Рейтинги PISA показують, що місто-держава Сінгапур змогло вийти в лідери світової освіти, обігнавши Фінляндію, Канаду та Японію. Як йому це вдалося? Чого може навчитись Україна в сінгапурців? Чи не переймаємо ми разом з найкращим фінським досвідом певні помилки, які дадуть про себе знати згодом? Про це розмірковував засновник Edu Future, автор освітньої платформи 7W та 7-star Global School Network, засновник і директор ліцею «Гранд» Володимир Співаковський.
Реформа фінської системи освіти почалася понад 30 років тому. Протягом цих років фіни вдосконалювали її теорію та методологію. І в 2006 році, а потім і у 2009 за критеріями PISA Фінляндія стала світовим лідером і перетворилася на країну «освітянського туризму» (щороку завдяки цьому держава збирає в бюджет $3 млрд).
Усі намагалися скопіювати побачене й запровадити в себе, адже більшість держав незадоволені своїми системами освіти й намагаються їх реформувати — хто як може. Але в жодної з країн — копіювальниць фінської освітньої системи нічого не вийшло: ні в Японії, ні в Америки, ні в Норвегії.
Стало зрозуміло: система освіти — не кафе швидкого харчування, франшизу якого можна купити й робити однакові гамбургери будь-де. Це соціальна модель, яка залежить від менталітету й культури кожної окремої країни, від економіки. А ще — вибаглива й примхлива конструкція, яка майже не піддається франчайзингу.
До того ж у 2012 та в 2015 роках Фінляндія за різними критеріями оцінювання потрапила на 5-те й на 6-те місця в рейтингу PISA, а значить — навіть у колись зразкових фінів не все так ідеально. Натомість у першу п’ятірку потрапили країни Південно-Східної Азії: Сінгапур, Гонконг, Тайвань, Південна Корея та Шанхай.
«Щоб учні добре склали ЗНО»
Треба визначитись із цілями, які ставить перед собою країна, коли починає реформувати систему освіти. Наприклад, мета реформування освітньої системи в США — щоб країна стала номером один у всіх напрямках у світі. В Англії мета — щоб з усього світу до них з’їжджались учні, а їхні батьки залишали в червоних цегляних корпусах коледжів до 50 тис. фунтів стерлінгів на рік. Ціль реформування в Польщі — щоб «вирівнятися» за європейськими стандартами. Це пов’язано з переміщенням робочої сили, з визнанням польських дипломів у світі та з грантами, які вони отримують з Європи.
У Сінгапурі мета — зробити систему освіти такою, щоб економіка країни зростала. У Фінляндії — вчителі-ерудити, ліберальна система освіти й посилена підготовка до PISA. А в Україні — щоб учні добре склали ЗНО. На жаль, у нашій країні немає амбітних цілей для реформування системи освіти.
Щоб Україна отримала фундамент для якісної реформи освіти, треба мати відповіді на шість базових запитань: Навіщо вчити? Чого вчити? Як вчити? Де вчити? Скільки це коштує? На який результат ми розраховуємо? Наша країна поки не має чітких відповідей.
Чому фінські методики в Україні можуть зазнати краху
1
Брак довіри: держави — до шкіл, батьків — до вчителів, вчителів — до дітей
Один з найважливіших принципів фінської системи освіти — довіра. Це означає, що держава довіряє вчителям. У них немає перевірок, вони не пишуть в обов’язковому порядку навчальний план і не роблять купу паперової роботи. У нас все навпаки.
Батьки у Фінляндії, у свою чергу, повністю довіряють вчителям. Неможливо уявити, щоб на вчителя чи директора хтось із батьків підвищив голос, мовляв, нічого тут не робите. А вчителі довіряють дітям. Педагогу й на думку не спаде, що дитина може списати, обманути, підробити оцінку, зламавши електронний журнал.
Без цієї всебічної довіри ми можемо навіть не намагатися починати впроваджувати в себе фінську систему.
2
Український дітоцентризм
В Україні більшість батьків і вчителів живуть за принципом: усе найкраще — дітям. Усе заточено під дітей. Немає ліпшого способу виховати егоїстів, ніж говорити, що «діти — наше все». У Фінляндії ключова фігура — вчитель. А для того, щоб це стало можливо, зарплату педагогам встановили на рівні 50 тис. євро на рік. Конкурс у педагогічних вишах у Фінляндії — 10 осіб на місце. Але й вимоги навіть до вчителя початкової школи — високі: тільки вчений ступінь PhD.
В Україні ми навіть близько не підійшли до того, щоб вчитель став фігурою № 1 у системі освіти, хоча для Фінляндії це базова складова.
3
Брак суттєвих фінансових вливань
У Фінляндії на реформу освіти й організацію освітнього процесу за новими правилами вклали понад 20 млрд євро. В Україні ж на модернізацію початкової школи Кабмін виділив поки що 1 млрд грн, а це — крапля в морі. Без реалізації цих базових принципів схема в Україні працювати не може, як не запрацювала в інших країнах.
Одразу скажу, що в одній школі зробити мікс із фінської, української, сінгапурської, англійської, естонської систем освіти буде неправильно, та й неможливо. Суспільство має створити умови, щоб у країні було різноманіття шкіл з різними системами: в одній — більш толерантне навчання, в іншій — більш вимогливе. В одній ставитимуть оцінки, в іншій — ні. В одній екзамени можна складати екстерном, в іншій — онлайн, не виходячи з дому.
Як Сінгапур обігнав Європу й чому нам варто в них повчитись
Дані останнього звіту PISA, в якому оцінювалися здібності учнів: крихітне місто-держава Сінгапур посіло перше місце. Позаду залишилися Фінляндія, Канада, Японія, Естонія. Я проводив майстер-класи в школах Сінгапуру й можу сказати, що їхні випускники не лише мають ґрунтовні й глибокі знання, а й навчені зі шкільної парти працювати в мінливих умовах світової економіки та промислової революції. Це значить, що їхня молодь знання одразу застосовує на практиці.
Цього вони досягають, отримуючи навички навчання як такого, щоб надалі займатися самоосвітою, мати розвинуте критичне мислення. Сконцентрувались у Сінгапурі не тільки на новітніх навчальних технологіях, а й на сучасному контенті, уроках-кейсах та мудрих наставниках.
Складові «освіти по-сінгапурськи»
Доктрина Desired Outcomes of Education
Освітню доктрину під назвою Desired Outcomes of Education або DOE в Сінгапурі сформулювали ще у 2007 році. Ідеться про бажані результати навчання. Але для їх досягнення діти мають бути насамперед здорові, у безпеці (жодних наркотиків та алкоголю), мати силу духу, проявляти ініціативу, бути відповідальними за кожне своє рішення, розвивати творче «я», цінувати свою країну, знати її цінності та розуміти її місце у світі.
Навчання до сьомого поту й строгі вчителі
Азія — лідер світової освіти. На противагу ліберальній фінській системі освіти в тому ж Сінгапурі акцент роблять на строгому й жорсткому вихованні дітей. Там навіть дозволені тілесні покарання: вчитель може запросто вдарити учня по голові. Батьки — «за», вони дають дитині чіткий меседж: «Коли ти виростеш, на бажане тобою місце на роботі буде ще 10 охочих, а тобі годувати родину. Ти мусиш старатися вчитися якнайкраще».
Я став свідком, як сінгапурські школярі навчаються по 16 годин на добу. Для них навчання — це робота, а найстрашніший день тижня — неділя. Чому неділя? Вчаться в Сінгапурі 6 днів, а в неділю надолужують навчальні «пробіли».
Деякі учні лягають спати, не роздягаючись, щоб більше встигнути ввечері та не втрачати зранку час на збори. Це крайнощі в їхній «потогінній» навчальній системі, і я не кажу, що нам треба переймати цей досвід.
Але вимогливість в українських школах потрібна.
Навчання українських дітей, як і дітей у Сінгапурі, має бути їхньою роботою, націленою на результат. Не треба плакатися про шість уроків. А дорослі мають так організувати «шкільну роботу» дитини, щоб час минав для неї непомітно — насичено й цікаво.
Новітня креативність у навчанні та курс на виявлення талантів
У школах Сінгапуру панують високі технології, але разом з тим місцеве міністерство освіти зробило акцент не на тому, щоб діти були найграмотнішими у світі чи «найрозумнішими». Місія вчителя — допомогти кожному учневі самовизначитися. Це значить, що діти не просто розкривають певні таланти, а дізнаються про свій потенціал усе. І паралельно вчаться у школі реалізовувати отримані навички.
Наприклад, дітей змалечку привчають до «культу добра та чесності»: це значить, що вони повинні вміти піклуватися про інших. Саме тому в Сінгапурі ви можете не переживати, згубивши гаманець, — його вам повернуть з грошима. А діти в школах не списують, не копірайтять. Вони самі собі начальники й наглядачі. Дуже хотілося б, щоб цього вчили змалечку українських дітей.
Навчання здорової конкуренції
На відміну від Фінляндії, де в одному класі навчаються сильні та слабкі учні, а ще діти з особливими потребами, в Сінгапурі існує чітка сегрегація школярів за рівнями знань. Сильніші вчаться в групах із сильнішими, слабші — зі слабшими. Конкуренція — стимул для місцевих дітей показати, чим і в чому вони кращі, чим можуть пишатися. Також у Сінгапурі «тасують» класи. У нас бояться таке робити, мовляв, а як же друзі, улюблена вчителька? У Сінгапурі відповідають: «Було 30 друзів — стало 60!» Це дає змогу дітям щоразу адаптуватися в нових умовах і вчить швидко завойовувати авторитет.
