651 тис. українських школярів перебувають за кордоном. Особливо складно адаптуватися до нового життя дітям з особливими освітніми потребами (ООП). Напередодні літніх канікул родини думають про наступний навчальний рік. Хтось планує повертатися, хтось прагне більш ефективно, ніж торік, допомогти дитині, є й ті, хто підшукують нові школи. Як українським дітям із ООП навчатися за кордоном?
Там, де місцеві школи обов’язкові
Зазвичай у новій країні для дітей з аутизмом, вадами зору, слуху батьки обирають домашнє навчання або дистанційне в українській школі. Адже психологічне навантаження і так велике. Учні, що виокремлюються серед однолітків, без знання мови країни почуваються у місцевих школах зовсім розгубленими. Батьки шукають оптимальне рішення та дуже повільно занурюють у нове середовище. Але не всюди є така можливість.
У низці країн Європи освіта обов’язкова у повному сенсі: кожна дитина шкільного віку, яка тут опинилася, має навчатися у місцевому закладі освіти. Якщо не зважати на це правило, ховати школяра, закривати очі на прогули, варто розраховувати на візити соціальних служб, перевірки та різноманітні санкції (від штрафів до тимчасового вилучення дитини). У соцмережах мами й тата навіть звуть таке навчання «примусовим». Утім, у цих же країнах інклюзія на досить високому рівні, тож, можливо, плюси збалансовують мінуси. Чимало родин лише нині розібралися у системах освіти країн, де проживають. І якщо попервах йшлося про школу «аби взяли, будь-яку, це на місяць», на наступний навчальний рік вже шукають найкращі з доступних варіанти. Краще перервати ефективне навчання, коли війна скінчиться, та повернутися додому, ніж втратити час і мотивацію дитини до занять.
Швеція: одна школа — для всіх
Швеція славиться суворістю вимог відвідування школи та давніми традиціями інклюзії. Ніяких «Я залишила його вдома через нежить» або «Ми були у гостях» тут не враховують. Навіть один пропущений день навчання без довідки від лікаря забезпечить прискіпливу увагу до родини.
Але й для дітей з ООП тут роблять багато. Ідея спецшкіл у цій країні не прижилася одразу, тож уже двісті років тут усі діти навчаються разом. Утім, до 70-х років минулого сторіччя йшлося більше про інтеграцію: школярів вчили поважати чужі особливості та навчали в одному класі. Нині це справді інклюзія: вчителі допомагають розкрити здібності кожної дитини та збагатити цим життя класу. Гасло: «Одна школа — для всіх» означає, що учень отримає допомогу необхідного рівня, спеціальне обладнання та матеріали, щоб почуватися комфортно. А натомість він, якщо захоче, гратиме у шкільній виставі, співатиме, танцюватиме. Інвалідний візок або слуховий апарат — не перепона. Навіть дітей, у яких збережена рухливість лише пальців, вчать малювати й прикрашають клас їхніми роботами.
Спецшколи є, але їх мало, і лише двох видів для найскладніших випадків: для дітей з інтелектуальними порушеннями та з комплексними порушеннями. Туди направляє спеціальна комісія — і лише після невдалої спроби повчитися у звичайній школі.
Інші Скандинавські країни: просунута інклюзія
У Ісландії взагалі немає такої форми навчання, як домашнє, сімейне, екстернат. Та діти тут люблять школу. Кожному учневі дає змогу почуватися цінним у класі неформальна інклюзія. Індивідуальний підхід (для зручності дитини змінюють навіть кількість та порядок занять), запрошені фахівці, додаткові заняття, пошук ресурсів. До слова, такі послуги отримує кожен п’ятий школяр. Адже окрім дітей з ООП, інклюзія охоплює тих, чиї батьки у складній життєвій ситуації, психологічні проблеми, біженців, тих, кому треба більше часу для вивчення матеріалу.
У Норвегії усі спецшколи були зачинені 30 років тому. Є дві форми інклюзії: коли у класі 1-2 дитини з ООП або ж так звані взаємодійні класи. Другий варіант — це коли група до 10 дітей складається лише з учнів, які мають особливі потреби. А ось мистецтвом, спортом, технологіями вони займаються з іншими однолітками у змішаному класі. Цю форму пропонують батькам тих дітей, яким не підходить звична нам форма інклюзії. У таких класах у кожної дитини є асистент, а тему пояснюють учитель та його помічник.
У Фінляндії окрім цих форм інклюзії, є ще одна: класи, де 5-7 дітей з ООП, зазвичай з інтелектуальними порушеннями. У такому класі працює два вчителі. Один орієнтується саме на цих учнів, другий — на решту.
Данія, Нідерланди: «апгрейд» спецшкіл
Данія — виняток серед Скандинавських країн: в інклюзії лише один із 16 дітей з ООП. Але не варто хвилюватися, адже ця країна виняток також стосовно шкільної політики: тут питання освіти дитини вирішують батьки, і на навчанні у місцевій школі не наполягають.
Нідерланди — ще один виняток. Тут все ще роблять ставку на спецшколи, яких аж 14 видів. Нині вони оновлені, адже кожен такий заклад освіти має партнера — масову школу, яка допомагає проводити навчання на сучасному рівні. Спецшкола ж ділиться особливими методиками навчання дітей з ООП з учителями, що працюють в інклюзивних класах.
Батьки обирають, навчати дитину в школі за місцем проживання чи у рекомендованій спецшколі. Втім, є й обов’язкові моменти. І не лише те, що школяр повинен ходити на заняття з 5 років. Якщо до Нідерландів приїхала родина з дитиною з ООП від 3 років, її мають поставити на облік у спеціальному консультаційному центрі. Родина отримає різноманітну допомогу: безкоштовні заняття за потреби з дефектологом, логопедом, психологом, реабілітологом. Соціальний працівник регулярно побуде з дитиною, щоб дати мамі відпочинок. А якщо родина обере інклюзію, з учнем додатково працюватиме «служба шкільного консультування»: спецпедагоги, психологи, залучені експерти.
Німеччина, Австрія, Велика Британія: різноманіття варіантів
Австрія, Велика Британія пройшли шлях від спецшкіл до інклюзії. Колись там були навіть спецшколи для дітей з емоційно-вольовими розладами. Нині у спецшколах навчаються лише діти зі значними порушеннями слуху, зору та інтелекту. Решта — в інклюзивних класах, де навчається двадцять дітей, до чотирьох з них мають особливі освітні потреби. Помічником вчителя є спеціальний педагог, який глибоко знає методики викладання учням саме з тією нозологією, яка є в класі.
У Німеччині пів сторіччя тому відбулася реформа: відтоді родина, де є дитина з ООП, має право вільно обирати, де їй навчатися. Існує велике різноманіття варіантів. Наприклад, діти мають змогу відвідувати масову школу, а після уроків отримувати корекційно-реабілітаційні послуги у спецшколах. Вчитися у спецшколах, а на гуртки, студії, свята приходити до певної масової школи. Десь спецпедагоги працюють у штаті та консультують за потреби учнів. У інших регіонах вони щодня працюють разом із вчителем. Приблизно половина дітей з ООП навчається у спецшколах, куди, за бажання батьків, скеровує консиліум: учителі, лікар та освітній експерт із інклюзії. Для підтримки тих, хто вчиться в інклюзії, існують медико-соціальні служби, ресурсні та консультативні центри, реабілітаційні заклади.
А що з дітьми на нових місцях в Україні?
79 тис. учнів стали внутрішньо переміщеними дітьми. Звісно, тих, хто має особливі освітні потреби, складніше за інших влаштувати у місцеві школи. Частина ВПО теж хочуть з вересня змінити формат навчання дітей. Скажімо, дистанційні заняття мало що дають дітям з аутизмом, але батьки вважали, що це лише на місяць, бо війна скоро закінчиться. Тож у пошуках школи батьки мають знати, що їм не мають права відмовляти.
Лист МОН № 1/3710-22 від 28.03.22 року «Про роботу інклюзивно-ресурсних центрів та організацію освітнього процесу для осіб з особливими освітніми потребами у період воєнного стану» зобов’язує школи приймати за новим місцем проживання усіх внутрішньо переміщених дітей з ООП та організовувати очне, змішане чи дистанційне навчання. Під час дії воєнного стану для створення інклюзивного класу досить заяви одного з батьків та довідки ВПО. Щодо висновку інклюзивно-ресурсного центру (ІРЦ) про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку дитини: якщо він є, треба додати. Якщо був, але його втрачено, можна отримати копію на порталі «ІРЦ» або у відповідному мобільному застосунку. Також висновок може надати місцевий ІРЦ.
Клас чи інклюзивну групу створюють тимчасово, доки дитина з ООП не повернеться додому.
А Кабмін постановою №483 від 26 квітня 2022 року спростив умови надання освітніх послуг дітям з ООП у період воєнного стану. Можна подавати копії документів. Кількість учнів з ООП в інклюзивних класах не обмежується. Для учнів, які навчаються в різних інклюзивних класах, для проведення окремих занять можуть функціонувати інклюзивні міжкласні групи (у тому числі — різновікові). Кількість учнів у них — не більше дванадцяти.
Корекційні та психолого-педагогічні послуги нині мають право надавати не лише вузькопрофільні фахівці, а працівники ІРЦ та вчителі. Також дистанційно залучають фахівців ІРЦ, які працювали з дитиною раніше, за основним місцем проживання.
