Фемінітиви — це красиво

Наболіле про фемінітиви. То як правильно — «міністерка» чи «міністриня»? Що робити зі словом «членкиня»? І чому мова — це інтелектуальна гра, що вимагає смаку й хисту, розмірковує головна редакторка «Освіторії» Олена Павлова.

Перемога фемінітивів у новому правописі — це наша спільна перемога. Засмучує, що їх почали використовувати дуже «по-комсомольськи». Часто недоречно і без відчуття мови, і тільки для того, щоб підкреслити власну просунутість і гендерну чутливість. Перефразовуючи мем: «Ви використовуєте фемінітиви, але робите це без поваги».

1. Вчителі та вчительки

Неповагою до читача є коли на письмі вживають фемінітиви там, де це непотрібно. Наприклад, коли йдеться не про конкретних людей, а про узагальнених абстрактних. Наприклад, у фразі «Це стосується кожного і кожної» — «Це стосується всіх». Або коли довжелезними списками перелічуються якісь загальні «учні та учениці, робітники та робітниці, вчителі та вчительки, будівельники та будівельниці» — навіщо подвоювати ці слова? Вони не несуть жодного додаткового значення. Мова прямує до спрощення та економії. Коли для змісту речення стать не важлива, можна просто використовувати слово у множині. Коли ж стать важлива, тоді й фемінітив доречний. Коли йдеться саме про жінок певного фаху або про конкретних його носійок.

2. Членкиня

Якщо ви любите радянську новомову і слова «партком», «обком», «київміськбуд», «товариш», то це слово — для вас. І слово «член» теж. З усім спектром його значень. Я знаю, що його писали ще на початку минулого століття в українських газетах. Але такої собі естетичної ваги слово. Хай там як, слово «членкиня» завжди можна замінити на давно узвичаєні «представниця», «учасниця» та інші, залежно від ситуації.

3. Міністерка

Мета фемінітивів у мові — підкреслити те, що це жіночий фах. Фемінітиви можуть утворюватися не лише додаванням суфіксів і закінчень, які ще й до того мають глузливі конотації. Пані міністр — теж фемінітив. З двох слів. Причому ця форма залишає регістр поваги і не викликає ніякого негативного сприйняття. Як-от «бізнесмен» і «бізнес-леді». Користування мовою — це завжди інтелектуальна гра, яка вимагає почуття смаку і міри. «Пані посол» — пречудово. «Послиця» — вже не так. Але ще можна сказати «амбасадорка». У нас багата мова, можемо собі дозволити розкіш.

Варто пам’ятати, що мова — це природна стихія. Нехай мине трохи часу, допоки в усній мові нормалізується форма «міністерка» чи «міністриня» і набуде нейтрального значення — тоді і самі мовці врешті усталять це питання. Лікарка, режисерка, директорка — це давно ок, чогось саме ці форми прижилися. Адже в мові більшість рішень — це завжди спільні рішення.

Але насправді — як вам більше подобається. Бо нашу мову творимо ми самі. А фемінітиви — це красиво.

Поділитися цією статтею