В Україні понад 1 мільйон 300 тисяч ветеранів. І кожному та кожній з них хочеться висловити подяку за їхній героїзм. Якими словами, вчинками та жестами можна продемонструвати свою шану військовим? Як підтримати розмову з військовослужбовцями, що повернулися з війни? Розповідаємо в матеріалі.
Напишіть листа або зробіть листівку
Не важливо, чи це ваш знайомий ветеран, чи ні, ви можете висловити свою шану в листі. Напишіть його від руки та покладіть до конверта — у цьому буде більше близькості, ніж надіслати імейла чи повідомлення. Це може бути лист від імені дитини або від усієї вашої родини. Висловте в ньому подяку та підтримку. Також ви можете попросити дитину намалювати та підписати листівку — це буде дуже теплий жест шани.
Зараз є безліч організацій, які надсилають гуманітарну допомогу ветеранам або відвідують їх особисто. Через них можна передати свого листа ветерану, якщо ви не спілкуєтесь особисто.
Повісьте прапор
Це також поширений жест підтримки для ветеранів та військовослужбовців загалом. Але пам’ятайте про те, що Державний Прапор також потрібно використовувати шанобливо:
- не опускайте прапор ні перед ким;
- якщо вивішуєте різні прапори, то державний має розташовуватися вище за інші або займати лівий бік від глядача;
- не виставляйте пошкоджений прапор;
- прапор не повинен торкатися підлоги або землі;
- пам’ятайте, що спущений на пів щогли прапор означає жалобу.
Долучіться до волонтерів
Якщо не маєте можливості волонтерити постійно, виділіть один день, щоб разом із дітьми допомогти ветеранам. В Україні діють різні фонди, які надають підтримку військовим. Наприклад, Ветеранський фонд «Після служби» або БФ «Ти з нами». Дізнайтеся, чи потрібна їм допомога волонтерів.
Ви можете влаштувати благодійний збір, допомогти з відправленням гуманітарки або навідати ветеранів, які потребують допомоги з побутовими справами.
Скажіть «Дякую»
Як би банально це не звучало, але просто підійти на вулиці та подякувати військовослужбовцям — це вже чудовий жест. Звичайне «Дякую, що захищаєте нас» може підняти настрій ветерану або просто військовому, особливо якщо це прозвучить від дитини.
Вшануйте День ветерана
Щороку 1 жовтня в Україні відзначають День ветерана. Це свято нагадує про подвиги наших героїв та жертви, які вони принесли для захисту країни. Це чудова можливість розповісти дітям, хто такі ветерани та чому потрібно ставитися до них з повагою і підтримувати.
Дізнайтеся, чи проводяться зустрічі з нагоди цього дня, та відвідайте ветеранів усією сім’єю. Підтримати їх особисто — значно цінніше, ніж просто викласти пост у соцмережах. Також ви можете принести квіти до пам’ятників або меморіалів захисникам України у вашому місті.
Приєднайтесь до руху «Завдяки Тобі»
Ми часто бачимо ветеранів та військовослужбовців на вулицях і в громадському транспорті. Але часом буває незручно підійти до незнайомої людини та висловити подяку вголос. Тому в Україні з’явився рух «Завдяки Тобі»: якщо ви хочете висловити подяку військовим без слів, то можете просто прикласти долоню до серця. Цей жест означає вдячність за свободу, спокій та незалежність країни, які виборюють наші воїни ціною власного життя.
Також до руху можна долучитися в соцмережах. Напишіть пост про те, за що ви вдячні ветеранам та військовослужбовцям, і залиште хештег #ЗавдякиТобі.
Відвідайте ветеранів у лікарні або центрі реабілітації
Якщо ветерани проходять відновлення після поранень чи травм, ви разом із дітьми можете їх відвідати. Переконайтеся, що військові готові вас прийняти і ваш візит не принесе їм незручностей. Також поговоріть з дітьми про те, як краще спілкуватися з ветеранами, та переконайтеся, що вони також готові до таких відвідин і це не травмує їхню психіку. Принесіть ветеранам смаколиків, зробіть невеличкий подарунок на знак пошани або просто проведіть час за бесідою.
Як спілкуватися з ветеранами
Важливо розуміти, що більшість ветеранів пережили травматичний досвід. Це важливо враховувати в розмові з ними. Ми зібрали поради від команди фахівців проєкту «Як ти?», що допоможуть вам створити безпечне середовище під час бесіди з ветеранами.
Пам’ятайте, що кожна людина осмислює власний досвід по-своєму
Через війну люди можуть втрачати близьких, здоров’я, працездатність та впевненість у майбутньому. Хтось може перебільшувати або применшувати пережите, звинувачувати когось у цьому. Але в безпеці прояв неадекватної реакції на власний досвід поступово зменшиться. Травмованій людині важливо пережити свої хвилювання та думки, а не коригувати їх. Тому не потрібно тиснути на неї, давати поради та вказівки, вимагати чогось.
Будьте присутні
Людина, яка потребує підтримки, дуже чутлива до ставлення інших. Тому звертайте увагу не лише на те, що ви робите, а й з яким ставленням.
Під час розмови будьте присутні тут і зараз, слухайте та намагайтеся зрозуміти людину. Адже підтримка буде щирою тоді, коли ви поважаєте співрозмовника і його досвід. Тож відкладіть усі свої справи під час розмови — так людина помітить вашу повагу до неї.
Запитайте «Як ти?» безпечно
Людина буде готова розповідати, коли почуватиметься в безпеці та побачить, що її приймають.
На першому етапі розмови запитайте «Як ти?» і попросіть допомоги у чомусь простому. Наприклад, щоб людина щось потримала, порахувала для вас щось.
Якщо вам відмовили в допомозі, можливо, ви попросили надто багато або зробили це зарано. Просто робіть цю справу самостійно і спробуйте попросити ще раз пізніше.
Якщо людина небагатослівна, додайте ще трішки безпеки. Для цього потрібно, щоб вона розуміла вашу поведінку та наміри. Тому варто розповісти їй щось нейтральне, без оцінок та емоцій. Наприклад, що відбулося раніше, що ви робите зараз, які у вас плани на майбутнє.
Не квапте людину в розмові та покажіть, що ви на її боці. Коли слухаєте, використовуйте прості фрази типу «Так», «Угу», «Зрозуміло» і «Співчуваю».
Далі запитайте людину про її минуле — про ті події, які вона вже прийняла. Але не запитуйте навмисне про саму травму. Для цього етапу розмови використайте фразу «А що було до цього?».
Коли співрозмовник просить вас оцінити ситуацію, про яку говорить, не робіть особистих висновків. Краще скажіть «Можливо, так і є» або «Мені важко сказати, я там не був/ла».
Якщо людина губиться в розповіді та втрачає думку, зверніть її увагу на майбутнє, щоб допомогти вийти з глухого кута. Запитайте: «Як думаєш, що буде далі?» Під час розповіді погоджуйтесь, говоріть: «Можливо, так і буде».
Буває так, що під час такої розмови людина поринає у власні думки та замовкає. Тоді просто помовчіть разом з нею. Постарайтеся не втручатися та не показувати власну напруженість. У цей момент у співрозмовника всередині відбувається процес прийняття свого досвіду.
