Премія Global Teacher Prize Ukraine нагородила вчительку-рятівницю Наталію Песоцьку з Чернігова. Вона понад 3 тижні ховала від обстрілів 30 вихованців Чернігівського центру соціально-психологічної реабілітації дітей.
— З нами були діти-сироти від 3 до 17 років. Спершу переховувалися у підвалі центру: спустили туди матраци і постіль. А 4 березня у наш центр було пряме влучання, на щастя, ракета потрапила у каналізаційну шахту. Під час найстрашніших обстрілів ми з дітьми молилися: я голосно кричала молитву, а діти повторювали за мною — пригадує ті дні Наталія Песоцька.
Після обстрілу центру пані Наталія із вихованцями перебралися у келії Троїцько-Іллінського монастиря, що неподалік центру. А згодом 10 годин їхали автобусом з Чернігова на вокзал у Києві.
— Дуже страшно було не згубити нікого з дітей, — зізнається вчителька, — вокзал у Києві не освітлювався. То кожній дорослій дитині доручила по маленькій, щоб міцно тримали за руку.
Історію неймовірної відданості та незламності Наталії Песоцької побачила вся Україна в ефірі національного телемарафону у День вчителя.
Подякувати всім учителям-рятівникам та особисто вручити нагороду пані Наталії на церемонію прийшла Перша леді України Олена Зеленська.
— Коли ми говоримо про педагогіку, особливо у такий складний час, часто згадуємо видатного польського вчителя та письменника Януша Корчака. «Не всі люди мерзотники», — кажуть, що саме так він відповів, коли йому запропонували вийти з вагона і залишити дітей, яких відправляли до нацистського табору смерті. Не знаю, чи думав Корчак тоді, що жахи війни, які він переживав, зможуть повторитися. На жаль, вони повторюється зараз із нашими викладачами. Вони змушені терпіти нелюдські умови роботи, та попри страх і тривогу продовжувати вчити. Як мама школяра можу сказати, як важливо серед війни мати звичайний шкільний урок, а серед сирен почути спокійний голос вчителя та знати, що життя — продовжується, — сказала Перша леді зі сцени. — Людина — в центрі життя, людина в центрі відновлення нашої України. А відновлення починається саме з навчання та з виховання. Поки наші діти вчаться — наша країна живе. Дорогі педагоги, ви зараз виховуєте нашу перемогу. Я кажу вам «Дякую» від усіх батьків та дітей.
Як зазначила Олена Зеленська, для неї велика честь особисто вручити нагороду пані Наталії, адже її історію перша леді часто згадує на міжнародних зустрічах та під час інтерв’ю.
— Це нагорода не мені, — каже пані Наталія після церемонії. — Вона належить усьому колективу Чернігівського соціально-реабілітаційного центру. І не лише вчителям, а й кухарям, які готували дітям їсти під обстрілами. Це і няні, і музичний педагог, і психологи, і наш директор — Анатолій Григорович Писанка, який весь час був з нами і нас підтримував. Я — не героїня, весь наш колектив — герої, і я низько вклоняюся цим людям. Найважче було з дітьми, коли вже зникла електроенергія, тепло і вода. А з нами було 11 дітей молодшого віку, тож бракувало і памперсів, і засобів гігієни. Нас почала годувати двічі на день церква, бо зварити їжу вже не було на чому. Тож 18 березня ми вирішили евакуювати дітей. Зі мною в евакуацію поїхала наша прибиральниця, Надія Ярославівна зі своїм сином. Усі три місяці у санаторії на Івано-Франківщині вона допомагала мені дбати про наших вихованців. 11 з них досі перебувають у санаторії з нашими вихователями. Решту дітей прихистили прийомні родини або їхні батьки, що змогли облаштувати належні умови життя. На жаль, наш центр зараз не працює, він дуже пошкоджений і на ремонт та відбудову коштів поки що немає. І я, і усі мої колеги з центру мріємо знову працювати: адже багато дітей втратили своїх батьків на війні, діти-сироти потребують турботи і навчання. І ми всі хочемо знову відкрити для них двері нашого центру, — каже Наталія Песоцька.
Більше про історію вчительки-рятівниці читайте у матеріалі.
Нагадаємо, партнер премії, Програма сприяння громадській активності «Долучайся», що фінансується агенством США з міжнародного розвитку USAID та здійснюється Pact в Україні, подарував планшети усім героям освітнього фронту, чи історії розказали у телемарафоні.
