Чи всі комп’ютерні ігри шкідливі? Чи справді вони негативно впливають на психіку дітей та погіршують їхню здатність навчатись? Зібрали всі за і проти відеоігор. Виявляється, вони можуть бути корисними для ваших дітей.
Розважальні відеоігри: чи здатні навчати?
Є два види комп’ютерних ігор — навчальні та для розваг.
Розважальні або екшн-ігри — це шутери (від англ. shoot — стріляти), платформери (від англ. platform game — гра, де персонаж перестрибує на різні платформи) та файтинги (від англ. fight — битися, боротися). Такі ігри вимагають швидкості реакції та координації рухів рук і очей. Тому безліч дослідників намагаються зрозуміти, чим такі ігри можуть бути корисні.
Люди, що захоплюються екшн-іграми, демонструють високу зорову увагу та просторову орієнтацію. Про це у своїй праці «Exercising your brain» пишуть професори Женевського університету С. Ґрін та Д. Бавальє. Також такі ігри розвивають уміння перемикатись між завданнями, виявляти дрібні предмети та фокусуватись тривалий час на чомусь одному. У дослідах на здатність концентруватися на різних чинниках діти, що перед цим грали в динамічний шутер, показали кращий результат, ніж діти, що не грали.
У відеоіграх поступово збільшується навантаження — швидкість або складність. Таким чином навчання стає індивідуальним і кожен грає на межі своїх можливостей.
Також екшн-ігри потребують постійної адаптації, оскільки у вищих рівнях виникають нові середовища, завдання та вимоги. Це формує звичку «вчитися навчатись», адже гравцю доводиться самостійно пристосовуватись до нового.
Помилковою є думка, що відеоігри роблять дітей більш роздратованими та агресивними. Навпаки, вони можуть відволікати від болісних спогадів та негативних емоцій, а також знижувати тривожність. Тож якщо ваша дитина боїться стоматолога, запропонуйте їй перед сеансом пройти улюблену гру.
Ще одним позитивним ефектом екшн-ігор є навичка планування. Для того щоб успішно грати, потрібно навчитись прогнозувати наслідки своїх дій та стратегічно мислити. А якщо гра динамічна, то рішення доводиться приймати досить швидко. Усі ці вміння працюють не лише у віртуальному світі, а й переносяться в реальне життя.
Німецькі науковці С. Кун, Т. Глех, У. Ліденбергер, Р. Лоренц та Дж. Галінат провели дослідження впливу гри «Супер Маріо» на мозок. Група молодих людей протягом двох місяців грала щодня по 30 хвилин. По закінченню вчені виявили збільшення щільності сірої речовини в ділянках мозку, пов’язаних з навігацією, стратегічним плануванням, пам’яттю та руховими функціями.
Навчальні ігри: що тренують?
Хоча розважальні ігри точно не були створені для поліпшення навичок навчання, але так вийшло, що їхня ефективність трохи вища за освітні ігри. Навчальні комп’ютерні ігри, як правило, призначені для розвитку конкретної навички. Наприклад, вивчення літер, певної математичної дії або розвитку робочої пам’яті.
Як і екшени, навчальні ігри вимагають постійної адаптації. Британські науковці Д. Голмс, С. Гетколл і Д. Даннінг провели дослідження у групі дітей з поганою робочою пам’яттю. Навчання за допомогою комп’ютерних ігор привело до значних покращень. І хоч основною його метою була адаптація завдань до навичок кожного учня, більшість дітей розвинули рівень робочої пам’яті, відповідний їхньому віку.
ТАКОЖ ЦІКАВО:
Також під час проходження освітніх ігор можна спостерігати ефект перенесення навичок на навчальний процес. Після ігор на розвиток пам’яті у дітей покращується рівень виконання математичних задач та читання.
Хоча навчальні ігри за багатьма показниками поступаються розважальним, та все ж у них є важлива перевага. Серед освітніх ігор є такі, що допомагають покращити навчальні навички дітям із розладами. Наприклад, у багатьох школах США на уроках активно використовують ігри для розвитку пам’яті у дітей із синдромом дефіциту уваги з гіперактивністю (СДУГ). Також є ігри на читання у дітей із дислексією та на розвиток слухової уваги у дітей із порушеннями мовлення.
Не допускати зловживання
Часом виникає негативна реакція старшого покоління через інтерес дітей до відеоігор. Але старші часто сприймають нові технології, якими користуються молоді люди, як щось погане. Зокрема, читання книг розцінюється як позитивне захоплення, попри те, що воно не є соціальним. Та цілком можливо, сотні років тому молоді так само казали, що проведення великої кількості часу за книгами не є корисним. Якщо порівнювати читання та комп’ютерні ігри, то останні є більш соціальними, хоча спілкування і відбувається на відстані.
Вимогливий і водночас привабливий характер комп’ютерних ігор робить їх потужним інструментом для навчання. Тому так важливо розуміти їхній ефект. Проте батькам потрібно пам’ятати: у розважальних ігор, окрім користі, є і негатив. І найбільший мінус комп’ютерних ігор — зловживання ними. Тут важливо навчити дитину відповідально розподіляти час і не забувати про батьківський контроль.
