Як би так мотивувати дітей до навчання, щоб не витрачати багато часу та не вигадувати щось суперскладне? Звучить нездійсненно. Але час від часу можуть виручити яскраві досліди. Допитливість притаманна дітям, тож після незвичних вражень вони захочуть дізнатися більше про те, як влаштований світ. Ці шість завдань для учнів початкових класів дають змогу поговорити про складні явища, які вони вивчатимуть значно пізніше. А головне — допомагають пробудити цікавість до навчання.
1. Стереометричні забавки
Що потрібно:
1. Розгортки об’ємних фігур. Їх можна роздрукувати за посиланням, а ще зробити за відеоінструкцією або тут, тут. Також є сайти, як Mr-Mathematics.
2. Товсті нитки або шнурки
3. Дирокол
4. Клей
Що робити:
Виріжте розгортки та на зворотному боці домалюйте так, щоб фігура перетворилася на предмет із реального життя. Конус може бути ріжком морозива або святковим капелюхом. Піраміда може бути єгипетською пірамідою або наметом. Паралелепіпед — акваріумом. Зробіть дироколом отвори в потрібних місцях. Просуньте нитки чи шнурки в отвори, щоб перехід зі стану 2D у 3D став швидким та захопливим: достатньо потягнути — і фігура складається. Нижню грань приклейте до картону. Підпишіть назву фігури.
Що обговорити з дітьми:
Цей дослід допомагає зрозуміти, як співвідносяться площинні та об’ємні фігури. Поговорити про це можна вже з найменшими школярами. Якщо вони розберуться на практиці з такими поняттями, як розгортки, грані, ребра та вершини, згодом їм буде значно легше опановувати стереометрію.
2. Сяючі мешканці моря
Що потрібно:
1. Клей
2. Аркуш чорного картону
3. Вода
4. Приправа куркума
5. Ультрафіолетова лампа або УФ-ліхтарик
Трішки змочуємо водою порошок куркуми. Додаємо його в напівпорожню пляшку з клеєм. На чорному картоні малюємо морських істот: риб, медуз, зірки, восьминогів. Даємо малюнку висохнути. Зображення стають майже непомітними в темряві. Тепер достатньо увімкнути ультрафіолетове світло, аби побачити мешканців моря, які фантастично світяться в темряві.
Куркума містить речовину куркумін, яка в ультрафіолеті починає світитися. Це фізичне явище — здатність перетворювати енергію отриманого світла у власне світло — може стати приводом поговорити про світло, тінь, рослин і тварин, які світяться в темряві.
3. Там, де ти живеш: вісім кіл
Що потрібно:
1. Картон
2. Фото дитини
3. Малюнки необхідних об’єктів або ілюстрації із журналів
4. Клей
5. Гвинтик та гайка або нитки
Що робити:
Вирізаємо з картону 8 кіл, кожне з яких має діаметр, більший за попередній.
На найменшому з них дитина має приклеїти своє фото. «Це я».
На другому — фото чи малюнок її дому (кімнати, будівлі, домашніх речей). «Це мій дім».
На третьому — зображення міста. Це може бути якась яскрава його ознака (як Ейфелева вежа для Парижа, Золоті ворота чи Маріїнський палац для Києва) або просто світлина вулиці, парку, будівлі, що подобається дитині. «Це моє місто (селище, село)».
На четвертому — область.
На п’ятому — країна.
На шостому — континент.
На сьомому — планета.
На восьмому — Сонячна система.
Компактність цієї саморобки у згорнутому вигляді дає змогу відчути, як тісно пов’язане все у світі, скільки в кожного домів. Поняття мікрокосму та макрокосму ще складно усвідомити, але перший поштовх до роздумів цей досвід дає.
4. Скляний ксилофон
Що потрібно:
1. Шість склянок
2. Вода
3. Мірна ложка, кружка
Що робити:
Першу склянку залишаємо порожньою. У кожну наступну додаємо на 60 мл більше води. Тепер можна грати. Склянки звучатимуть як гама. Можна розучувати найпростіші пісеньки. Наприклад, такі.
Що обговорити з дітьми:
Фізику звуку діти вивчатимуть у старших класах. Але вже тепер можна обговорити, які звуки природи знають учні, як вони виникають, як розрізняють шум та мелодійні звуки.
5. Вода, що крокує
1. Шість маленьких банок
2. Вода
3. Червоний, жовтий і синій харчові барвники
4. Паперові рушники
Ставимо банки по колу так, щоб вони торкалися одна одної. Наповнюємо водою кожну другу банку приблизно на три чверті.
Додаємо харчові барвники у воду, а порожні банки пропускаємо. По кілька крапель червоного харчового барвника — у першу банку, жовтого — у третю, синього — у п’яту. Тепер складені вчетверо паперові рушники опускаємо одним краєм в банку із червоною водою, а іншим — у порожню. Другий рушник опускаємо з одного боку в ту саму порожню банку, а з іншого — у банку із жовтою водою. Такі «місточки» робимо для всіх банок. Останній паперовий рушник матиме один кінець у порожній банці, а інший — у червоній.
Папір починає вбирати кольорову воду. Через кілька хвилин кольори почнуть переходити від банок з підфарбованою водою до порожніх, утворюючи вторинні кольори. Так з’являться зелений, помаранчевий та фіолетовий.
Далі паперові рушники почнуть вбирати вторинні кольори, створюючи враження, що вода переходить від банки до банки.
Що обговорити з дітьми:
Вода переходить по рушниках завдяки мініатюрним трубочкам товщиною з волосину — капілярам. Вода має властивість займати порожні місця. Які ще матеріали мають капіляри, якими підіймається вода? Що можна сказати про деревину, тканину, поролон, цеглину?
6. Оживіть фігурки
Що потрібно:
1. Водостійкий маркер
2. Вода
3. Суха біла керамічна тарілка
Що робити:
Сім років тому відео з таким дослідом шокувало дорослих та стало приводом для дискусій. Яка магія змушує малюнок рухатися?
Малюємо фігурку на дні тарілки. Обережно вливаємо воду. Зображення починає «оживати», рухатися. Потім зовсім відривається та плаває.
Що обговорити з дітьми:
Нерозчинні стійкі маркери мають чорнило з умістом міцного клею, який висихає на поверхні. Це чорнило не можна розчинити і воно легше, ніж вода. Коли вода ллється на зображення, виштовхувальна сила долає липкість чорнила і легкі частки спливають на поверхню.
Ще одне фізичне явище, про яке можна поговорити заздалегідь. Які предмети плавають, а які тонуть? Чому одне й те саме тіло в одній рідині тоне, а в іншій плаває?
