Ось ви скажете: «Зовсім не смішне цьогоріч 1 квітня — суцільні червоні зони, дистанційка і тривога. А в Києві ще й транспорт зупинять через кілька днів, садочки й школи закриють…» Але навіть у найтемніші часи людство потребує усмішок і позитиву. Та й вчені довели: коли ми сміємось — стимулюємо імунітет і допомагаємо організму боротися з інфекціями. З однією важливою умовою: сміх має бути щирим. Тож «Освіторія» публікує в День сміху невигадані історії про кумедні витівки школярів під час онлайн-навчання. Здається, нам час знімати «Єралаш» по-українськи!
Портрет Доріана Грея по-учнівськи
Я досі сміюсь, коли згадую цю історію. Прямісінько посеред уроку до загальної трансляції підключається учень і з дуже заклопотаним, серйозним виглядом каже: «Ярославе, мене не було на уроці і зараз теж не буде, бо я не можу підключитися!»
Діти і справді вигадливі в еру сучасних технологій. Один з учнів ставив на заставку своє фото й не відвідував заняття. Фото точнісінько копіює антураж кімнати, саме обличчя без емоцій. Він просто слухав ефір заняття, але сам фізично перед монітором не сидів. І тільки коли чув своє ім’я, хутко вмикав камеру. Вчителі з різних дисциплін тільки під кінець дня зрозуміли, що він весь час був відсутній, а «навчався» замість нього портрет. І сміх, і гріх, як то кажуть.
Ще один школяр-лайфхакер вразив своєю технологією. Я помітив, що він чомусь не в камеру, а кудись убік весь час дивиться. Коли я запитав його щось, відповіді не отримав. Те саме було на уроках інших вчителів, тож до батьків хлопця звернулись із проханням тихенько зазирнути в кімнату сина й подивитися, чим він займається. Виявляється, хлопчина весь час дивився телевізор і YouTube з мінімальним звуком. Зранку після сніданку вдавав, що збирається на заняття, а потім одразу займав «стратегічну позицію» та вмикав свій персональний кінозал.
Ярослав Лисенко, вчитель
Леонардо да Вінчі проти Богдана Хмельницького
Презентую учням тему про козацтво під час онлайн-уроку. Розповідаю про очільника Гетьманщини Богдана Хмельницького. З екранних слайдів моєї презентації на школярів гордо поглядає сам Богдан-Зиновій. Аж раптом помічаю, що ілюстрація починає жити власним життям! Вуса гетьмана стають пишнішими й пишнішими. Висока шапка Хмельницького теж зазнає чималих змін. До речі, шапка, підбита тафтою — єдиний клейнод гетьмана, що зберігається в нашій країні, у Національному музеї історії України (артефакт подарувала Києву меценатка Варвара Ханенко). Ще один погляд на екран — леле, від моєї презентації мало що залишилося! «Бачите, Богдан Хмельницький настільки багатогранна особистість, що навіть під час нашого уроку видозмінюється», — зауважую після того, як невідомий юний «онлайн-да Вінчі» ховає віртуального пензля, вдоволений гетьманським перевтіленням. Всі учні почали сміятися. Але ми швидко знову влилися в роботу, а я взяв обіцянку, що малювати на презентаціях може тільки автор.
Олександр Чучаєв, вчитель і директор
Паранормальні явища на уроці географії
Дітям хочеться емоцій під час онлайн-навчання! Це я зрозуміла після того, як донька приєдналася до флешмобу, який вони влаштували для вчительки географії. Вибір предмета не випадковий: географія в них новий предмет.
Отож, у чаті учні таємно домовилися про те, що під час онлайн-уроку одночасно з’являться в образі привидів. Довго костюм не готували: біле простирадло — на голову, а замість прорізів для очей — сонцезахисні окуляри.
У визначений час пані вчителька увімкнула конференцію та аж заклякла: кількадесят «привидів-хіпстерів» у віконцях ледь ворушаться в білосніжних шатах. Дивляться через модні окуляри в екран і мовчать. У вчительки, знаєте, теж мову відібрало на кілька секунд! Після першого шоку викладачка звернулася по допомогу до класної керівниці. Та швидко підібрала потрібні слова до бешкетників. Апелювала до совісті жартівників і закликала поважати працю та негайно повернути простирадла з голів до батьківських шаф. Але учні благали про те, щоб кілька останніх хвилин уроку провести в ретельно відпрасованих привидських шатах. «Будь ласочка, дозвольте нашому флешмобу відбутися!» Щоб не вбивати потяг до творчих рішень, вчителі пішли жартівникам назустріч.
Катерина, мати школярки
Як учень під час уроку не доїв обід через кота із шиншилою
Я випадково стала свідком онлайн-уроку з хімії, який проводила моя подруга-вчителька. Вона розповідала цікаві факти з теми уроку, діти уважно слухали й відповідали. Навіть я зрозуміла майже все про валентність деяких сполук:) Раптом озвалася кицька, яка живе в подруги і ревнує хазяйку до онлайн-уроків. Киця красива, породиста й хоче, щоб усі звертали увагу тільки на неї, тож під час онлайну наполегливо й гучно нявчить.
Діти сполошилися. «Вимкніть кота, у мене шиншила боїться!», — сказав один з учнів. Усі почали сміятися. Вчителька відповіла: «Сонечко, ну як я можу вимкнути кота?» Та шиншила перелякалася не на жарт, бо учень сказав: «Але шиншила боїться, хочете покажу, як вона какає?» Сам екран у той момент я не бачила, бо була в іншій кімнаті, але за сміхом у Zoom зрозуміла, що урок хімії перетворився на урок природознавства. Дитина справді показала всьому класу результати «шиншилового переляку». Тепер уже інші діти просили вимкнути не кота, а свого однокласника із шиншилою: «Вимкніть його, я зараз їм!»
Олена, подруга вчительки хімії
Домашня трагікомедія в одній дії
Коли цієї осені знову почалося дистанційне навчання, я став проводити інформатику окремо для дівчат і окремо для хлопців задля синхронізації розкладу.
І от уявіть: починаю урок у групі хлопців у Zoom. Камери у всіх увімкнені. Я оголошую результати олімпіади. І брат, і сестра, які разом навчаються в 11-му класі, показали прекрасні результати. Але брат на одне запитання більше відповів правильно і отримав найвищий бал. Починаю вітати хлопця. Він усміхається: все-таки момент тріумфу!
Але тут життя залишило його без зіркової хвилини. Із сестрою мешкають вони в одній квартирі. Дівчина, навіть не підозрюючи про трансляцію, заходить у цю «солодку мить привітань» у його кімнату. І як справжня господиня починає відчитувати: «Ну що ж таке! Ти що, заправити ліжко не міг? Знову всюди речі розкидані!» І почала кидати на хлопця светри, штани, футболки прямісінько перед камерою та під гучний регіт тих, хто був підключений до трансляції.
Ось так через брак навичок прибирання в домі хлопець залишився без заслуженого маленького IT-тріумфу.
Олег Пустовойт, вчитель інформатики
У режимі відсутності присутності: Як зла чаклунка ученицю «заморозила»
У дітей багато енергії, але й вони часом втомлюються не на жарт. Особливо якщо учень початкової школи сидить на останньому уроці і намагається концентруватись, але сил не вистачає.
Зазвичай така дитина просто понуро сидить перед монітором, відволікається на щось стороннє. Але те, що зробила одна з моїх учениць, намагаючись не брати участі в кінцевій частині заняття, воістину заслуговує на дитячий «Оскар»!
В один момент дівчинка вирішила прикинутися, що зв’язок завис і її зображення на моніторі «зависло». Вона дуже натурально заклякла. Зрадницьки підвели очі: «Кліп! Кліп-кліп!» Я вирішила долучитися до цієї гри в «Заморозку» та звернулася до учениці: «Єлено, ти з нами? Ти тут?» — Картинка незмінна! Дівчинка вдає, що мене не чує. — «Зависла, значить зависла!» — Кліпати менше намагається в цей момент. Тоді кажу решті учнів: «Зла чаклунка заморозила нашу Єлену. Вона не може нам відповісти. Давайте разом розчаклуємо вашу однокласницю!»
Марічка Берізко, вчителька початкових класів
Масовий страйк першачків
Ранок, перший урок у доньки початкової школи. Вчителька проводить в онлайні коло обміну емоціями. Діти одне за одним мають розповідати: «Мені сумно, тому що…», «Мені радісно, бо на вихідних…», «Зараз я відчуваю/хочу…»
І перший же хлопчик, з якого мало починатися звичне «Коло ранкових емоцій», випалив: «У мене настрій такий — не хочу вчитися!» І вимикає екран. Після нього всі діти починають казати те саме і одне за одним вимикають екрани. Сказати, що у вчительки шок на обличчі — нічого не сказати.
Я досі в роздумах: діти стихійно скопіювали цей крок за першим хлопчиком чи домовилися про «жарт» під час перерви, яка в них теж в онлайні з увімкненими екранами відбувається.
Спробувала доньку сварити: «Навіщо ви уроки зриваєте». А вона мені: «Всі вимкнули, чого ж я не можу?» Знаєте, уроку тоді в них так і не було. А на другий майже всі увімкнулися. Ось такі ростуть бунтарі!
Аліна, мати школярки
