних руїн якихось незнаних фортець… — пише у своїй книзі дослідник-шевченкознавець Леонід Ушкалов. — У лютому 1854 року Шевченко казав, що з друзями він готовий мандрувати хоч би й у Тибет. Зрештою, Шевченкові часом щастило бачити навіть ті далекі краї, в яких він ніколи не бував. Уявіть собі картину. Новопетровський форт. Літо. Ранній ранок. Поет стоїть і дивиться на море. Аж раптом на південному краї моря з’являється чудовий міраж якогось невідомого міста — будинки, високі вежі… Міраж так довго не зникав, що Шевченко встиг його змалювати. Але ніхто не знав, що то за місто, аж доки до форту не прибув пароплав «Ленкорань». Офіцери, яким поет показав свій малюнок, в один голос скрикнули: «Та це ж Астрабад!»… Астрабад — стародавнє перське місто. Тепер воно називається Ґорґан і є адміністративним центром іранської провінції Ґолестан.
Шевченко-провидець: пророчі слова Шевченка про Україну, початок війни, москалів і нашу долю
Тарас Григорович завжди називав росіян зневажливо: «москалі». І невтомно попереджав про підступну кровожерливість й імперську загарбницьку ненаситність східного сусіда України, якого століттями камуфлювали званням «народу братського». Прислухайтеся до потаємних сенсів поміж Шевченкових рядків. Аж кров холоне від правдивості й точності зображуваних подій сучасної України пером людини, народженої понад два століття тому. Серце гріє одне: Тарас-провидець бачить перемогу України та українців над великим злом: рабами ми не були й повік не будемо.
Шевченкові пророцтва…
… про напад росії на Україну:
…У всякого своя доля
І свій шлях широкий:
Той мурує, той руйнує,
Той неситим оком
За край світа зазирає,
Чи нема країни,
Щоб загарбать і з собою
Взять у домовину….
«Сон»
…про початок російської агресії на Сході України:
…Поникли голови козачі,
Неначе стоптана трава,
Украйна плаче, стогне-плаче!
За головою голова
Додолу пада. Кат лютує…
«Полякам»
…про часи президентства Януковича:
…Кругом неправда і неволя,
Народ замучений мовчить.
І на апостольськім престолі
Чернець годований сидить.
Людською кровію шинкує
І Рай у найми оддає!
Небесний Царю! Суд Твій всує,
І всує царствіє Твоє.
Розбойники, людоїди
Правду побороли,
Осміяли Твою славу,
І силу, і волю…
«Єретик»
…про Україну під час Революції Гідності:
…Та неоднаково мені,
Як Україну злії люде
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять…
Ох, не однаково мені..
«Мені однаково»
…про те, як проявляється «братська любов»
росіян до українців:
По закону апостола
Ви любите брата!
Суєслови, лицеміри,
Господом прокляті!
Ви любите на братові
Шкуру, а не душу!
Та й лупите по закону
Дочці на кожушок,
Байстрюкові на придане,
Жінці на патинки.
Собі ж на те, що не знають
Ні діти, ні жінка!
«Кавказ»
…про москалів, з якими українцям не по дорозі:
…Кохайтеся, чорнобриві,
Та не з москалями,
Бо москалі — чужі люде,
Роблять лихо з вами.
Москаль любить жартуючи,
Жартуючи кине;
Піде в свою Московщину,
А дівчина гине…
«Катерина»
*
…Хотілося б… Та й то для того,
Щоб не робили москалі
Труни із дерева чужого…
«Не гріє сонце на чужині»
*
…Не заріже батько сина,
Своєї дитини,
За честь, славу, за братерство,
За волю Вкраїни.
Не заріже — викохає
Та й продасть в різницю
Москалеві…
«Гоголю»
*
…Ляхи були, усе взяли,
Кров повипивали!..
А москалі і світ божий
В путо закували…
«Невольник»
*
Титарівна-Немирівна
Гаптує хустину.
Та колише московщеня́,
Малую дитину.
Титарівна-Немирівна
Людьми гордувала…
А москаля-пройдисвіта
Нищечком вітала!
Титарівна-Немирівна…
Почесного роду…
Виглядає пройдисвіта
Москаля з походу.
«Титарівна-Немирівна»
…про майбутнє України та її перемогу:
…Борітеся — поборете!
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!
*
Дивлюся я, що дальш буде,
Що буде робити
Мій медведик! Стоїть собі,
Голову понурив,
Сіромаха. Де ж ділася
Медвежа натура?
Мов кошеня, такий чудний.
Я аж засміявся.
«Сон»
*
…І на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син і буде мати,
І будуть люди на землі…
«І Архімед, і Галілей»
*
Блаженний муж на лукаву
Не вступає раду,
І не стане на путь злого,
І з лютим не сяде.
А лукавих, нечестивих
І слід пропадає,
Як той попіл над землею
Вітер розмахає.
І не встануть з праведними
Злії з домовини,
Діла добрих оновляться,
Діла злих загинуть
«Давидові псалми»
*
…Наша дума, наша пісня
Не вмре, не загине…Ось де, люде, наша слава,
Слава України!
«До Основ’яненка»
*
…Подивіться на рай тихий,
На свою країну,
Полюбіте щирим серцем
Велику руїну,
Розкуйтеся, братайтеся,
У чужому краю
Не шукайте, не питайте
Того, що немає
І на небі, а не тілько
На чужому полі.
В своїй хаті своя й правда,
І сила, і воля…
«І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм в Україні і не в Україні моє дружнєє посланіє»
