6 порад психолога, щоб допомогти дитині пережити розлучення батьків

cover_divorce
Автор тексту: Марта Приріз

Діти часом дуже непросто переживають зміни в сім’ї, які відбуваються через розлучення батьків. Як допомогти сину чи доньці справитися та не поглиблювати болісні переживання? Скористайтеся порадами психологині Марти Приріз, тренерки БО «Центр милосердя».

marta1

Розкажіть про зміни

Дитині слід пояснити, що саме зміниться у вашій сім’ї. Можливо, тепер після школи дитину забиратиме бабуся, або ви будете змушені працювати на вихідних. Доступне пояснення змін зменшить рівень напруги та стресу.

Невідомість лякає. Коли ви поясните, що зміниться і хто візьме на себе нові ролі (бабуся, няня, репетитори), дитина краще орієнтуватиметься в ситуації і зможе заспокоїтися.

Поясніть, що дитина не втратила тата

Дуже часто діти сприймають розлучення як втрату тата, який вже не мешкатиме разом з вами.

Варто нагадувати дитині: «Хоча ми не живемо разом, тато і я тебе дуже любимо та хочемо проводити час з тобою. Ти з татом можеш піти в парк у суботу. А я куплю піцу, і потім ми вдвох подивимося мультфільм».

Такі нагадування, що не лише ви, а й батько любить дитину, допомагають сину чи доньці відчувати свою цінність для вас обох.

Також при цьому ви не формуєте негативний образ тата в очах дитини.

Не заперечуйте емоції дитини

Якщо після розлучення батько не спілкується з дитиною, намагайтеся розділити її сум.


Пояснюйте, що бути засмученим та скучати за кимось важливим — це нормально.


Дитина каже, що сердита на вас? Запитайте про причини та як їй допомогти. Іноді діти сердяться, коли чогось не розуміють. Є шанс, що після з’ясування причин ви зможете поговорити відкрито та розвіяти побоювання.

Уже сама ваша присутність та можливість розділити переживання є дуже істотними для дитини. Не заперечуйте її біль чи бажання плакати. Вона переживає нелегкий період, так само як ви, і має право відчувати різні емоції.

Зрозумійте, через які стадії проходите

Дуже важливо усвідомлювати стан, у якому перебуваєте ви та ваша дитина. На розлучення батьків діти реагують по-різному, проте є ряд закономірностей.

Ще у 1969 році американська психологиня швейцарського походження Елізабет Кюблер-Росс описала, через які стадії проходять ті, хто переживає горе.

Розлучення несе зміни та втрати в сім’ї. Тому імовірно, що дитина чи ви можете заперечувати ситуацію.

Згодом може прийти злість: на себе, партнера чи дитину. Часом такий гнів є ірраціональним.

Торги як третя стадія проявляються в тому, що ви (або дитина) думаєте: «А що було б, якби…?», прокручуєте безліч варіантів: як можна було б змінити ситуацію чи запобігти розлученню.

Після торгів може наступити значний спад сил та емоцій, тобто депресивний стан. У цей період людині дуже боляче, з’являється розуміння того, що ситуацію змінити не вдасться. Зазвичай, потім приходить прийняття.

Поясніть, що дитина не винна в розлученні

Під час стадії торгів дитина обдумує та прокручує у своїй жвавій уяві різні думки: «Чи тато залишився б з нами, якби я була більш чемна?», «Чи наша сім’я далі була би разом, якби тоді я не вередував?»

Дитина може вважати, що саме вона спричинила те, що батьки тепер живуть окремо. Її мучать різні підозри та переживання, які не завжди вдається зрозуміло сформулювати для інших.


Саме тому необхідно всіляко підтримувати дитину, наголошуючи, що жодної її вини в тому, що трапилося, немає.


Звичайно, варто про це говорити, коли ви помічаєте, що дитина намагається вам сказати чи показати свою провину.

Не перекладайте свої образи на дитину

Іноді почуття чи негативні емоції накривають нас з головою. У такі моменти ми почуваємося беззахисними та можемо зробити боляче тим, хто поруч.

Дорослі можуть увімкнути критичне мислення та здогадатися, що вам боляче, тому ви зриваєтеся на інших, а їхньої вини насправді немає. Але дитина ще не здатна проводити такий аналіз.

Намагайтеся контролювати, як ви спілкуєтеся. Чи образа на чоловіка/дружину не просочується в розмові з дитиною? Чи ви не формуєте негативний образ батька чи матері в очах вашої дитини? Чи такий вчинок виправданий? Чи ситуація справді цього вимагає?

Намагайтеся пояснювати дитині, що ви відчуваєте та чому сердитеся, засмучені чи стурбовані. Роз’яснення ваших емоцій допомагає дитині усвідомити, що ви і далі її любите. Винна не вона, а зовсім інші фактори.

Залишити відповідь