Почати говорити українською значно легше, ніж здається. Навіть якщо ви родом з регіону, де переважала російська. Навіть якщо свідомий вибір мови означає відрізнятися від усіх. А як вам ідея щороку святкувати мовний День народження — день, коли перейшли на українську в побуті? Українська — це круто, стильно і сучасно, — переконані учасники Стипендіальної програми Новопечерської школи. Вони діляться своїм досвідом, порадами та крутими українськими блогерами. Нагадуємо, що Стипендіальна програма для проактивних учнів та учениць у Новопечерській школі у розпалі! Програма відкрита для учасників та учасниць з усієї країни. Приймання заявок триватиме до 12 квітня включно.
Радимо також не пропустити День відкритих дверей для майбутніх стипендіатів! Зможете дізнатися всі подробиці, прогулятися навчальним закладом і отримати відповіді на свої запитання!
📆 Коли:
8 квітня (понеділок) о 15:00
📍Де:
Київ, вул. Андрія Верхогляда, 9-Б,
Новопечерська школа
Реєструйтесь, і ми надішлемо персональне запрошення з усіма деталями.
Реєстрація тут.
Звертаємо увагу: чекаємо батьків лише у супроводі дітей!
«Бути стійким до впливу чужорідного»
Іван Шумко, 9-й клас,
📍 Чернівці
Івану пощастило вирости на Буковині в україномовному середовищі. Батьки, сусіди, друзі — усі спілкувалися рідною мовою. Але не сказати, що питання мовного впливу взагалі його не обходило. За словами юнака, його родина дуже сильно піклувалася про те, щоби він не піддався впливу російської мови, тож підіймали тему людей, які забули рідну мову, залишилися без коріння, про примусове зросійщення. Батько Івана розповідав, що саме через росіян багато його родичів постраждали, дехто навіть загинув. Тож російськомовні люди в Києві здивували школяра. До слова, він успішно опановує кілька іноземних мов, може підтримати ними діалог, але не збирається відповідати російською тим, хто звертається нею. Адже це в нинішні часи питання не гнучкості, а гідності.
Коли Іван ще був малим і навчався в початковій школі, знав не за програмою чимало віршів Тараса Шевченка, Івана Франка, Юрія Федьковича. Української поезії навчав тато. Через те хлопчика запрошували на різні фестивалі та конкурси декламації. Це був маленький поштовх для однокласників більше цікавитися українською літературою, адже вони бачили, що Іванко робить це щиро та із задоволенням.
Роки потому відбувається щось подібне. Нещодавно в Новопечерській школі на Шевченківські дні він брав участь в організації та показі театральної інсценізації поезії Тараса Шевченка «Стоїть в селі Суботові». Завдяки соціальним мережам багато людей побачили цей емоційний спектакль.
— Я дуже мрію, щоби наша мова розвивалася і пам’ятала своє минуле, — каже він. — У моєму мовленні, звісно, багато англіцизмів: усі ці «кринж», «треш» — ми всі ними користуємося. Але я також вживаю унікальні українські вирази. Пригадую, на моїй маленькій батьківщині, на Буковині, використовують таке слово «май». Воно пішло, звичайно, трошки від впливу румунської мови, проте означає найвищий ступінь прикметника, навіть «най-найвищий». Наприклад, май файний, май великий, май добрий, май гожий. Це така збільшувальна частка, яку я використовую, насправді, дуже часто. Дехто мене не розуміє, тож я пояснюю це, і навіть вже навчив цього словечка кількох друзів.
Деякі забуті слова і форми, які були притаманні нашій мові до русифікації, хлопець хотів би чути значно частіше. І не лише у Львові, а й у Києві та інших містах і селах України. Наприклад, як називають філологи, перенесення постфіксу «ся»: «як ся маєш», «ся усміхає». Одна з фішок, яка була б частиною відродження дореволюційної інтелігентної української мови (до суттєвого впливу російської імперії).
Як популяризувати українську? Юнак переконаний, що річ не в дискусіях, обіцянках або челенджах.
— Російськомовні люди переходитимуть на українську, якщо поруч україномовні особистості, яких вони поважають, які їх підтримують, лідери думок, ті, про кого можна сказати: «хороші люди». Жага спілкування історично виникла раніше за мову. Тож треба бути стійкими до чужорідного впливу — і іншим сподобається говорити з тобою однією мовою, — переконаний Іван.
«Мова має бути свідомим вибором»
Анастасія Дричак, 9-й клас,
📍 Краматорськ
Хоча дівчина з Донеччини, де багато російськомовних людей, вона зростала в середовищі, в якому Україна — це круто. Україномовні батьки, які стали особливо принциповими в мовних питаннях з 2014 року, після початку російсько-української війни, всебічно знайомили доньку з рідною культурою. Але коли Анастасія підросла, збагнула, що так не скрізь. Проте ніколи не відмовлялася від своєї мови. Коли розпочалася повномасштабна війна, фактично всі її друзі теж перейшли на українську, але не всім було легко без родинного підґрунтя.
На думку школярки, немає кращого варіанта заохотити людей говорити українською, ніж показувати приклад, підтримувати і не критикувати помилки.
— Мова має бути свідомим вибором людини, прийти в життя за її власним бажанням. Я мала яскравий приклад з однією знайомою з мого рідного міста, яка розмовляла російською. Ми з нею говорили десь тричі на тиждень. І перші хвилини ми спілкувалися різними мовами, проте згодом вона переходила на українську. Минуло два тижні, і вона сама почала розмову українською. Я впевнена: мова повинна прийти в життя людини за її власним бажанням, — вважає дівчина.
Тим, хто робить перші кроки на цьому шляху, Анастасія радить більше спілкуватися з україномовними друзями або знайомими, а ще класним варіантом є україномовні блогери! Особисто вона надихається багатьма, і українська мова асоціюється із класною ідеєю або крутим образом.
— Добре слухати блогерів із цікавою для вас темою. Якщо тема захоплює, легше вбираєш нову лексику, ніж коли слухаєш суто мовні уроки. Я цікавлюся модою та кіно, тож мої улюблені канали на YouTube:
«У мене є мовний День народження»
Вікторія Бардок, 9-й клас,
📍 Конотоп
Дівчина має точну дату, коли перейшла на українську: 13 серпня 2021 року. Такий собі мовний День народження. До того Вікторія розмовляла російською, як її батьки, як і все близьке оточення. Зізнається, що іноді в неї ставалися «сплески українства». Але в дитинстві лякала ідея бути не такою, як однолітки, відрізнятися від інших за мовною ознакою.
— На щастя, у 2021 році влітку я почала більше цікавитися історією та натрапила на життєпис Чорновола. Ця історична постать надихнула мене боротися і ніколи не здаватися. Я помітила закономірність історії та її циклічність. Тож у моїй голові зʼявилося питання: «А якщо не я, то хто?» Що більше дізнавалася про нього, то більше дивувалася незламності, відчувала сили боротися і ніколи не здаватися. І саме тоді свідомо обрала говорити українською, — пригадує Вікторія.
Після початку повномасштабного вторгнення Вікторія була вимушена тимчасово виїхати з України. За кордоном вона зустріла молодь, яка хотіла почати говорити українською, тож допомагала опанувати основи мови.
Дев’ятикласниця вважає, що популяризація починається з того, що найближче молоді: кіно, музика, блоги, комікси. Аби її однолітки смакували улюблене українською, вона тривалий час у різних редакціях перекладала манги та комікси для поширення українського продукту. А україномовних блогерів радить за улюбленою історичною та політичною тематикою:
8 квітня о 15:00 чекаємо вас на День відкритих дверей
для майбутніх стипендіатів 2024/2025!
Ви дізнаєтесь більше про Новопечерську школу, наш підхід до навчання, програму розвитку лідерських навичок, волонтерство і профорієнтаційну програму. Із радістю дамо відповіді на всі запитання про Стипендіальну програму і нашу школу!
Реєстрація на День відкритих дверей для майбутніх стипендіатів
можлива до 10:00 6 квітня.
До зустрічі!
