Перший рік життя малюка сповнений труднощів і навантаження для матерів. Дослідники давно переконані: застресовані мами гальмують розвиток своїх дітей. А чи здатні мами підвищити допитливість дитини та довіру до світу? Так, переконані гарвардські дослідники. То як жінки можуть захистити малюків від стресу та розвинути їхню цікавіть? Переклали головні знахідки дослідження.
Застресовані жінки гальмують розвиток своїх дітей
Чи здатні матері позитивно впливати на розвиток мозку немовляти та як це зробити? Саме це вивчали фахівці під керівництвом доцента Гарвардської вищої школи освіти Дана МакКоя та нейробіолога, професора педіатрії, директора Центру медицини розвитку Чарльза Нельсона. Висновки дослідження «Материнський стрес та ранній розвиток нервової системи: дослідження захисної ролі материнської налаштованості на зростання» оприлюднили в «Журналі вікової та поведінкової педіатрії» в листопаді 2021 року.
Мами з немовлятами, які стали добровольцями, проходили опитування, яке виявляло певні батьківські упередження та налаштованість. Також у Бостонському медичному центрі визначали рівень стресу матерів. Протягом року малюки час від часу проходили сучасну електроенцефалографію, яка дає змогу реєструвати зміни в нервовій системі під час руху та діяльності. ЕЕГ вимірює активність мозку та надає інформацію про те, як він розвивається. Під час діагностики діти спочатку сиділи на руках у мам, а потім поруч з ними дивилися відео про цікаві іграшки.
Перше, що було в центрі уваги: як впливають на дітей застресовані мами. Попередні аналогічні дослідження вже довели, що материнський стрес негативно впливає на розвиток мозку немовляти. Перший рік життя дитини — зазвичай дуже напружений час для батьків. Хоча певний ступінь стресу є нормальним явищем, високий його рівень гальмує розвиток нервової системи малюка. Якщо на матір тиснуть інші фактори, вона є емоційно нестабільною, тривожною, це заважає дбати про свою дитину, своєчасно реагувати на її потреби, розвивати здорову прихильність. У немовлят формується недовіра до світу, вони менше цікавляться тим, що їх оточує, знижується допитливість, ініціативність. А тому діти отримують недостатньо інформації для нормального розвитку інтелекту. Наслідки впливають і надалі. Такі дошкільнята більше страждають від тривоги сепарації. Страхи впливають на здібності до навчання, зменшують стартові можливості у школі.
Які бувають очікування щодо немовлят
Експеримент гарвардських фахівців ще раз підтвердив: у дітей мам зі значним рівнем стресу мозкова активність на ЕЕГ була нижчою, ніж у дітей мам з нормальним рівнем стресу. Але є родини, де цього впливу не було! Усі жінки з підвищеним рівнем тривоги, діти яких не постраждали від цього, мають певні однакові переконання. Саме цей таємний фактор захищає їх від негативних наслідків материнського стресу.
Яка ж це налаштованість? Щодо можливостей малюка може бути два очікування.
Перше (установка на даність): усе закладено спадково, дитина мало змінюватиметься. Так, якщо немовля постійно плаче, мати може думати, що воно пішло характером у бабусю, буде нервувати та кричати. Якщо дворічна крихітка часто падає, переконана, що танцюристкою їй ніколи не стати, координація погана. Якщо у школяра не виходить розв’язати задачу, мати каже: «Нічого страшного, ти просто не математик! Я теж не математик!» Такі жінки зазвичай хвалять своїх дітей за те, що вони розумні, красиві чи виховані, тобто за вроджені якості, і це дає знати малюку про очікування та обмеження. Сини та доньки можуть боятися кинути виклик самим собі, не вчаться на помилках.
Друге очікування (установка на зростання) пояснює невдачі дитини браком досвіду, але здібності та вміння із часом змінюються завдяки зусиллям. У попередніх прикладах така мама думає, що невдовзі немовля підросте і припинить так багато плакати, дворічна дівчинка навчиться краще володіти тілом, а школяреві треба просто додатково роз’яснити тему з математики. Ці жінки хвалять дітей за зусилля, працю, нові спроби.
Бажання навчатися залежить від правильної похвали
Якщо в матері високий рівень стресу та установка на даність, активність мозку на ЕЕГ нижча, ніж в однолітків, у яких мами не мають таких проблем. Як доводить обстеження, такі немовлята краще почуваються на руках у мам, а відео про іграшки їх не надто цікавить.
А ось якщо в матері установка на зростання, немає жодного зв’язку між рівнем стресу матері та мозковою активністю її немовляти. Підтримка та заохочення дитячих спроб пізнати світ переважує в малюка страх відірватися від мами.
Найкраще те, що будь-яку маму можна навчити вірити у зміни в дитині. Якщо жінкам пояснювали, що вони здатні суттєво вплинути на розвиток дитини, наочно демонстрували, наскільки може змінитися потенціал малюків, радили звертати увагу, приміром, на форму похвали (реагувати на зусилля, а не на сталі якості), вони поводилися так само, як мами з установкою на зростання.
Дослідження показали: батьків можна навчити дотримуватися установки на зростання. А це нівелює шкоду від материнського стресу, розвиває адаптивність у дитини. Звісно, в ідеалі мамам, які потерпають від хронічної тривоги, перевтоми, напруження, варто змінити стиль життя, віднайти ресурси, а в частині випадків — звернутися до психотерапевта. Але захистити всіх мам від значного стресу — нереальна мета. Досі вчені вважали, що частина малюків приречені відчувати недовіру до світу, страхи та мати гірші стартові умови, ніж в однолітків. Тепер же доведено: додаткове навчання, скажімо, на курсах для вагітних, прищеплення майбутнім мамам установки на зростання повністю розв’язує цю проблему і дає змогу кожній дитині розвивати бажання пізнавати світ, а згодом — навчатися.
