Налякана дитина у забрудненій новій куртці — типовий образ для нашого суспільства. Та чи варто так сильно турбуватись про те, щоб дитина завжди була чепурною та чистою? Адже гратися у траві та бігати по калюжах — така чудова забава для дітлахів. Ми розпитали кількох мам про те, як ставляться до порядку та охайності батьки в різних країнах світу. Та чому варто дозволити дітям бути брудними та радісними.
Правила чистоти у різних країнах
Ставлення до порядку відрізняється, залежно від культури країни. Проте часто можна спостерігати прояв толерантності у батьків до того, що дитина забруднилась.
У США дорослі переважно проявляють розуміння та терпіння, навчаючи дітей дотримуватись порядку. Спільне прибирання вони можуть використовувати як нагоду розповісти дітям про гігієну та навчити їх бути самостійними.
Американські батьки часто використовують правило вибору, заохочуючи дитину навести лад. Наприклад, вони можуть запитати «чим ти хочеш зайнятись зараз: скласти одяг чи витерти пил?». Таким чином дитина не відчуває тиску та самостійно вирішує, як буде залучена до прибирання.
Щодо того, що дитина може забруднитись, батьки в США розуміють, що це її природний процес розвитку. Дорослі позитивно ставляться до того, що діти досліджують світ, експериментують та активно проводять час. А отже, діти забрудняться, і це нормально.
Американські батьки більш серйозно ставляться до правил гігієни, ніж до заплямованого одягу під час гри. Вони постійно нагадують дітям про те, що важливо мити руки та прибирати за собою. Але роблять це в позитивній та демократичній манері, мотивуючи дитину бути самостійною.
У Японії дітей виховують незалежними та самостійними. Вже з 5 років вони залучені до хатніх справ: допомагають батькам готувати їжу, прати одяг та прибирати. Японських дітей вчать не залишати після себе безлад. У процесі гри вони можуть спокійно розкидати іграшки. Але по її завершенню, повинні скласти їх на місця.
У деяких японських школах є традиція прибирання. Протягом 15 хвилин після уроків учні наводять лад у класних кімнатах. Ця традиція базується на філософії про те, що ясний розум походить від чистоти та порядку в навколишньому середовищі.
За дуже маленькими дітьми прибирають батьки. Коли японська сім’я вечеряє в ресторані, батьки можуть спокійно спостерігати за тим, як їхній малюк неохайно їсть та розкидає їжу. Проте по закінченню, вони приберуть безлад після нього. Та навіть можуть попередити персонал, що за столиком залишився бруд.
Японці дуже уважно ставляться до правил гігієни. У дитячих кімнатах маленькі діти можуть спокійно брати іграшки загального користування до рота та гризти їх. Зазвичай там є спеціальні кошики, куди батьки потім кладуть використані іграшки, щоб їх продезінфікували. Якщо таких кошиків немає, батьки самі обробляють антисептиком іграшки, якими бавилась їхня дитина.
Італійські сім’ї намагаються не обмежувати своїх дітей. До них не ставляться суворо та спокійно реагують на дитячу нестриманість. Діти можуть бавитися та розважатися, як заманеться. І їм ніхто не зробить за це зауваження.
В італійських школах та дитячих садках поширені відкриті простори для ігор. Там учні та учениці гуляють та бавляться на природі, не боячись забруднитись. Популярними є «брудні кухні» — діти граються з піском, сумішшю землі та води, створюючи щось схоже на страви. Для цього вчителі чи вихователі організовують окремий простір: ставлять стіл на подвір’ї, приносять посуд.
Німецькі діти люблять бавитись у калюжах
Тетяна, мама 6-річної Ярини
У Німеччині до порядку привчають з найменшого віку, шляхом постійного нагадування. Спочатку це роблять разом з батьками, а потім це стає обов’язком дитини. Наприклад, перед вечерею дитина повинна прибрати свої іграшки, далі — вечеря і підготовка до сну.
У дитячих садочках змішані групи: від 3 до 6 років. Таким чином молодші діти дивляться, що роблять старші і переймають їхні навички. Старші діти також допомагають у догляді за молодшими. В садку є чіткий графік прибирання, але це відбувається у формі гри та заохочення шляхом віршиків.
Щодо ставлення до своїх речей, тут дорослі розуміють, що дитина — це незріла особистість, і може трапитися різне. Дітям не купують дорогих речей, одягу. Наприклад, смартфони купують лише в старшому шкільному віці.
Дітей не обмежують в русі та розвагах. Абсолютно звичною є ситуація, коли дитина в нових білих кросівках бавиться в калюжі, а мама чи тато просто спостерігають і радіють за неї.
В садочках є спеціальний одяг для вулиці: водонепроникні штани та плащ. Діти ходять на вулицю в будь-яку погоду і можуть робити що завгодно: купатися в багнюці, спускатися з гірок, влітку для них влаштовують ігри з прохолодною водою, і діти приносять для цього відповідний одяг.
З особистого досвіду: після першого тижня відвідування садочка вирішила забрати штани для вулиці, щоб випрати. Вихователька каже: «Але ж іще видно, що вони рожеві, і вона все одно їх забруднить. Навіщо вам робити зайву роботу?» Це було одне з найбільших здивувань, у порівнянні з колишнім досвідом в Україні, але я абсолютно підтримую таке ставлення до речей. Діти повинні бути щасливі, бо це важливіше, ніж чистота та порядок.
Маленькі бунтівники Великої Британії
Катерина, мама 8-річного Мирослава
Британці дуже люблять бути на вулиці. За будь-якої нагоди вони влаштовують кемпінги, йдуть у походи, катаються на велосипедах. У Британії часто йде дощ, але він не сприймається тут як перешкода для прогулянок чи розваг. І дитина в мокрій куртці та з мокрим волоссям у будь-який сезон року — це не проблема.
Оскільки британці влаштовують активності на природі, попри негоду, відповідно верхній одяг у них часто брудний. Особливо у дітей. І ніхто про це не турбується. Наприклад, тут часто люди ходять у гумових чоботах, і їх ніколи ніхто не миє. Адже це взуття для прогулянок по калюжах і болоту, на його миття не варто витрачати час. Таке ж ставлення до дитячого верхнього одягу та взуття. Батьки не турбуються про те, щоб прати куртку своєї дитини щотижня. Адже вона може знову забруднитися.
У кожному садочку та початковій школі повинна бути «брудна кухня». Для розваг дітям на подвір’ях ставлять столи, миски з водою, піском, надають шланг з водою. І вони граються з цим усім. Відповідно після таких розваг діти всі брудні, але ніхто не хвилюється з цього приводу.
Британські родини краще витратять час на те, щоб погуляти з дитиною, покататись на велосипедах чи почитати книжку, ніж будуть прибирати дім. Будь-яка домівка з дітьми, в якій ми бували, не була така чиста й охайна, як ми звикли бачити в Україні.
У будь-якому приміщенні, де є діти, будуть розкидані іграшки, книжки, олівці та папір, на якому вони малюють. Потім дитячі малюнки вішають на стіни, фасади кухні, вікна.
Також у Великій Британії немає правила регулярно прибирати дім. Вони роблять це при нагоді, а не щотижня, як ми звикли. Просто намагаються підтримувати базовий порядок.
Щодо дітей, їм перед грою озвучують умови. Вони можуть брати все, що хочуть, розкидати іграшки, але по закінченню все потрібно покласти на місця. Також дітей привчають застеляти своє ліжко. Але якщо вони зробили це неохайно, батьки не будуть поправляти нічого. Так само діти у Британії змалечку прибирають за собою після того, як поїли. Коли я ставила тарілки своїх дітей у посудомийку, господарі дому, в якому ми живемо, були дуже здивовані.
Із власного досвіду можу згадати історію, коли мій син йшов на ночівлю до друга. Діти просто покидали своє взуття, куртки та сумки при вході. Ніхто не хвилювався про те, щоб речі були дбайливо складені. Шестеро дітей бігали домом та галасували, і на їхню адресу не прозвучало жодного зауваження. Адже діти бавляться.
Хлопчики придумали собі розвагу та забарикадувалися в одній з кімнат від дівчаток. Вони дістали всі речі з комода і підперли ними двері. Відповідно, коли дівчата вривалися до кімнати, всі ці речі посипалися. Коли це побачив тато, він не робив із цього скандалу чи драми. Просто сказав хлопцям покласти речі туди, звідки вони їх взяли. Дітей ніхто не сварить за те, що вони, граючись, влаштовують безлад.
Так само у школах. Біля учнівських шафок можуть бути розкидані речі. Наприклад, дитина повернулась із фізкультури та поспішає на ланч. Вона може просто кинути свій одяг, і ніхто не буде сваритись та вимагати скласти його.
У мене склалось враження, що у Британії люди більше концентруються на змісті, ніж на зовнішньому. Зовні це може виглядати, як безлад і хаос. А насправді дітей не примушують займатись зайвою роботою. Британцям важливіше провести час із родиною, ніж прибирати чи прасувати речі.
