Навантаження на учнів, які тимчасово перебувають за кордоном, величезне. Дуже часто їм доводиться «тягнути» дві шкільні програми. Як батькам допомогти дитині? Як не відбити бажання навчатися? Від чого відмовитися, а що — основа? Як встигати і не перевтомлюватися? Радять дитяча психологиня Олена Шамрай та освітня експертка Тетяна Веркалець.
Уроки о шостій ранку, три школи
За словами психологині, зараз значно частіше, ніж до війни, доводиться консультувати українських підлітків, які перебувають за кордоном і мають психологічні проблеми. Та окрім пережитих стресів, вони демонструють усі ознаки перевтоми. Один з таких юних клієнтів у Великій Британії встає о п’ятій ранку, щоб за годину бути присутнім онлайн на трьох уроках української школи. Потім він іде до місцевої школи, додому повертається о четвертій і має ще виконати домашні завдання в обох закладах освіти. Чула про школяра, який тимчасово навчається в американській школі до 15:00, а з 16:00 до 21:00, через різницю в часі, тривають заняття в українській школі, до яких він підключається онлайн. І також має якось встигати з домашніми завданнями. А в знайомих пані Олени, які виїхали до Польщі, третьокласник вчиться в місцевій школі, через день ходить на курси польської мови, а з 17-ої до 20-ої щодня має заняття в українській приватній дистанційній школі. І це ще не все! Мама віддала його туди, бо не встигає займатися з ним сама, проте оцінювати успіхи дитини раз на чверть мають у «старій» київській школі. Там дитина перебуває на сімейній формі навчання. І підручники, і завдання, і вимоги там дещо відрізняються від дистанційного закладу освіти. Звісно, дитина зморена і не хоче вже й чути про навчання.
Чимало нових досліджень, наприклад, підтвердження гіпотези американського психолога Єльського університету Стенлі Мілгрома, доводить: перевантаження інформацією веде до намагання мозку в майбутньому захиститися від нових фактів. Дитина втрачає на певний час допитливість.
Що ж робити?
1. Оберіть оптимальну форму навчання
Не варто гнатися за онлайном, який чомусь видається батькам аналогом присутності в класі. Дистанційне навчання — це не лише синхронне підключення, а й асинхронний перегляд відеоматеріалів у зручний час, що зазвичай краще підходить учням, які «тягнуть» не одну школу. Якщо в конкретній українській школі немає дистанційного навчання, а дитина не хоче втрачати улюблених вчителів та однокласників, можна записувати відео такими програмами, як HyberCam, WM Recorder, Bandicam або безплатними аналогами: Open Broadcaster, Software, UVScreen Camera.
За словами директорки полтавської школи № 38 Тетяни Веркалець, родинам, у яких дитина вчиться нині за кордоном, рекомендується екстернат. Деякі батьки з ентузіазмом запевняють, що їхній син чи донька зможе повноцінно вчитися у двох закладах освіти. Але вже за місяць видно, що дитина виснажена. Краще поберегти дитину — надолужити вона встигне після війни. Екстернатна та сімейна форми навчання дають змогу займатися у вільний час, у власному темпі, можливо, у вихідні (за принципом суботньої школи).
2. Спробуйте домовитися із соцслужбами
Навіть у країнах, де відвідування місцевої школи є обов’язковим, через соціальні служби можна отримати дозвіл на навчання дитини лише в українській системі освіти. Прийнятним варіантом може стати фактичне відвідування місцевої школи, де учень не вчитиметься, а дистанційно займатиметься в українському закладі освіти. У цьому випадку якраз бажано, щоб дитина навчалася онлайн у школі, де й здобувала освіту раніше. Ще варіант: вступити до Міжнародної Української Школи. Приватні дистанційні заклади освіти, сімейну чи екстернатну форму навчання як заміну навчання в місцевій школі не зарахують. Усні домовленості — не вихід. Те, що права дитини на освіту не порушені, має бути задокументовано.
За словами Тетяни Веркалець, потрібна домовленість між системами освіт різних країн та України. Хотілося б, щоб МОН України домовилося про винятки для українських школярів, які збираються повертатися додому: таким дітям потрібно дати можливість не навчатися за місцем фактичного тимчасового проживання. Адже дві школи одночасно — нереальний тягар для дитини.
3. Суботніх занять — достатньо
Якщо місцева школа залишається обов’язковою і є можливість відвідувати суботню чи недільну українську школу (при Міжнародній Українській Школі, МУШ), цього цілком достатньо. Важливо зберегти мовні навички, пам’ять про історію предків, традиції — все це є в таких закладах освіти. А ще вони створюють атмосферу свята, дружнього кола, тож дитина не сприймає це як ще один навчальний день. І батькам не додається навантаження, як за індивідуальної форми навчання. Всім нам зараз треба від чогось відмовлятися, зауважують експерти. Як не шкода, у цьому випадку краще забрати документи з української школи та вступити в МУШ заради зручності учня.
4. Введіть «український день»
Конкретні предмети можна буде, приміром, за літні канікули наздогнати з репетитором чи самотужки вже після війни. А ось для загального розвитку краще придбати гарні українські книжки за віком. Можна знайти осередок «Пласту», де дитині буде цікаво, а ще вона знатиме рідні пісні, козацькі традиції, чисто розмовлятиме.
Якщо дитина ходить у школу вихідного дня, зробіть день, коли вона навчається повністю за українським напрямком. Щодня школяреві доводиться адаптуватися в новій країні та опановувати іноземну мову. Хай, наприклад, у суботу вдома звучить лише рідна мова, подивіться кіно чи мультфільм українською, поспілкуйтеся через Zoom із друзями, рідними в Україні.
5. Не допускайте навченої безпорадності
Якщо дитина не знає мови, вона може швидко звикнути «відсиджувати» уроки, не звертаючи уваги на те, що говорить учитель. У початковій школі така звичка легко поширюється і на інші шкільні заняття. Мовляв, хай собі щось говорять, у мене своє життя. Якщо вчителі не знайшли підходу до вашої дитини, допоможіть самі. Дізнайтеся в педагога, які теми проходять день за днем, та пропонуйте сину чи доньці конкретні завдання, які слід виконати. Скажімо, дізнатися, як місцевою мовою звуть множники та добуток, або хоч один факт, що вдалося дізнатися на уроці історії міста. Також можна щодня знайомитися з одним з однокласників, щось розпитувати про нього. Яку гру проводили? Що навчився робити руками? Що бачив під час занять на подвір’ї або на екскурсії? Розвивати soft skills теж можна в новому мовному середовищі. Що ти вигадав, нафантазував, намалював? Із ким спільно грався чи працював? Що запропонував іншим?
6. Будьте проактивними
Не бійтеся щось пропонувати вчителям за кордоном. Співпраця школи та батьків — цілком звична справа. Якщо педагоги не знають, як працювати з дитиною з України, самі принесіть видрук українських підручників, наочні матеріали, посилання на українські відеоуроки, наприклад, Всеукраїнську Школу Онлайн.
7. Робіть домашні завдання паралельно
З певних предметів, таких як математика та інші точні науки, вчителі можуть дозволити виконувати завдання за аналогічною темою українською мовою. Зазвичай теми в місцевій школі за кордоном через різницю віку учнів, що йдуть до школи, дублюють ті, що вже проходили в попередньому році в українських школах. Здається, учень має все пам’ятати. Але на початкових етапах дитині краще знову виконати завдання українською або мати змогу порівняти аналогічні приклади, задачі українською та місцевою мовою. Це дає відчуття впевненості, опори на попередні шкільні роки, послідовності.
Якщо навіть не вдалося домовитися, застосуйте це вдома. Варто готуватися паралельно, тобто не робити спочатку українські домашні завдання, а потім, наприклад, польські. А спочатку вчити математику українською та польською й аналогом-повторюванням українською, потім — природознавчі науки. Так дитина економитиме сили та не втрачатиме уважності.
8. Попросіть відео
У багатьох іноземних школах іде відеозапис занять або вчитель може дозволити його робити. Переглядайте вдома незрозумілі ще для української дитини лекції педагога, намагайтеся перекласти їх. У цьому може допомогти програма розпізнавання голосу Dragon Home чи Voice Finger 2.6.2. А отриманні речення дасть змогу зрозуміти звичайний текстовий перекладач.
9. Перекладач замість репетитора
Трапляється, розгублені батьки наймають ще й репетиторів, щоб підтягнути основні предмети та робити домашні завдання. Не зважайте на те, що в новому місці шкільна успішність погіршиться. Це тимчасово, доки дитина не опанувала мову. Від репетиторів перевантаження лише збільшиться. Краще вже витратити гроші на україномовного помічника дитини, який зможе відвідувати уроки. Або перекладача (його легше знайти онлайн, навіть з України), який допоможе зрозуміти завдання.
10. Не вчіться коштом базових потреб
Здається очевидним, але… Не забирайте час від сну. І маленькій дитині, і підлітку потрібні прогулянки на свіжому повітрі. Знання завжди можна надолужити, а здоров’я легше тримати в нормі, ніж відновлювати потім.
Не вимагайте, щоб дитина, у якої дві школи, робила все, як раніше. Розставляйте пріоритети. Які теми будуть винесені на атестацію (навіть якщо дитина не на екстернаті, можна орієнтуватися на них), які ключові компетенції має опанувати.
11. Заохочуйте кооперацію з однокласниками
Діти «на одній хвилі» можуть порозумітися, навіть якщо розмовляють різними мовами. Заохочуйте спілкування з однокласниками, особливо в початковій школі: дайте час погратися разом, запрошуйте в гості. Зазвичай слід познайомитися з родиною, справити гарне враження, аби до вас почали відпускати своїх дітей. Якщо однолітки разом роблять домашні завдання, то примудряються «на пальцях» пояснити те, що не під силу дорослим. Лише попередьте стосовно неприпустимості списування. У європейських школах дуже серйозно ставляться до дотримання правил академічної доброчесності.
12. Боріться з комплексом «ідеальних батьків»
Дозвольте собі заплющувати очі на все другорядне. Перевірте, чи не виникає підсвідоме бажання компенсувати стрес успіхами дитини? У новій країні доводиться починати майже з нуля: мало важить колишній авторитет, досвід роботи, немає звичних речей, дому, машини. Тож шкільні проблеми сина чи доньки можуть сприйматися як «остання крапля». Скажіть собі, що просто нереально в таких умовах відмінно чи навіть добре встигати все. Тож замість роздратування дитина має отримувати вдома підтримку, щоб не почуватися неуспішною. Наголошуйте, у чому ваш школяр найкращий — хай це просто запуск паперових літачків. І частіше нагадуйте дитині: вона найкраща для вас, просто тому, що вона — це вона.
