Як зробити творчий безлад підлітка керованим

cover_bezlad
Автор тексту: Аліна Мірошникова

«Потрібен творчий безлад» — шанобливо кажуть про відомих людей, у яких вдома все шкереберть. «Замазура і ледар росте» — про дітей, у яких у кімнаті такий самий антураж. Може, бардак — ознака того, що у вас росте талановита дитина? І розчищаючи простір, ми шкодимо її розвитку? Про те, як відрізнити школяра, якому вдома потрібен хаос, від банального нечупари, розповідає психолог Лідія Ковальчук.

«Зомбі» у прибраній кімнаті

У класичних суперечках батьків і дітей чимала частина присвячена порядку в домі. Мами і тата мріють, щоб усе блищало і лежало по поличках, а в підлітків своє уявлення про красу: постери, плакати, стікери, на столі — гори паперів, коробок, усе для хобі зверху, щоб було під рукою, а рвані джинси — на видноті, тому що «дірку прогриз собака, і тепер це згадка про пригоду».

За словами психолога, іноді мами розповідають про те, що в дитини в кімнаті мотлох і бардак, а там — чистота і порядок. Просто оформлення кімнати їм не до смаку.

Наприклад, клієнтка прийшла із запитом: як навчити підлітка утримувати будинок у чистоті. Коли ж показала фото, на ньому була прибрана кімната, стіл з акуратно розкладеними підручниками, одяг у шафі і на спинці стільця. Але на стінах — величезні плакати з фільмів жахів, на які мама не могла дивитися без нудоти. Саме їх вона вважала «брудом» і підсвідомо переносила враження на всю кімнату.

Тобто реальна проблема в таких випадках — різниця смаків батьків і дітей. Не тільки підлітки, а й діти сьогодні трепетно ставляться до особистої території і вважають, що можуть обставити її так, як хочеться. А для батьків дитяча — це частина квартири, яка має вписуватися і пристойно, а то і стильно виглядати.

Оформлення житла як психологічний тест

Дитина обставила кімнату улюбленими кактусами так, що ступити нікуди? Поставила ультиматум, щоб меблі й гардини були чорного кольору? Акуратності це не стосується.

Батькам важливо навчитися формулювати конкретні претензії, щоб не відбити охоту підтримувати чистоту (адже коли ти щось робиш, а цього не помічають, бажання зникає). А далі — шукати компроміс.

Деякі сім’ї наполягають: дитина живе в їхньому будинку за їхніми правилами, тому оформлення треба узгоджувати з ними. У такому разі вони можуть запропонувати прийнятну заміну — наприклад, фото значущих для підлітка спортсменів замість «зомбі». Більш перспективний варіант — років з 12 дозволити синові чи доньці зробити кімнату такою, як хочеться, а також довірити прибирання своєї території. Сприймайте це ще й як тест, завдяки якому легко побачити почуття дитини.

Якщо оформлення викликає у вас жах, проблема в тому, що в дитини в душі, а не в «дизайні». Протест проти правил, депресія, фобії — усе це можна завдяки оформленню раніше помітити і діяти (відверто поговорити, звернутися до психолога).

Чому не хоче прибирати

Друга проблема — гігієна приміщення. Якщо на речах — шар пилу, на підлозі — брудні розводи, на ліжку — плями, а на столі — тарілки із засохлими залишками їжі, творчим безладом називати все це немає сенсу.

Зараз набагато частіше батьки скаржаться на те, що чада не прибирають, не реагують на бруд і вимагають «так все і залишити». Дорослі навіть лякаються, чи все в порядку з психікою синів і доньок. Але це нині не патологія, а, на жаль, норма.

В інтелектуальному та фізичному плані діти дозрівають швидше, ніж раніше, а в побутовому і соціальному — повільніше. Маємо багато інфантилів у 14-17 років, які впевнені, що напружуватися не варто, мама і тато наведуть порядок і створять комфортні умови. Дітей рідко привчають до домашньої праці, адже багато часу йде на різноманітні «розвивалки». Батьки вважають: дошкільник повинен розвивати таланти і готуватися до школи, у 1-2-му класі — адаптуватися, не треба від цього відволікати. Мовляв, нехай триватиме дитинство, а стане підлітком — буде помічником.

Але саме собою це не відбувається. Адже в дитини не було досвіду радісного прибирання-гри, спільного зі старшими прибирання-ритуалу й отримання ще малюком дорослих обов’язків, які сприймаються як довіра і визнання. Якщо долучати до побуту після 10 років, прибирання здаватиметься нудним і важким.

Граємо в «Ревізора»

Сучасні діти багато часу проводять у віртуальній реальності, тож увага до побутових дрібниць знижена. Якщо ви облаштовуєте фантастичну планету, моделюєте красивий наряд або пишете кільканадцяти френдам, набагато складніше помітити сміття під ногами. І навіть відірвавшись від гаджетів, діти думками залишаються в грі. Що з цього випливає?

На жаль, нагадування і повчання не працюють. Доведеться відмовитися від думки «він же повинен» і привчати, як малюка. Тобто ввести потужну мотивацію: наприклад, скласти графік «чергувань», а за підсумками тижня давати нагороди і заохочення. І обов’язково окремо розвивати вміння звертати увагу на забруднення.

Не дорікати, а робити це з позитивом, навіть у формі гри (якщо підліток не старший 14 років). Наприклад, хто з вас першим помітить непорядок у квартирі (сміття на підлозі, пил, пляма) і усуне його, отримує бал — і якийсь виграш за підсумками. Можна це робити просто на парі. Можна влаштувати «Ревізор»: ви перевіряєте чистоту кімнати дитини, а вона в цей час — тієї кімнати, яку прибираєте ви. Потурати бруду не можна — крім шкоди для фізичного здоров’я, доведено, що це впливає на психіку людини, налаштовує на негатив.

У компанії з «мамою Гаррі Поттера»

Третя проблема — творчий безлад. Якщо в кімнаті тінейджера фантики і насіння не валяються, підлога чиста, але речі розкидані абияк і робочий стіл завалений різними предметами, що робити?

Треба загальмувати з вимогами, згадати Альберта Ейнштейна: «По-вашому, хаос на столі — це хаос у голові, але що ж тоді порожнеча на столі?» Людвіг ван Бетховен, Ісаак Ньютон, Фрідріх Шиллер, Оноре де Бальзак, Стів Джобс, Джоан Роулінг, Роальд Даль, Алан Тюрінг і ще багато видатних людей жили в рідкісному безладді. Можливо, у дитинстві їх теж за це лаяли. 

Чим вони відрізняються?

Усе залежить від того, яка півкуля мозку провідна. Права півкуля відповідає за образне мислення, а ліва — за причинно-наслідкові зв’язки. До речі, на цю тему вже існує чимало міфів. Неправильно ділити людей на логічних та емоційних, бо ліва півкуля відповідає за сильні й стабільні почуття, а права — за півтони емоцій. Хибно думати, що всі хлопчики «лівопівкульні», а дівчатка — «правопівкульні».

Якщо попросити запам’ятати портрет, у людини з образним мисленням залишиться в пам’яті така собі фотографія з усіма нюансами: ось тут родимка, пасмо волосся. Але якщо «потужності пам’яті» не вистачає, людина запам’ятає, наприклад, тільки верхню частину обличчя. А от людина з переважанням причинно-наслідкового мислення запам’ятає те, що відрізняє обличчя від інших, головне: колір очей, форму носа і губ, особливі прикмети. Її мозок працює за алгоритмом, як комп’ютер, ділить усе на важливе і неважливе. Саме таким людям порядок допомагає заощадити сили і не відволікатися від роботи.

Якщо у вас — «цар хаосу»

«Правопівкульна» дитина — «цар хаосу». У її пам’яті — безліч «миттєвих знімків», тобто детальної інформації, до якої не завжди є свідомий доступ. Але поштовх ззовні приносить результат: «Ой, я знаю, як треба, а звідки — забув». Це те, що ми називаємо інтуїцією. Як у калейдоскопі: поєднання різних знань дають нові комбінації — отримуємо креативні рішення, творчість.

Кімната такої дитини має стимулювати, а одноманітність стомлює, і ефективність роботи падає. Без хаосу, безладу їй важче працювати. Єдине, до чого треба привчити, — наводити чистоту.

Ті «правопівкульні» люди, яких змушували під час збирання розкладати речі по «правильних» місцях, порушували їх комфорт, почали ставитися до наведення гігієни як до чогось травматичного. Стали уникати будь-яких втручань, і творчий безлад переріс у «свинюшник». Чим раніше ви розмежуєте у своїй і дитячій свідомості чистоту і порядок, тим кращим буде результат.

Загалом до чистоти слід привчати якомога раніше, а до порядку — після 5-6 років, адже у всіх малюків — образне мислення. Американські дослідники з університету Міннесоти визначили, що дошкільнята, у яких іграшки завжди в порядку, запізнюються в розвитку на 3-4 місяці через «недоотримання харчів» для образного мислення. Якщо ж іграшки лежать купкою або розкладені за умовами якогось ігрового сюжету, це стимулює уяву.

Якщо ваша дитина і після 6 років схильна до образного мислення, шкідливо прибирати її речі, змінювати звичне розташування предметів на столі, навіть «розчищати завали». Зрештою, що важливіше — її майбутнє, оригінальні ідеї і радість від роботи чи порядок?