«Освіторія» спільно з «Бачити серцем» проводять третій курс із підтримки інклюзії РАЗОМ 3.0. До цього вже підготували близько 50 спеціалістів із усієї країни, які намагаються робити освіту та суспільство доступними для всіх.
В Україні близько 165 000 дітей з особливими освітніми потребами. Та лише близько 6% шкіл мають інклюзивні класи. Попри встановлені норми закону і нововведену посаду асистента вчителя, у країні катастрофічно бракує фахівців із інклюзії. Проект «Разом» покликаний допомогти вирішити цю проблему.
Зокрема, досвідом поділилась Тетяна Михайленко — мама сина із синдромом Дауна, представниця Всеукраїнської благодійної організації «ДаунСиндром» і віце-президент однойменної Європейської асоціації.
Жалкує, що син навчається не в інклюзивному класі, адже 7 років тому такої можливості не існувало. Та вже 3-ій рік поспіль він здобуватиме освіту в загальноосвітній школі:
«Інклюзія — це про те, як разом, а не про те, як зробити окремо. Інклюзія означає, що всі рівні, але всі рівні — не означає, що однакові. Кожна дитина потребує іншого підходу.
Система ще так не працює, як повинна, але все одно прогрес є. І дослідження показують, що навчання таких дітей у загальноосвітніх школах показує кращий результат — за навчання в спеціальних. І Америка, і Європа, і весь світ рухається в напрямку інклюції. В Італії взагалі не існує спеціальних шкіл, можливо, так колись буде і в Україні».
Тетяна Михайленко розповіла детально про синдром Дауна та особливості таких дітей. Наголосила, що народження дитини із зайвою хромосою не залежить від соціальної поведінки, расових, релігійних чи культурних факторів. І хоч способи діагностики у світі розвиваються, вони не завжди доступні й точні, а інколи сім’ї, після позитивного тесту, готуються і свідомо народжують. В Україні з’являється близько 450 таких дітей на рік, а загалом, у світі — 1 немовля на 1000.
Вірогідність дещо зростає після 36 років, але так само як і для всіх інших паталогій. 80% дітей із синдромом Дауна народжується у молодих батьків, бо молодь народжує частіше. Важливо, щоб батьки не відчували провини й налагодили зв’язок із психологом, бо коли змінюється відношення в сім’ї й до дитини, з’являється і прогрес.
Середня тривалість життя таких дітей наближається до звичайної. Медицина тепер вирішує ті проблеми, через які раніше діти помирали у ранньому віці. За сприятливих умов вони навчаються, працюють і створюють сім’ї.
Вчителям варто знати, що у дітей з цим синдромом знижений м’язовий тонус, наголошує Тетяна: «Я не знала, чи зможе син писати, настільки пальці неслухняні, але пристосувався!».
У них коротші кінцівки, тому варто відрегулювати стільці та парти. Часто порушений зір, слух та сон. Та попри затримку розумового і фізичного розвитку, займатися потрібно і корисно.
Усього заплановано 3 навчальні модулі, які триватимуть у червні, серпні та вересні, а також понад 40 годин практики в інклюзивному Космотаборі та просторі Open4U.
Перший модуль розпочався 27 червня і триває три дні. Обговорюють інклюзію в Україні та існуючі проекти, вивчають роботу з дітьми з інвалідністю, аутизмом, синдромом Дауна, порушенням зору й т.д.
Серед спікерів: Олеся Яскевич, Наталя Гладких, Тетяна Михайленко, Євгенія Панічевська, Наталія Лебец, та багато інших вузько- та широкоспеціалізованих експертів.
Загальний показник інклюзії в Україні складає 7%. Для порівняння, у Норвегії — 90%, в Італії — майже 100%, у сусідній Польщі — понад 40%.
Після навчання кожен учасник може працювати в класах, де навчаються діти з особливими освітніми потребами, продовжити навчання і зануритися у вузьку сферу, стати спікером з теми інклюзії чи допомагати сім’ям, де виховуються діти з особливими освітніми потребами.
Нагадаємо, інклюзивне навчання у школах України запровадили 8 років тому, а цьогоріч на громадське обговорення винесли новий проект «Про затвердження Порядку організації інклюзивного навчання у закладах загальної середньої освіти».
