Світовий освітній форум (Education World Forum) у Лондоні називають «Давосом освіти»: щороку в столиці Великої Британії на кілька днів збираються міністри та освітні лідери, щоб обговорити глобальні виклики та стратегії в освіті. Цього року крім більш ніж 130 міністрів освіти на подію приїхали понад півтори тисячі делегатів зі 125 країн світу. Уже традиційно Світовий освітній форум відвідала Анна Сидорук, CEO Освіторії. Як освіта може і має реагувати на глобальні виклики світу? Як технології та штучний інтелект спонукають людство переосмислювати роль освіти та школи? Чому Велика Британія і Канада інвестують кошти в програми вивчення різних предметів через взаємодію із природою? У матеріалі Анна ділиться враженнями від цьогорічного Education World Forum.
Освіта як ключовий фактор економіки, демократії та миру
Цього року Світовий освітній форум розглядав освіту як інструмент подолання глобальних криз у світі, тож дискусії та виступи стосувалися чотирьох ключових напрямків і були об’єднані загальною темою «Освіта для спільного майбутнього: мир, планета, мета та шляхи».
— На відкритті Education World Forum із промовою виступила Малала Юсуфзай, нобелівська лауреатка та всесвітньо відома активістка, що бореться за доступ дівчат до освіти, — розповідає Анна Сидорук. — Її ключова теза: ми не можемо дозволити, щоб діти випадали з освітньої системи. У світі говорять про глобальну освітню кризу: станом на зараз на одного вчителя, за даними ЮНЕСКО, припадає понад 60 учнів. У світі не вистачає 44 млн учителів. Кожна четверта школа у світі не має електропостачання, а кожен третій учень має бар’єри в доступі до знань. ЮНЕСКО фіксує збільшення кількості дітей в освіті щороку, попри це нині близько 273 млн дітей і молоді у світі залишаються поза школою. Відповідно, освіту більше не сприймають як окрему галузь. Освіта — це те, що наскрізно впливає на всі етапи та сфери життя людини і держави. Для мене це вже був восьмий форум, який я відвідала, і щороку я чую про дедалі більшу кількість дітей у світі, які у віці до 10 років не можуть читати, а отже, не досягають очікуваного рівня освіти. За даними досліджень ОЕСР 70 % дітей з родин із середнім чи низьким доходом у десятирічному віці не можуть прочитати і зрозуміти простий текст.
Якщо ж говорити про міжнародні програми підтримки доступу до освіти та підвищення її якості, то тут фокус великих донорів більше спрямований на Африку. До 2050 року кожен четвертий житель планети буде з Африки, тому великі міжнародні організації й уряди розуміють, що краще вирішувати проблему з доступом до знань, ніж згодом боротися з наслідками того, що люди не отримали якісної освіти. Особливу увагу на форумі цього року приділили ролі освіти в побудові миру у світі: я би сказала, що освіта віднині стає центром глобального суспільного діалогу і саме від освіти залежатиме майбутнє суспільств, економік, демократії і миру.
Людиноцентрична освіта в добу ШІ
Однією з найбільш резонансних подій форуму стала панельна дискусія, у якій взяв участь Джордж Озборн, колишній британський політик, а нині один із провідних керівників OpenAI. Попри те, що заявленою темою дискусії була пріоритизація освітніх реформ заради більшого впливу, штучний інтелект швидко постав у фокусі розмови. Зокрема Джордж Озборн розповів про ініціативу «Освіта для країн», яку OpenAI активно впроваджують.У межах цього проєкту компанія працює з урядами різних країн, щоб допомогти їм впровадити інструменти ШІ в освіті з пріоритетом на доказовості, етичності та безпеці використання ШІ. Зокрема, Озборн навів приклад Естонії: там понад 20 тис. студентів та понад 4 тис. вчителів користуються окремим освітнім сервісом ChatGPT Edu.
«Понад 900 млн людей користуються ChatGPT щотижня. Студенти є лідерами у використанні ШІ. Учителі, вочевидь, також використовують його у своїх класних кімнатах. Завдання освітніх лідерів — переконатися, що впровадження ШІ відбувається продумано, відповідально і засноване на наукових доказах», — написав Озборн у своєму LinkedIn після форуму.
— Я помітила, як на цьому форумі змінився напрямок дискусії про ШІ, — ділиться Анна Сидорук. — Якщо раніше країни наввипередки впроваджували ШІ, запускали політики, то зараз ставлення до штучного інтелекту значно більш прагматичне. Уряди країн хочуть мати наукові докази ефективності і ризиків ШІ в освіті. Адже штучний інтелект — це єдина технологія, яка потрапила в освіту раніше, ніж учителі та експерти змогли оцінити її і зреагувати на її появу. Зазвичай нова технологія проходить багато кіл апробації і лише після цього вчителі приносять її у класи. Зі штучним інтелектом сталося навпаки: учні одразу опанували його і почали використовувати ще до того, як освітяни й уряди напрацювали правила гри.
Сьогодні питання вже не в тому, що діти списують за допомогою штучного інтелекту. Проблема значно глибша: якщо діти роблять домашнє завдання, використовуючи ШІ, а потім учителі використовують штучний інтелект, щоб перевірити ці завдання і дати зворотний зв’язок, то такий формат освіти втрачає сенс. Тож нині світові лідери та експерти міркують про те, якою має бути освіта, коли життя кожного з нас дедалі більше пронизує штучний інтелект. І, звісно, ніхто не каже про те, що ШІ допоможе подолати глобальну кризу браку вчителів: навіть ефективні ШІ-тьютори не здатні замінити живого вчителя і контакт людини з людиною.
Водночас дуже тривожними даними поділилася міжнародна освітня фундація International Baccalaureate: згідно з масштабним дослідженням у 10 країнах, 75 % молодих людей кажуть, що майбутнє їх лякає. Тоді як опитування свідчать: один із трьох американських підлітків каже, що любить спілкуватися із ШІ так само або навіть більше, ніж з реальними друзями. Усе це спонукає нас переосмислювати вплив штучного інтелекту на молодь і дітей.
Окремо хочу відзначити панельну дискусію Empowering Learners through Non-Formal Education у межах Education World Forum, яку модерував His Royal Highness The Duke of Edinburgh, принц Едвард. Розмова стала важливим нагадуванням про те, що освіта не обмежується лише школою чи формальною навчальною програмою. Саме неформальна освіта через практичний досвід, участь у спільнотах, волонтерство, наставництво, творчі та громадянські ініціативи допомагає молодим людям розвивати впевненість, лідерство, відповідальність і навички, необхідні для життя у складному світі.
Роботи без екранів та повернення на природу
— А от що мене справді вразило, то це те, як в освіті відбувається розворот від технологій до природи, — розповідає Анна. — Поки країни третього світу втілюють програми на кшталт «планшет кожному учню» і закуповують девайси, Данія, Фінляндія, Швеція мінімізують їх використання у школах. Ці країни традиційно були лідерами цифровізації й EdTech, а зараз Данія максимально скорочує використання технологій у класах і позбувається персональних девайсів учнів. Швеція повертає в класи друковані підручники і читання паперових книжок. І тепер з’явився тренд на screen-free технології: коли, приміром, робот чи якась EdTech-розробка зовсім не має екрана. Тобто спершу ми всі переймалися екранним часом дітей, потім низка країн тестує заборону соцмереж для підлітків, а тепер остання новинка — безекранні освітні технології. Ці девайси чи роботи взаємодіють з людиною через голос або просто через кнопки. Часто це пристрої для більшої інклюзії в освіті, наприклад, для дітей із дислексією.
Питання гармонійного співжиття людини і природи було одним із ключових напрямків форуму. Так Велика Британія презентувала свою національну програму National Education Nature Park. Це масштабний національний проєкт департаменту освіти Великої Британії та Музею природознавства, який прагне перетворити шкільні подвір’я на простори навчання через природу і наскрізно впровадити екологічну свідомість та вивчення довкілля в шкільну програму. Ідеться не просто про додаткові зелені зони довкола школи, а про інтегроване вивчення предметів: наприклад, урок математики та природничих наук передбачає дослідження живих організмів на ділянці й категоризацію їх через таблиці біорізноманіття, які учні самі створюють, заповнюють та презентують. Схожу програму Learning by Nature запроваджує Канада. Мета ініціативи — вибудовувати зв’язки школярів з місцевою екосистемою, поєднувати навчання на природі з активностями руками, прищеплювати дітям екологічну свідомість.
— Це масштабні національні програми, — пояснює Анна Сидорук. — Уряд Великої Британії проінвестував 15 млн фунтів у те, щоб школи могли створити на своїй території зелені зони, галявини та простори для уроків на свіжому повітрі, де поєднують вивчення природничих наук, математики, STEM через безпосередню взаємодію з природою.
Ще один важливий тренд у країнах із сильними освітніми результатами — академічно насичені навчальні програми, що спираються на фундаментальні знання.
Сінгапур, Японія, Південна Корея та Китай ніколи не відмовлялися від високих академічних очікувань і системної предметної підготовки. Натомість Англія нещодавно презентувала новий knowledge-rich curriculum.
Його основна ідея проста: критичне мислення, творчість та вміння розв’язувати проблеми не виникають у вакуумі. Вони спираються на міцний фундамент знань. Саме тому особлива увага приділяється ранньому опануванню читання, письма та математики. Якщо дитина відстає, школа не просто рухається далі за програмою, а надає додаткову підтримку, щоб допомогти надолужити базові навички.
Про це пише колишній міністр шкіл Англії, з яким я познайомилася на форумі, сер Нік Гібб у своїй книзі Reforming Lessons: Education and Evidence-Based Teaching. Він пов’язує покращення результатів Англії в міжнародному дослідженні PISA з поєднанням доказових підходів до навчання, посиленням академічного змісту програми та системною підтримкою вчителів починаючи з 2010-х років.
Особливо показово, що цих результатів вдалося досягти в умовах високої різноманітності учнівського населення. У багатьох британських школах значну частину учнів становлять діти, для яких англійська не є рідною мовою. Водночас чітко структурована навчальна програма, високі очікування та своєчасна підтримка дозволяють забезпечувати високі результати незалежно від стартових умов дитини. У центрі такого підходу перебуває сильний учитель, не фасилітатор, який відходить у тінь, а професіонал, який системно навчає, пояснює, перевіряє розуміння та допомагає кожному учневі досягти успіху.
Україну сприймають як носія унікальних знань
— Нам зараз важливо усвідомлювати, що Україну вже не сприймають лише як споживача знань і закордонних методик. Україна сьогодні — чи не найпотужніший у світі носій знань про стійкість системи освіти під час кризи такого масштабу. Нас уже сприймаються як носія унікальних знань, — підсумовує свій візит на форум Анна Сидорук. — На одній з панелей виступав заступник міністра освіти і науки України Євген Кудрявець. Він якраз розповідав про ті уроки стійкості, які українська освіта сьогодні може дати світу, бо світ добряче трясе. До мене підходили наші партнери та люди з команди Департаменту освіти Британії і казали, що та панель була найцікавішою для них, тож наш досвід дуже цінний для світу.
Водночас нам самим важливо не намагатися механічно переймати всі міжнародні тренди. Значно важливіше чітко розуміти власні потреби, сильні сторони та прогалини. Освіта в Україні насамперед має відповідати національним пріоритетам і стратегічним цілям розвитку країни. А будь-які новації — від змін у змісті освіти до нових підходів до навчання — мають упроваджуватися не тому, що це модно у світі, а тому, що їхня ефективність підтверджена доказами і вони допомагають вирішувати конкретні українські виклики.
