Учені стверджують: прописи змінюють своє призначення. Зараз це не стільки навчання рукописних літер, скільки нейрофізіологічна вправа. Особливо корисна вона учням, які мають проблеми з читанням. Але щоб це подіяло, варто змінити методику навчання дитини письма за допомогою 9 простих порад.
Час на прописи значно зменшився
У Німеччині, Австрії, скандинавських країнах учні початкової школи опановують комп’ютерний набір замість того, щоб виводити гачечки, кружечки та літери в зошитах. У США в більшості шкіл рукописні літери взагалі заборонені. Вчителі не завжди розуміють почерк школярів, а ті використовують це для хитрощів: мовляв, помилки немає, це саме та буква, яка, як ви кажете, потрібна. Прописів в американських закладах освіти немає вже 30 років. До слова, в українських школах теж колись вчили англійські прописні літери, а нині — лише друковані. У США вважають роботу з прописами неефективними витратами часу, бо якщо вчитися поверхнево, почерк буде нерозбірливим, гіршим, ніж друкованими літерами. Навіть старанна дитина потребує кількох років, щоб виводити прописні літери правильно та акуратно. Чи результат вартий витраченого часу?
А ось у нас відведений на почерк час обґрунтовано скоротився, тож про ідеал не йдеться, а після початкової школи учні зазвичай переходять на друковані літери. У 19-му сторіччі заради формування красивого письма гімназисти писали прописи по три години щодня три роки. У 20-му сторіччі учням відводилося на це по годині на день протягом трьох років. Нині в українських школах на написання прописних літер витрачають у середньому по 8 хвилин на день протягом одного року і ще на пару хвилин повертаються до цього на другий рік. Адже часу на уроках обмаль, існує потреба дати велику кількість інших знань та вмінь. Дітям зазвичай радять працювати з прописами вдома, але домашніх завдань у першому класі бути не повинно, тож це не обов’язково.
Чому каліграфії навчають в елітних школах?
Практичний сенс у дорослому житті від написання слів без відриву від паперу зник. Якщо ви прагнете скласти реферат, надіслати резюме, мотиваційного листа — змушені друкувати, ніхто не прийме навіть чудово написаний від руки текст. Максимум — каліграфічне мистецтво можна застосувати у вітальній листівці, і то якщо забажаєте надіслати її замість електронної чи відеопривітання.
Колись писати без відриву від паперу було єдиним способом ефективно працювати. До появи кулькової ручки, якщо кінчик пера відривався від паперу, густі чорнила не виходили зсередини. Доводилося щоразу дряпати папір, аби знову можна було писати. Якщо ж чорнила були рідкі, був ризик посадити пляму. З’єднані літери давали змогу не перейматися всім цим.
Здається, вчити прописні літери немає потреби. Але чому в елітних приватних школах Європи діти опановують їх? Виявляється, каліграфія сприяє когнітивному розвитку та допомагає при проблемах із читанням та усним мовленням. У виданні Edutopia радять звернути на це увагу батькам дітей, яким важко перейти зі складів на слова, які читають повільно та погано розуміють прочитане.
Ось що пропонує, аби досягти результату, американська вчителька, авторка бестселера «Логіка мови» та 17 інших книг Деніз Ейде.
1. Починайте аж у четвертому класі
Прописами в нас усе ще традиційно займаються першачки, але дослідники переконують, що це заняття дає нейроефект лише у 9–10 років. Саме тоді дозрівають лобні долі мозку (а саме — префронтальна кора), завдяки активності якої текст набуває сенсу для того, хто читає. Шестирічки, звісно, можуть вивчити прописні літери, але постанова почерку — процес для них складний: діти сильно напружують руку, втомлюються, не можуть точно повторити символи, а відтак ще більше напружуються.
2. Перший етап — образ літери
Навіть якщо здається, що дитина давно їх знає. Після традиційного опанування прописів чимало дітей все одно не пам’ятають, як пишеться певна прописна літера. Вони ніби перемальовують взірці як картинки, не розділяючи на окремі букви і слова. Механічне копіювання не має сенсу. Сучасні діти усвідомлюють, як саме виводити літеру, вже на практиці, під час уроків мови у 2–3-х класах, коли слід зосереджуватися на інших завданнях. Тож спочатку навантажте зорову пам’ять:
- частіше залишайте записки прописними літерами;
- влаштуйте елементарну гру: на папірцях напишіть друковані літери, іншим кольором — прописні. Хай дитина поєднає їх парами. Якщо вона робить це запросто, напишіть розбірливо по абзацу тексту з однієї сторінки улюбленої книжки. Хай дитина знайде їх у надрукованому тексті;
- якщо є змога, пограйте з програмами на кшталт Pen to Print для Android та iOS: фотографуєте рукопис — і його вже переформатовано у друкований текст. Або ж програми Windows 10 (рукописний ввід), MetaMoJi Note — для гаджетів із сенсорним введенням. Тут учневі доведеться писати стилусом по екрану, а потім прописні букви стануть друкованими. Дітей ці перевтілення зачаровують!
І лише коли ви впевнені, що в уяві дитини є чіткий внутрішній образ літер, можна займатися каліграфією.
3. Ручку хай обере дитина
Так, не ту, яку ви вважаєте корисною (наприклад, тригранну), а яка зручна школяреві та приваблює його. Хай обере покупку сама, бажано — ще в магазині «приміряє», виведе пару літер. І хай вам здається, що пластиковий єдиноріг на верхівці заважає працювати, а намальовані черепи — недоречні. Психологи кажуть, що така особиста річ, яку постійно треба тримати, значно більше мотивує до роботи чи відштовхує дитину, ніж думають дорослі. А ось значення функціональних можливостей конкретної кулькової ручки перебільшене.
4. Не опрацьовуйте одночасно малі та великі букви
Спочатку пройдіть усі малі букви, адже з них складається 90% написаного.
5. Класифікуйте за першим штрихом
Поділіть на групи, де перший штрих виводиться однаково: овал, паличка, гачок. Наприклад, «л» та «м», «ф» та «с», «ю» та «к». Саме так і відпрацьовуйте.
6. Хай дитина виводить букви на ватмані
Навчіть формувати літеру за допомогою великих м’язових рухів, що починаються від ліктя. Величезні букви можна писати або на ватмані чи старих шпалерах, або маркером на дошці. Згодом цікаво буде виводити невидимі слова рухом руки у повітрі, аби інший гравець розпізнавав їх.
Адже на цей раз завдання не в тому, щоб тонкою координацією рухів пальців вписати маленькі значки між стандартними лінійками. Це школяр або вже вміє, або легше навчиться цього згодом. Завдання в тому, аби дитина відчувала літеру «усім тілом».
7. Одночасно промовляйте звуки
Головна фішка: доки триває великий рух, доти дитина має тягнути голосний звук або повторювати приголосний. Слова «записуються на підкорку», стають тілесною пам’яттю, як під час навчання плавати. Після завершення енергійного малювання слова, яке потребує зусиль, природно зробити паузу, низько опустити руки (такий собі «пробіл»). Це значно покращує формування образу слова (а не складу).
8. Зробіть письмо способом передати емоції
Каліграфія — це спосіб взаємодії з емоціями. Почерк чимало може розповісти про характер людини. А на Сході є різні стилі в мистецтві малювання ієрогліфів — залежно від настрою. Хай дитина розмальовує літери кольорами залежно від почуттів, викладає їх кольоровими нитками.
Дитина охоче напише твір по картинці, якщо дозволити обирати різний колір для слів. А тексти для читання хай спочатку розфарбує, а потім читає — це покращить усвідомлення. Якщо школяр обирає кольори механічно, розпитайте: «Чому «гуляти» стало саме зеленим? Що слово тобі нагадало? Які почуття навіяло?»
Не звертайте уваги на літери, які виходять криво, ліпше обведіть зеленим найкращі або намалюйте над ними корону. Не дорікайте, якщо зроблені мовні помилки — дитині важко одночасно за всім слідкувати. У нейрозаняттях важлива не швидкість, не знання, а насолода від процесу та результату — красивих літер.
9. Опрацюйте абзац у 5 етапів
Коли літери великого розміру виходитимуть красивими, перейдіть до письма у стандартних зошитах. Пишіть не літери, а тексти, бажано улюблені (наприклад, уривок із серії романів про Гаррі Поттера). Працюйте у 5 етапів над одним і тим самим текстом:
- дитина переписує з взірця;
- має перечитати, розмалювати, закрити — і писати по пам’яті (варіант переказу);
- записує на слух (диктант);
- надиктовує дорослому (діти зазвичай при цьому читають краще, ніж звикли);
- дитина диктує, але тепер пограйте, нібито диктант пишете не ви, а інопланетянин чи якийсь двієчник, що робить чимало помилок. Хай дитина виправить їх, звіряючись з оригіналом.
Така робота покращує глибину розуміння прочитаного.
