Законом «Про освіту» передбачено, що з наступного року в Україні запрацює механізм «гроші ходять за дитиною». Тобто якщо батьки вирішать віддати дитину в приватний заклад, держава спрямує ці кошти саме туди.

«Оскільки це фундаментальна зміна, за неї має проголосувати парламент», — пояснила міністр освіти і науки України Лілія Гриневич під час 30-ї міжнародної конференції Європейської ради національних асоціацій незалежних шкіл. «Щоб закон почав працювати на рівні фінансових інструментів і на всіх рівнях бюрократичної системи, необхідно 2-5 років. Парламент навряд чи підтримає пропозицію про направлення коштів у приватні школи з платою тисячу доларів на місяць. Співтовариство приватних шкіл повинно тверезо оцінювати ситуацію».

За її словами, чимало комунальних закладів освіти потребують негайної допомоги. У деяких сільських школах (а їх 65%) аварійний стан, а з меблів — лише прикручені до підлоги парти. Тож кошти мають спрямовувати в першу чергу туди, де це вкрай потрібно.

Вихід для приватної освіти Лілія Гриневич вбачає у певних соціальних програмах: наприклад, безплатне навчання певної кількості дітей з особливими освітніми потребами. А для батьків знизити вартість навчання допоможе створення корпоративних закладів освіти, які передбачають фінансування як приватного засновника (забудовника, який надає приміщення), так і держави. Також міністр освіти шкодує, що опозиція домоглася вилучення із Закону «Про освіту» поняття «громадські школи». Це кризові заклади освіти (на кшталт американських чартерних шкіл), для яких органи самоврядування винаймають професійних менеджерів та надають громадські ресурси.

Представники ж приватної освіти переконані: якщо принцип «гроші ходять за дитиною» запрацює, то кошти мають отримувати і їхні учні, інакше вони будуть дискриміновані за економічною ознакою: їхні батьки сплачують податки на освіту, але ці гроші не спрямовують на навчання саме цих дітей. До речі, до 2000 року Україна фінансувала приватні школи (зарплату та нарахування).
Голова Асоціації приватних закладів освіти України Олена Мовчун вважає, що держава може надавати кожній родині ваучери на навчання, з якими ті можуть обрати школу будь-якої форми власності. Або ж має йтися про фінансування школи за кількістю учнів, де на кожну дитину виділятиметься «освітній кошик» (гарантований мінімум на витрати, пов’язані з навчально-виховним процесом).

На думку голови постійної комісії з питань освіти, науки, сім’ї, молоді та спорту Ганни Старостенко, можливі інші форми підтримки приватних закладів. Зокрема, у Києві, де 8,5 тис. дітей навчаються у 57 приватних школах, було ухвалено рішення про надання в оренду комунального майна за символічну суму в одну гривню.

Професор, депутат Київради, співавтор Закону «Про освіту» Наталія Шульга стверджує: у світі є два протилежні підходи до приватних шкіл. У Великій Британії 13% шкіл і 75% вишів мають саме таку форму власності. У Фінляндії, у якої багато запозичено і внесено до концепції Нової української школи, приватної освіти — менше 0,1%. Україна має визначитися, яким шляхом іти.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.