Засновниця Громадської спілки «Освіторія» Зоя Литвин виголосила промову на всесвітній конференції TED. У ній розповіла про те, як Україна бореться за право дітей на освіту та закликала світову спільноту вимагати припинити війну.

Конференції TED збирають найпотужніших представників світової спільноти — підприємців, вчених, митців, громадських діячів. Так, серед учасників цьогорічної TED 2022 у Ванкувері — Ілон Маск та Білл Гейтс. Під час промови Зої Литвин на потреби українських гуманітарних організацій, що займаються підтримкою ветеранів, медиків, жінок, дітей та літніх людей, було зібрано вже понад 2,1 мільйона доларів США. Кошти продовжують надходити.

Промова Зої Литвин

24-го лютого моя донька сказала своє перше слово. Ним стало «бабах», що означає «звук сильного вибуху».

Тієї ночі моя родина прокинулася від удару бомб. Наші вікна вибило. Бомбили Київ.

Я — серед тих, хто був переконаний: цього точно ніколи не трапиться. Я народилася за декілька днів до чорнобильської катастрофи та за декілька років до розпаду Радянського Союзу. Я виросла в незалежній України у боротьбі зі спадщиною радянської системи. Моя мама та бабуся тяжко працювали, аби я змогла отримати якісну освіту. Вони знали: я — частина покоління, що має розбудовувати незалежну Україну.

І ми розбудовували.

Шістьма тижнями раніше Україна впевнено крокувала вперед на шляху до більш квітучої, справедливої та вільної версії себе. У 2004 та 2013 ми вийшли на вулиці за демократію та перемогли автократію.

Саме тому розбиті вікна мене приголомшили. Я завмерла — мовчазна, нерухома та абсолютно безпорадна. Це був мій перший урок війни. В одну мить у тебе можуть відібрати те, що ти цінуєш. Навіть твій душевний спокій.

Тремтячими руками я зібрала дітей та поїхала до Західної України, а потім через кордон до Словакії. Мій чоловік та батьки залишилися в Києві, аби допомогти нашій країні. Чим далі від мене була родина, тим більше я думала про все, що вже зруйновано: наші будинки, лікарні, критичну інфраструктуру та багато-багато іншого.

Для 40 мільйонів людей у моїй країні та мільярдів людей по усьому світі 24-те лютого — це день вторгнення Росії в Україну. Для 7 мільйонів українських дітей — це день, коли Росія спробувала забрати їхнє майбутнє. На цей момент російські бомби вже вбили більше 176 дітей. Сотні поранено.

10 років тому я зробила побудову якісних шкіл для українських дітей справою свого життя. Я вірю, що освіта — це найпотужніший інструмент для покращення економіки, довкілля та людського добробуту. Війна швидко знищує всі три. На цей момент більше 900 шкіл мають критичні пошкодження. 84 зруйновані повністю.

Але все ж — освіта продовжується.

Після початку пандемії коронавірусу український уряд залучив нашу команду у створення Всеукраїнської школи онлайн. Останні два роки нею користувалися учні та вчителі з усієї України. Діти у віддалених регіонах мали доступ до викладачів та уроків, яких в іншому випадку у них не було б. На платформі розміщені уроки шкільної програми середньої та старшої школи. А кожен учень може навчатися у найкращих педагогів.

Ми ніколи не уявляли, що наш неприбутковий проєкт матиме ще більший попит у ситуації, страшнішій за пандемію. Але сьогодні майже 400 тисяч користувачів навчаються на платформі. Вони доєднуються як з України, так і зі 120 країн за кордоном. Для українських дітей ці декілька годин на день — не тільки безпечне середовище для вивчення чогось нового. Це ще й простір, де Україна, попри все, інвестує у їхню освіту.

Це і був мій другий урок війни. Путін може забрати багато: наші домівки, роботу, коханих, мир, але він не може скасувати освіту. Знання та допитливість — це скарби, які неможливо забрати.

Поки наші діти продовжують навчатися, а наші вчителі — викладати, навіть голодуючи у бомбосховищах, навіть у таборах для переселенців — ми непереможні. У цій війні кожен українець воює на власному фронті: наші військові, лікарі, матері і так — навіть вчителі та діти. Поки вони продовжують навчати і навчатися — вони продовжують боротися за наше майбутнє.

І це боротьба за щось набагато більше, аніж географічні кордони. Українці воюють за нашу свободу, за право обирати та будувати наше майбутнє у власний спосіб. Наші люди чинять героїчний опір. Але опиратися другій по величині армії у світі ми не можемо самотужки. Аби завершити війну, нам потрібні ви. Нам потрібно, аби кожен громадянин кожної нації вимагав припинити війну.

Це був мій третій урок. Моя свобода переплетена з вашою. Першим словом моєї доньки став звук руйнувань. Але коли вона росте, я переконана, що вона — як і все її покоління — зможе відбудувати Україну заново. Ми зможемо відновити дороги, школи, будинки та людей. Запалені знаннями та цікавістю, ми зможемо пройти дорогу до квітучої, вільної країни знову.Якщо ви встанете поруч з нами.Будь ласка, не будьте спостерігачами. Не чекайте. Виступіть зараз. Відстоюйте демократію, відстоюйте свободу. Відстоюйте Україну. Зараз.

Дякую.

Поділитися цією статтею