3 жовтня ми дізнаємося ім’я переможця премії Glоbal Teacher Prize Ukraine. Церемонію нагородження та святковий концерт покажуть онлайн. Обрати цьогоріч було нелегко, адже десятка фіналістів — справжні Супергерої. Ми зібрали 10 досьє на найкращих вчителів України. У кожному — про їхні суперсили, подвиги, слабкі місця (так, навіть Супермен має свій криптоніт) і магічні атрибути. Розповідаємо, як працюють із дітьми фіналісти премії Global Teacher Prize Ukraine.
Вчителі-Супергерої: Наталія Зима, Фенікс науки та емпатії
Наталія Зима — вчителька хімії з Хмельницького. Вважає, що вчитель повинен не просто викладати дисципліну, а інтегрувати у свій предмет життя. Поєднання наукового знання і емпатії розкриває перед дітьми красу та магію пізнання.
Щороку перший урок з хімії у 7-му класі починає з того, що пропонує дітям довести, що хімія не потрібна у житті. «До кінця уроку вони розуміють, що наше побутове життя неможливо уявити без хімії. Мій предмет вигідний — я можу показати кілька видовищних дослідів, і діти будуть у захваті. Але важливо за зовнішніми ефектами не загубити сенс. На кожному уроці говоримо про речі, які дотичні до досвіду дітей. Я відверто кажу учням: «80 % того, що ви вивчаєте у школі, не дуже знадобиться вам у житті. Проте через кожен предмет ви закладаєте у собі фундамент наукового мислення, розвиваєте нейронні зв’язки мозку, і завдяки цьому складніші речі даватимуться легше», — розповідає пані Наталія.
«Вмію пояснити складні речі простими словами, ніби ношу в голові посібник «Наука для чайників». Проходимо тему електронів, кажу: «Електрони не можуть бути безхатченками, вони завжди з кимось». Коли пояснюю нову тему, обов’язково малюю «чортиків» на дошці, щоб у дітей в уяві постала візуальна асоціація. Наші підручники дуже академічні і науково правильні, тому діти їх зовсім не сприймають».
Також Наталія Зима навчає дітей боротися зі стресом: «Сучасна школа надто зациклена на підготовці до ЗНО, а діти стресують, бо елементарно не можуть дати раду зі своїми емоціями. Розповідаю їм, як правильно дихати, щоб заспокоїтись, як можна «присвоїти» незнайомий простір через дуже прості дії. Наприклад, на іспиті в новому кабінеті можна поставити перед собою воду, покласти ручку на звичне для себе місце, обвести поглядом кімнату, щоб вона не здавалася ворожою».
Вчителі-Супергерої: Микола Тарасюк, позамежно швидкий Ртуть
Микола Тарасюк — учитель інформатики із Житомира, класний керівник футбольного класу. Називає себе «сrazy teacher». Ще 8 років тому розробив проєкт для дистанційного навчання. Разом з учнями створює короткометражні фільми, анімацію, комп’ютерну графіку.
Працює за правилом: «Думай глобально — дій локально». Вірить, що маленькими проєктами робляться великі речі. Звичайний учитель разом зі звичайними дітьми виконують надзвичайну роботу. Наприклад, у 5 областях України застосовують програму «Розумійка», яка дає змогу дітям із синдромом Дауна розвивати моторику пальців, розумові здібності, увагу. Нині команда розробників, у якій учні 7–10-х класів (дизайнери, оператори), створює ще модуль для дітей з порушеннями слуху. Інші готують концепт клавіатури для дітей з особливими освітніми потребами та планують модуль з логопедії.
Можна сказати, у нього — майстерня для створення чарівних паличок. Бо будь-який магічний атрибут разом з учнями можна створити самотужки, переконаний вчитель-супергерой. Усі проєкти, які роблять школярі, не умовні, навчальні, а реальні, які можна далі розвивати. Кожна дитина вчиться спілкуватися з «клієнтами», продавати свій проєкт, створювати бренд. Приміром, семикласники торік запустили проєкт зі збору коштів для безхатніх тварин «Lapka_com» на харчування та ліки. Діти самостійно популяризують ідею у Facebook, Instagram, а щоб звітувати про витрачені кошти, створили сайт. А ще розробили проєкт для дронів в аграрному середовищі, симулятор для відпрацювання учнями навичок у рекламі «Інкубатор стартапів», нейронну мережу з розпізнавання електронних підписів — юному автору запропонували співпрацю в обласному криміналістичному центрі, а на виставці в Абу-Дабі торік проєкт виборов «золото».
Вчить цінувати кожну хвилину і жити на гребені часу. Користується правилом: «У галузі освіти кожен стоїть на пероні і має потрапити на швидкісний потяг, що пройде через станцію. Хто забарився, той не встиг».
Вчителі-Супергерої: Олег Пустовойт, Чародій Команд і Маг Ментальних Карт
Олег Пустовойт — учитель інформатики. Місце виконання супергеройських обов’язків — Одеська загальноосвітня школа №65, у минулому — Донецький обласний Палац дитячої та юнацької творчості. Екстраверт і жартівник, пан Олег справляє враження корінного одесита, якщо не знати, що в Одесі він проживає лише з 2014 року. На якийсь час він змушений був повернутися до Донецька і викладав за допомогою Skype під акомпанемент гаубичних пострілів у себе за вікном. Проте своїм подвигом вважає дещо інше: війну з остогидлим паперовим класним журналом.
«Я дуже полюбляю проєкти, які поєднують у собі багато напрямків. Я вважаю, що інформатика повинна бути центром міжпредметних зв’язків у школі. Інформатика — не ЗНОшний предмет, і це її не вбиває. Це зараз найвільніший предмет у школі з точки зору програми та автономії вчителя. Люди чомусь почали вважати, що треба бути спеціалістом в одній галузі і все. Натомість світ потребує універсалів. Неможливо бути спеціалістом в ІТ високого рівня і не розумітися на фізиці чи мистецтві. У нас є проєкти, які об’єднують ІТ та мистецтво. Наприклад, один учень вивчав статистику кольорів у творах образотворчого мистецтва та перевіряв, чи є в них кольоровий баланс. Цей проєкт їздив до Румунії та взяв бронзову нагороду», — зізнається пан Олег.
«Головною суперсилою вважаю те, що я все життя працював з командами, будував команди, є командним гравцем. Якось я доношу до дітей, що командою працювати краще. Ми завжди допомагаємо одне одному. Щоб знайти до них ключик, спершу запитую, яке в них хобі. Перед самим конкурсом вони практично живуть у мене в кабінеті. У нас є хештег #YNWA із чотирьох літер назви гімну футбольного клубу Ліверпуля «You’ll never walk alone» («Ти ніколи не будеш один»). Інколи виконання цієї пісні робило диво для цієї команди, про що знають усі футбольні фанати світу».
Вчителі-Супергерої: Людмила Тоцина, Спайдервумен Вчительських Мереж
Людмила Тоцина — вчителька англійської мови з Маріупольського міського ліцею. Бачить свою вчительську місію в тому, щоб розвивати у дітей навички 21-го століття: критичне мислення, медіаграмотність та комунікацію. Її учні вивчають англійську в ігровій формі, а потім їдуть навчатися до США за програмами обміну.
Протягом двох місяців вчилася викладати медіаграмотність у США. Вразив предмет Social Issues — на цих уроках американські учні вивчають, що зараз відбувається у світі: новини, конфлікти, де зараз війна тощо. Кожен ранок вони починають з обговорення новин, аналізують джерела інформації. Коли школярі розуміють, що відбувається довкола, вони інакше бачать себе у цьому світі. «Я повернулася додому з бажанням, щоб і українські школярі були більш свідомими і поінформованими у світових подіях. А в програму з англійської мови можна дуже легко і природно вплести теми медіаграмотності, навчити дітей розрізняти фейки, дезінформацію, маніпуляції», — зізнається пані Людмила.
«Мої магічні атрибути — це картки. Для мене вони незамінні на уроках: за допомогою карток можна швидко організувати гру — розбити клас на групи або пари, так щоб щоразу склад дітей у команді був іншим. Навіть якщо тобі хтось не подобається, маєш працювати з ним, бо навчання — це часто вихід за рамки свого комфорту. Це ідеальна ситуація спонтанного спілкування: випала картка, випав напарник, маєш говорити — це дуже ефективно».
Свою приховану слабкість Людмила Тоцина виявила нещодавно: «Під час дистанційного навчання, коли бачу чорні квадратики замість облич, коли не бачу очей, це дуже складно психологічно, демотивує мене як вчителя. Адже не відчуваєш обміну енергією, не отримуєш віддачі, не розумієш, чи засвоїли матеріал, чи ні. Почуваюся виснаженою після таких уроків. Але розумію, що не маю права змушувати дітей вмикати камеру, це неетично. Тоді почала вигадувати: якщо ми граємо в Крокодила і треба жестами показати слово, то учень таки мусить включити камеру. Або пропонувала дітям робити руханки, щоб кожен показав, як уміє смішно танцювати чи стрибати — ось тоді вони зовсім не соромились і весело перекидалися в себе на ліжках».
Вчителі-Супергерої: Андрій Олійник, Капітан Велике Серце
Андрій Олійник — вчитель початкових класів, місто Кам’янське Дніпропетровської області, школа № 35.
«Коли прийшов до школи, познайомився із традиційними фізкультхвилинками — вони надто дитячі, учні зазвичай сприймають їх без натхнення. Зрозумів, що із цим треба щось робити: залишив тільки стандартну пальчикову гімнастику і вправи для очей. І запропонував дітям анімаційні хвилинки — це схоже на флешмоб, коли весь клас повторює смішні танцювальні рухи або тренди з ТіkТоk.
Правило таке, що правил немає: анімаційну хвилинку можна провести будь-де у класі, хоч у вчителя на столі, головне, щоб усім було весело. Найважливіша умова — вчитель також танцює, інакше не працюватиме. Діти повинні бачити, що вчитель крутий, сучасний і отримує задоволення від розваг. Ідея так сподобалася, що тепер анімаційну хвилинку може проводити будь-який учень за бажанням: діти справді кайфують — відкриваються, стають розкутішими, вигадують свої рухи, пропонують улюблені пісні. У Кам’янському цю традицію перейняли багато вчителів з інших шкіл і використовують її для згуртування класу».
Кожній дитині показує її кращий бік. «Пригадую себе у школі: будь-яка помилка для мене означала кінець світу. Коли сам став учителем, вирішив, що мої учні мають спокійно ставитися до помилок: я їх не критикую, не сварю, просто показую правильніший варіант».
Вчителі-Супергерої: Вікторія Ломака, Шторм — Повелителька Стихій
Вікторія Ломака — вчителька англійської мови, Сумська загальноосвітня школа № 5. Блогерка, авторка вебінарів для вчителів, вікіпедистка.
Пані Вікторія має суперсилу перетворювати стихію розваги на стихію навчання. Вона завжди в курсі того, що зараз подобається учням, і використовує їхні захоплення в освітніх цілях. Люблять постити щось? Можна підписатися на щось корисне, наприклад, The New York Times. Завдання: написати там англійською мовою коментар про улюблену статтю, а вчителю надіслати копію. Діти залипають у Telegram? Класно! Проводимо самостійні роботи в створеному Telegram-каналі за допомогою опції «Опитування». Одразу бачимо набрані бали. Instagram — наше все? Без проблем. Будемо вчити англійську за сторіз королеви Британії та сторінками закордонних кумирів. Для цього потрібно лише на них підписатися. Тут тобі і читання, і аудіювання.
Від читання можна перейти і до письма: надіслати листа королеві Британії. Запитати, які природні пам’ятки у своїй країні полюбляє монарша особа. А потім… отримати відповідь із самого Віндзорського палацу з подякою за чудову марку з пам’ятками Сумщини. Тепер у королівській колекції поштових марок є і марка з України.
Покращити настрій? Підвищити самооцінку? Будь ласка! І на першачків, і на старшокласників «магічно» діє шанобливе «Шановна(ий)». Хвилинки хизування, коли учні пишуть, чим вони можуть похвалитися, збільшують «вміст у повітрі» оптимізму та віри в себе. А якщо хтось не знає, що писати, вчителька та однокласники наговорять йому похвал.
Вчителі-Супергерої: Василь Дяків, Мисливець за Розумом
Василь Дяків — учитель громадянської освіти, основ здоров’я, історії із Заліщицької державної гімназії на Тернопіллі. За 19 років випустив 59 переможців обласного етапу МАН України. Прищеплює учням принцип усвідомленого вибору. Його суть — запропонувати варіанти: «Ти можеш важко працювати й досягти високого результату» або «Ти можеш працювати абияк, не докладаючи зусиль, і результат отримаєш відповідний». Щоб мотивувати учнів до першого варіанту, освітня система має надавати широкий вибір можливостей та змінитися завдяки реформам.
Серед омріяних змін, до яких Василь Григорович хоче бути причетним — зменшити кількість предметів у шкільній програмі наполовину, скоротити таймінг уроків до 30 хвилин, встановити 30-годинний робочий графік для вчителя, створити компетентнісні навчальні програми.
Витягує дітей з «інформаційних бульбашок», в які вони глибоко заглиблені через постійну присутність у диджиталізованому світі. Наголошує, що такі «інфобульбашки» — зона комфорту для юного покоління, яка заважає вчитись і бути емпатичним, працювати в команді, знаходячи точки дотику. Його учні роблять не просто презентації, а робочі кейси з розв’язання реальних проблем. Наприклад, вибори громадсько-активного класу в класі пана Василя відбувалися за тим самим сценарієм, що й державні: урни, передвиборча кампанія та навіть комісія, яка стежила за порядком.
Вчительське кредо Василя Григоровича — «Лише особистість може виховати особистість».
Вчителі-Супергерої: Анна Домніч, Леді Птаха
Анна Домніч — вчителька фізкультури та хореографії у столичній Новопечерській школі. Анні 23 роки, і вона наймолодша фіналістка Global Teacher Prize Ukraine за всю історію премії. Спортсменка, авторка руханок у Всеукраїнській школі онлайн. Саме завдяки зусиллям Анни та вперше в історії незалежної України шкільна команда стала призером чемпіонату Європи з мажорет-спорту. Тільки уявіть, українські учні обійшли десятки професійних дорослих команд і отримали «бронзу»! Молода вчителька вже два роки поспіль розвиває та популяризує новий для України спортивний напрям мажорет-спорту, який об’єднує в собі хореографію, гімнастику та елементи спортивної акробатики.
Під час карантину придумала і втілила у Всеукраїнській школі онлайн формат фізкультхвилинок — руханки. Її уроки вмить стали надпопулярними. У соцмережі TikTok ролики Анни Домніч з танцями-руханками набирають десятки мільйонів (!) переглядів.
«Не виховуйте дітей — виховуйте себе». Анна надихає досягати першості власним прикладом. Показує, що тільки праця та великі зусилля дають змогу насолодитися перемогами й найвищими результатами. «У цьому питанні чудес не буває, навіть якщо ти сам — супергерой. Щось не вдалося навіть на сотий раз? Зроби сто перший, — усміхається наша Леді Птаха. — Навіть більше: не буває «недостатньо здібностей», щоб стати найкращим у чомусь. Буває нестача віддачі й брак вкладених сил. Той, хто йде, біжить, летить до своєї мети, отримує своє. Це так званий принцип успіху за Франком: «Лупайте сю скалу. Бо вам призначено скалу сесю розбить».
Вчителі-Супергерої: Іван Верещака, VR-Вернигора
Іван Верещака, 44 роки, викладає інформатику та астрономію в Чулаківському закладі повної загальної середньої освіти. Єдиний вчитель з короткого списку Global Teacher Prize Ukraine цього року, який представляє українське село. А саме степову Чулаківку Херсонської області на самому півдні України. І хоча школи в селах відстають від міських на 2,5 роки за успішністю учнів, згідно з даними дослідження PISA по Україні, школа, в якій працює наш учитель-супергерой, вочевидь, виняток.
Грає в комп’ютерну гру Minecraft: Education Edition, запускає «Колесо фортуни», носить окуляри віртуальної реальності, показує фокуси на «Магічному кубі», ходить на руках, катається на роликах і на БТРі. Іван Верещака є членом територіального батальйону оборони України з 2015 року. «Усі чоловіки, які в запасі, організовуються в такі додаткові військові підрозділи. За потреби їх можна дуже швидко мобілізувати до захисту у своїй місцевості, — розповідає учитель. — Щороку ми проходимо навчання. Під час тактичної підготовки вчимося, як правильно діяти в певній ситуації. На вогневій підготовці з різних видів зброї стріляємо. У випадку загальної мобілізації чи якщо на півдні станеться якась криза і до нас вирішать завітати зелені чоловічки зі сторони Криму — нас піднімуть, і ми будемо «робити концерт». Від Чулаківки до Криму десь 100-120 кілометрів, до Чорного моря через півострів Джарилгач — близько 60 кілометрів».
Слабкість цього Супергероя — виносить гроші з дому в школу. «Усі речі — «віарочки» (окуляри віртуальної реальності), оцей куб — я купив за свої гроші. Іноді такі речі слугують певним призом у змаганнях за найкращого інформатика серед учнів. На початку року оголошується, що той, хто здобуде максимальну кількість ігрових балів (у мене все оцінювання іде через ігрову систему балів), братиме участь у конкурсах, отримує в подарунок, наприклад, окуляри. Карантин дуже чітко показав, куди дівалися гроші. Більше спілкувалися дистанційно, проєкти були віртуальні. Тому стало зрозуміло, де та чорна діра, куди зникають гроші. На всі ці витрати, включно з робототехнікою, 10-15% зарплати, мабуть, іде. Чи свариться сім’я, що я гроші витрачаю не туди? А я їм не кажу. Наприклад, провів якийсь вебінар, отримав кошти й використав їх. Дружина теж учителька фізики. Інколи вона мій куб на своїх уроках використовувала, я навчив її. Тобто, ставляться по-філософськи».
Вчителі-Супергерої. Олександр Чучаєв, Сенсей Триєдина Сила
Олександр Чучаєв — вчитель історії, громадянської освіти, етики, міфології. Директор Благовіщенського НВК № 2 та тренер з військово-спортивних багатоборств. Ламає стереотипи в освіті. Втілює триєдину місію: вчитель, директор, спортивний тренер.
За 11 років виховав понад 50 переможців і призерів олімпіад, конкурсів МАН і фестивалів — на обласному, всеукраїнському та світовому рівнях. Досліджує з учнями історію Голодомору. Олександр запропонував старшокласникам провести разом із ним макродослідження «Життя понад усе». Діти вивчали історію Голодомору на прикладі родинних історій та зображували почуте у вигляді коміксів. Цей проєкт підхопили школи України, а учениця Єлизавета Христич отримала першість на міжнародному конкурсі з «Родинною історією Параски Гудзь».
Зміцнює ментальне здоров’я дітей через спорт. Олександр Чучаєв вже 9 років поспіль тренує учнів у клубі військово-спортивних багатоборств. Більше 100 учнів Олександра — переможці обласних, всеукраїнських змагань і чемпіонатів світу. Ця спортивна дисципліна поєднує стрільбу з пневматичної гвинтівки та рукопашний бій. Вчитель створив власний спортклуб «СКІФ» і пояснює: спорт допомагає дітям тренувати волю і вчитись досягати цілей, доклавши великі зусилля. Це знання інтегрується в звичайне життя: щоб досягти мети, треба бути дисциплінованим, пройти через складнощі, переступити через лінь.
