Українські педагоги вже впровадили штучний інтелект у свою щоденну роботу. Про це свідчать результати опитування «Використання ШІ в освіті: погляд вчителя», яке провела Освіторія.
Як часто ШІ допомагає освітянам
97% всіх респондентів хоча б час від часу користуються інструментами ШІ, а понад 60% роблять це часто або дуже часто.
На запитання «Як часто ви використовуєте інструменти чи програми на основі штучного інтелекту у роботі (планування уроків, навчання, оцінювання)?» відповіді такі:
- дуже часто – 19.2%;
- часто – 43.8%;
- іноді – 27.5%;
- рідко – 6.8%;
- дуже рідко – 2.6%.
Найінтенсивніше ШІ використовують наймолодші педагоги (18–34 роки). Проте навіть серед вікової категорії 45–54 років інтенсивність використання досить висока. Спостерігається тенденція: що молодший учитель, то частіше він звертається до ШІ:
- 18–24 роки – 75.0%;
- 25–34 роки – 68.3%;
- 35–44 роки – 63.9%;
- 45–54 роки – 66.0%;
- 55+ років – 38.8%.
Чим штучний інтелект корисний для вчителів
Освітяни бачать у технології передусім спосіб підвищення продуктивності й персоналізації: економія часу, автоматизація оцінювання та адаптація матеріалів до рівня учнів стали найпоширенішими мотивами. Причому ці пріоритети однаково виражені в усіх вікових і освітніх групах.
Більшість учителів застосовують ШІ у класичних функціях для генерації матеріалів для проведення уроків — від їх змістовного наповнення до організації та подання матеріалу: створення тестів, планування уроків та підготовки презентацій. Понад 60% адаптують завдання під рівень учнів, що говорить про потенціал ШІ у сфері персоналізації освіти.
Найменше — автоматизація оцінювання, генерація відкритих задач і адаптивне тестування. Ці напрями менш поширені, імовірно, через недовіру до якості ШІ в оцінюванні або низьку обізнаність у таких можливостях. Водночас респонденти схильні надавати зворотний зв’язок самостійно, як у діловій переписці, так і напряму, звертаючись до учнів та батьків. Хоча однією зі складових використання штучного інтелекту виділяють механізм ефективного зворотного звʼязку.
Запитання: «Якщо ви використовуєте штучний інтелект, то для яких завдань або цілей? (Виберіть усе, що підходить)».
Відповіді:
- розробка інтерактивних завдань і тестів — 73.2%;
- формування ідей та змісту для уроків (презентації, пояснення) — 67.3%;
- адаптація матеріалу під рівень учнів — 67.3%;
- створення презентацій (наприклад, дизайн слайдів) — 61.4%;
- створення інфографіки, візуальних матеріалів або підсумків для уроків — 55.6%;
- генерація листів, повідомлень, шаблонів — 33%.
Менш популярними стали наступні відповіді:
- генерація текстів або шаблонів листів, повідомлень, пояснень – 18.4%;
- формування завдань з відкритими запитаннями або аналітичними задачами – 17.7%;
- створення адаптивних тестів – 16.3%;
- генерація варіативних вправ для повторення теми – 14.1%;
- автоматизація оцінювання робіт учнів – 13.4%;
- інше – 1.8%.
Чи довіряють педагоги ШІ
Водночас навіть користуючись ШІ активно, більшість педагогів зберігають критичну дистанцію: лише кожний 50-й повністю довіряє згенерованим результатам, а дві третини визначають свій рівень довіри як середній і майже завжди приділяють кілька хвилин перевірці.
Головним обмеженням подальшого поширення є сумніви щодо достовірності контенту та брак глибоких знань про принципи роботи ШІ, тоді як технічні чи фінансові бар’єри згадують рідше.
На запитання «Оцініть свій рівень розуміння того, як насправді функціонують інструменти ШІ (наприклад, як вони генерують відповіді, адаптують завдання, формують оцінку)», отримали наступні відповіді:
- дуже просунутий (у мене є технічний досвід, я можу створювати/навчати моделі ШІ) — 4.4%;
- просунутий (я можу обговорити або продемонструвати основні алгоритми чи особливості дизайну моделей) — 23.5%;
- помірний (я розумію деякі основні принципи машинного навчання/аналітики даних) — 44.5%;
- базовий (я маю загальне уявлення, що вони навчаються на даних або «шаблонах», але слабо орієнтуюсь у механізмах) — 25.0%;
- ні (я взагалі не розумію їхні внутрішні процеси) — 2.6%.
А от демографічні чинники — вік, академічний статус і місце проживання — практично не змінюють загальної картини: відмінності у довірі та частоті використання не виходять за межі кількох відсоткових пунктів. Це свідчить про те, що визначальним чинником стає особистий цифровий досвід, а не формальні соціальні ознаки.
Джерело: результати опитування «Використання ШІ в освіті: погляд вчителя», яке провела Освіторія.
