«Я не буду вступати». Якщо почули таке від своєї дитини-абітурієнта — це не кінець світу. Це називається gap year, тобто рік-перерва між школою та університетом. Цього разу #NoDramaMama — психологиня, консультантка з профорієнтації та менеджерка благодійних проєктів ГС «Освіторія» Ірина Плешакова. Вона розповідає реальну історію про gap year свого сина Андрія.
Ірина Плешакова,
менеджерка благодійних проєктів ГС «Освіторія», мама двох дорослих синів
Батькам найскладніше приймати дорослі рішення своїх дітей. А з недорослими рішеннями можна погратися. Якось мій син вирішив прийти на останній дзвоник у рваних шортах і футболці. Тоді я купила в нього за 200 гривень здійснення мого бажання: щоб одягнув на урочисте свято сорочку і штани.
Gap year — що це і для кого?
Gap year — це коли молода людина обирає не вступати до університету одразу після школи, а дає собі перепочинок на рік чи трохи більше. Можна шукати себе, знайомитись із майбутньою професією, волонтерити, подорожувати, підпрацьовувати, розповідає Ірина Плешакова.
Gap year — сміливий і цінний досвід. Але в людей із пострадянського простору є багато упереджень щодо «року роздумів» — мовляв, це для ледарів, які не хочуть обирати професію. Багато хто живе стереотипами про «одну професію на все життя» чи про те, що ланцюжок дитсадок-школа-університет — нерозривний і «жах, якщо все піде не за планом».
У моєму розумінні «обирати професію» = обирати себе. До того ж у сучасному світі ти можеш обрати професію, але не мати роботи. Чи навпаки: можеш вийти на роботу, не маючи відповідної професії.
«Мамо, я складу ЗНО, але вступати нікуди не буду»
Мого молодшого сина звати Андрій. Він яскравий і цікавий хлопець. Цікавиться історією, досліджує вулиці й печери Києва, може зануритись із головою після Книжкового Арсеналу в книгу «Як вивчати Коран». Андрій не гнався за високими балами, але із захопленням вивчав те, що йому справді цікаво.
У 9-му класі Андрій захопився відеомонтажем, надихнувшись прикладом старшого брата — кінооператора. Він теж почав думати про цю професію: цікаві люди, відрядження за кордон. Тож коли в університеті Карпенка-Карого відкрили набір на курс режисерів монтажу, Андрій пішов туди на підготовчі курси в 11-му класі.
Але сталося не як гадалося.
Не хочу знецінювати такий потужний виш як Карпенка-Карого, та на сьогодні вони — «динозаври» з надконсервативним і заскорузлим підходом до навчання. Андрію було нецікаво. Та навіть аудиторії, що багато років не бачили ремонту, наганяли на дітей тугу й бажання негайно звідти втекти.
До ЗНО син готувався з репетитором, робив акцент на дисциплінах, що потрібні для зарахування в Карпенка-Карого. Але за тиждень до першого ЗНО підійшов до мене і сказав: «Мамо, я складу ЗНО, але вступати не буду. Я так вирішив».
«Недогуляне дитинство» як причина для gap year
Чи було складно таке почути й «перетравити»? Дуже. Я перелякалась. У мені почали сперечатися #тижпсихолог і #яжемать. Як спеціаліст із профорієнтації та психолог я розуміла: рішення Андрія — його відповідальність. Не хотіла бути тією матусею, яка вирішує все за молоду людину, пригнічуючи її самостійність.
— Це твій вибір зараз. Ти дорослий! — відповіла йому тоді.
Пам’ятаю, до цього моменту син був записаний у мене в телефоні «Андрюша». Я дістала гаджет і виправила на «Андрій». Зрозуміла, що він зовсім дорослий.
Потім ми сіли та ще раз все спокійно обговорили.
— Андрію, це вчинок дорослої людини. Ми тебе підтримаємо і допоможемо. Готові бути з тобою. Але зараз — це саме твоє рішення. Чи ти його до кінця усвідомлюєш?
Син відповів ствердно.
Я перебирала причини, що спонукали Андрія взяти собі gap year. Дійшла висновку: це тому, що він рано пішов до школи — щойно йому виповнилося 6 років. Син був розвинений фізично, але весь 1-й клас проплакав — найяскравіший прояв неготовності. І ось саме тепер йому було необхідно «догуляти» цей рік.
Згадала, як у книзі «Неординарні. Історії успіху» Малколма Гладуелла автор наводить результати дослідження, що порівнює успішність світових зірок хокею. Так ось, навіть 3–6 місяців різниці у віці сильно впливають на успіхи дитини в школі.
«Радісний котик», контент-менеджер і «легкі гроші» мами-психолога
Чи знав Андрій, чим хоче займатися під час свого gap year? Так: «Заробляти самостійно». Восени знайшов через знайомих роботу і працював, допоки весною не розпочався перший суворий карантин.
Перший серйозний підробіток — «радісним котиком» на ранковому шоу на ТБ. «Котики» — люди, які приносять ведучим каву, виконують різні дрібні розпорядження. Сумлінно вставав о 5-й ранку. Згодом влаштувався контент-менеджером у компанію.
Грошей ніколи в нас не просив — хіба зрідка, коли потрібно було на метро. У сина не було ідеї, що ми «повинні» його забезпечувати, купувати речі. Якщо Андрій хотів оновити гардероб — їхав на секондхенд.
Під час локдауну вся наша родина опинилась під одним дахом. Продовжувати роботу дистанційно Андрій не зміг. Особливу увагу син звернув на мої онлайн-консультації як психолога. У той момент вирішив, що буде психологом, як і я. Адже здається, що «Це легкі гроші!»
Андрій читав Фрейда, обговорював все зі мною. Казав: «Ти працюєш у гештальт-підході, а я буду психоаналітиком!» Ми жартували, що засновуємо династію психологів. А потім син зрозумів, що для вступу на факультет психології потрібна математика. Почав у швидкому, авральному темпі готуватися до ЗНО. І бінго — набрав прохідний бал!
Лайфхак для gap year:
Дитина може перескласти ЗНО на вищі бали або зареєструватися на ЗНО з інших предметів. Це може допомогти, якщо подавати документи до різних вишів, адже для зарахування потрібні часом кардинально різні дисципліни.
Шість ЗНО за два роки і документи в 7 університетів
Я бачила, як змінився Андрій за цей рік. Подорослішав, відчув тягар відповідальності та зрозумів, що роботу можна легко втратити. Всі його друзі закінчували перший курс, а він сидів удома з батьками й не міг влаштуватися бодай кудись. Саме тоді він серйозно замислився про необхідність навчання. Адже вищий навчальний заклад дає можливість познайомитися з людьми, «зачепитись» за круту можливість, застрибнути в соціальний ліфт.
Отож, Андрій склав ще три ЗНО (за два роки мав пул із шести складених ЗНО) та подався в 7 різних вишів. Хороших і престижних. Обирав між соціологією та психологією. І коли ми з чоловіком були на відпочинку, зателефонував: «Мені подзвонили з Львівського національного університету. Я вирішив, що буду вступати туди». Насправді, йому зателефонували майже з усіх вишів, куди він подавав документи на контрактну форму навчання. Але син обрав Львів — місто зі старовинними величними будівлями, які він так обожнював. А я після дзвінка пливла і плакала. Було так шкода, що він поїде! Пам’ятаю нашу переписку, де він сказав: «Це мій усвідомлений вибір. Прошу, щоб ви мене підтримали». Звісно, цього разу ми теж його підтримали! Андрій став студентом за напрямком «Соціологія» і наразі вже закінчив 1-й курс. Але залишатися у Львові на другий не планує — місто тіснувате в порівнянні з Києвом, а значить, і перспектив менше. Вишенькою на торті став класичний гуртожиток з тарганами, іржею та часто без гарячої води. «Мамо, дякую, що порадила мені взяти крокси! Бо у в’єтнамках зайти в душ неможливо», — сказав телефоном.
Повернення до Києва та екзотична посада «Ковід-менеджер»
Gap year та рік навчання в університеті іншого міста — безцінний досвід та класна школа життя для Андрія. Тепер син готує смачнющий борщ і пасту-карбонара — з голоду точно не помре!
А якщо серйозно — ми говорили з Андрієм і найперше, за що він подякував — за те, що ми його не стримували, дали можливість для самостійного життя. Сказав, що усвідомив: все ж варто було залишитися в Києві. А от про що точно не шкодує — про свій gap year. Восени він продовжить навчання в університеті, а зараз підпрацьовує ковід-менеджером на зйомках: перевіряє, чи в усіх є тести, веде облік даних.
Що робити, якщо дитина говорить про gap year?
1️⃣
Запропонувати обговорити цю ідею з дорослим, якому довіряє на всі сто відсотків.
2️⃣
Пройти хороший тест на профорієнтацію з консультацією.
3️⃣
Тактовно і м’яко поговорити. Поставити наступні питання:
- Чому саме ти не хочеш вступати? Чого боїшся?
- Чого насправді хочеш? Що цікаво/не цікаво?
- На що спираєшся, коли робиш такий вибір? Які плюси і мінуси gap year?
- Чим плануєш займатись у цей проміжок?
- Який формат навчання тобі більше подобається — офлайн чи дистанційка?
- Чого б ти міг навчити інших людей?
- Підказати зробити опитування в Instagram для друзів: «Що у мене виходить робити найкраще, на вашу думку?»
- Ким ти бачиш себе в майбутньому?
4️⃣
Дати завдання: «Згадай три моменти в житті, коли ти отримував задоволення від певної діяльності».
5️⃣
Запропонувати вправу: «Уяви, що тобі вживили чіп з усіма потрібними знаннями й навичками. Де б ти тоді працював?»
6️⃣
Попросити уявити: «У gap-рік у тебе необмежена кількість грошей. Але ці кошти можеш використати тільки на навчання. Куди б ти вступив? У які країни?» Тут можна мріяти і про Британську школу дизайну, і про New York Film Academy, і про Гарвард чи Стенфорд. Головне, щоб підліток розповів, як би він там розвивався професійно.
7️⃣
А батькам варто поставити питання собі: «Якою хочу бачити свою дитину у 25 років?» Візьміть аркуш та напишіть якомога детальніше — так, щоб заповнити його з обох боків. А після цього дайте відповідь на ще одне запитання: «Що я роблю для того, щоб моя дитина була щаслива?» І останнє: «А що я НЕ роблю для того, щоб моя дитина була щаслива?»
8️⃣
Єдине, що «втрачає» дитина, яка не вступила до вишу після школи — це той самий один рік. Та хто сказав, що рік стане «втраченим»?
9️⃣
А для дітей, яких із трьох років нон-стоп водили на гуртки, курси та секції, gap year потрібен, щоб просто посидіти і подумати. Послухати себе. І нарешті, можливо вперше в житті, ПОЧУТИ.
Цікаво знати
Звідки до нас прийшов gap year?
Філософія gap year набула розголосу з 1980-х років. Саме тоді в Сполучених Штатах багато експертів та ентузіастів почали читати лекції та писати наукові роботи про «рік корисного перепочинку». А після того як колишній декан приймальних комісій Гарварду Вільям Фіцсіммонс написав статтю «Тайм-аут або вигорання для наступного покоління», gap year став дуже популярним явищем серед випускників шкіл.
