5 книг із психології, які неодмінно мають бути в кожній шкільній бібліотеці
«Під час фестивалю «Книжкова країна» хтось із викладачів запитав мене: «А які книги з психології варто придбати до шкільної бібліотеки, щоб їх прочитали і вчителі, і діти, і батьки?» — згадує сімейна психологиня Катерина Гольцберг. Тож саме таку добірку варточитів публікуємо сьогодні: для вчителів, які хочуть порозумітися з бунтівним молодим поколінням, батьків, які хочуть залишатись опорою для своїх дітей, навіть коли ті стають колючими підлітками, і для самих дітей, які вчаться формувати власні кордони. У матеріалі знайдете книги про дітей з гіперактивністю, стосунки з батьками, булінг, а також дізнаєтеся, чим допоможе кожна книжка.
Спікерка:
Катерина Гольцберг,
сімейна і дитяча психологиня, президентка професійної Асоціації дитячих аналітичних психологів, авторка книг, експертка Освіторії
Астрід Ліндґрен
«Пригоди Еміля з Льонеберги»
Абсолютний варточит для дітей і дорослих! В осерді сюжету трилогії — талановитий хлопчик-пустун із гіперактивністю, який за характером дещо нагадує Петрика П’яточкіна. Коли ми занурилися в пригоди Еміля разом із сином — отримали неймовірну читацьку насолоду. Цей кмітливий шибайголова то ставить мишоловку під стіл, в яку потім потрапляє його тато, то змушує пані Ліну стрибнути з даху, аби вирвати зуб, то готує вовчу пастку, в яку зрештою потрапляє зовсім не злий сіроманець. Тільки не читайте цю книгу на голодний шлунок, бо таких описів смакоти, як в Астрід Ліндгрен, ще варто пошукати у світовій літературі!
Чим помічна ця книга?
Допоможе зрозуміти дорослим, як мислить дитина з гіперактивністю. У ній описані правильні патерни реагування мами Еміля на різні SOS-ситуації. І що б не трапилося — матуся не гримає на сина, максимум — дає завдання вирізати фігурки з дерева. Терпіння і чуйність роблять свою справу: хлопчик виростає і стає мером Льонеберґи.
Гордон Ньюфелд
«Тримайтеся за своїх дітей»
Це книга-бестселер. Її перекладено 15 мовами світу і можна навіть почути, що її називають «Біблією з батьківства». Принесе велику користь для батьків і вчителів, які хочуть розібратися глибше, як працює дитяча психіка, що таке «жести любові», яких так потребує дитина, чому не треба підганяти дорослішання дитини і як не перестати бути провідником для своєї дитини, коли та вступить у підлітковий вік і потрапить під вплив однолітків. Провідна думка Ньюфелда: кожна дитина потребує опори дорослого, якому вона довіряє. Потребує орієнтирів і людей, на яких можна покластись і взяти з них приклад. І найкраще, щоб такими людьми стали батьки або вчителі.
Чим помічна ця книга?
Допоможе побудувати міцні та структуровані стосунки з дитиною.
Дозволить зрозуміти, які табу мають бути у ваших відносинах із сином або донькою. Наприклад, Ньюфелд наполегливо радить ніколи не брехати дитині: неправда не захистить від болю. Але через брехню або замовчування дитина може відчути, що недостатньо важлива для вас.
Катерина Гольцберг
Я багато років спостерігаю за тим, як люди з неабияким острахом заходять у кабінет психолога. Або не знають, чим саме він може допомогти, або не вірять в ефективність такої співпраці чи навіть бояться, що фіхівець «побачить їх наскрізь». А як насправді? Хто такі психологи та які міфи про їхню роботу варто розвіяти раз і назавжди? До чого варто бути готовим, починаючи терапію? І як правильно підготувати вашу дитину до візиту до психолога й уникнути дискомфорту перед сеансом?
Чим помічна ця книга?
У книзі ви знайдете пояснення різниці між фахівцями, які працюють із душею, емоціями, думками та психічними порушеннями. Ви дізнаєтеся, чим відрізняються психолог, психіатр, психотерапевт, психоаналітик, невролог і коуч, і зрозумієте, кого варто обрати саме вам, — підказує Анна Гольцберг, донька психологині Катерини Гольцберг.
Тут ви знайдете відповіді на запитання: як зрозуміти, що мені чи моїй дитині потрібна допомога? З яким запитом можна прийти до психолога? Як обрати фахівця, який точно допоможе?
Ця книга — не лише для підлітків чи їхніх батьків, це мапа у світі ментального здоров’я, бо допомагає знайти потрібний маршрут і не загубитися серед червоних прапорців і важливих орієнтирів. Вона для всіх, хто хоче зрозуміти, чи варто йти до психолога, у кого є запитання щодо роботи з ним, і навіть для тих, хто мріє стати психологом.
Настя Мельниченко
Ми часто стикаємося з історіями про булінг. Але як зрозуміти, що це насправді він? Які чотири ключові характеристики мають збігтися, щоб ту чи ту подію назвати булінгом? Спойлер: повторюваність, дисбаланс сил, фізичний/ментальний біль, зловмисність дій і відсутність каяття. У своїй книзі дослідниця булінгу Настя Мельниченко розглядає цю проблему різносторонньо, у розрізі цілої екосистеми, на яку впливають не лише діти в класі чи школі, а й стосунки батьків і дітей, культура школи, самі вчителі та шкільний клімат, звичаї і традиції, і такі приголомшливі історичні події, як війна чи революція.
Чим помічна ця книга?
Допомагає зрозуміти: булінг варто тлумачити як динамічний груповий процес, а не як проблему окремих дітей.
Показує на прикладах-історіях, що в роботі з булінгом варто спрямувати зусилля на роботу з оточенням дитини, а не на дитину ізольовано.
Розкриває в деталях, що саме впливає на схильність дитини чинити булінг чи підпадати під нього. До прикладу, діти, які мають неповні сім’ї або сім’ї, де батьки, хоч і живуть разом, але не демонструють спільних інтересів та залученості в життя одне одного, мають більше шансів стати ініціаторами булінгу.
Розповідає про учасників процесу булінгу і що означають такі ролі, як «заводила», «підсилювач», «посіпака», «захисник».
Ольга Карі
«Моє, твоє, нічіє та інше»
Ця книга для тих, хто давно в терапії, але ніяк не може вибачити своїх батьків за некуплений колись велосипед, цукерку «Гулівер» чи недостатній рівень ніжності в стосунках. Бо книга пояснює, чому сталося саме так і чому ТОДІ майже не можна було інакше. Ця книга — щеплення від мізогінії і загалом найкраща книжка про фемінізм, яку я читала. Авторка показує фемінізм як побутове мистецтво — здатність жінки прожити власне життя, не вибачаючись ні перед ким. І доводить: фемінізм — це не про лозунги, а про щоденний вибір між «можу» і «мушу».
Чим помічна ця книга?
Завдяки книзі приходить усвідомлення, чому ми зберігаємо срібні ложечки і святковий посуд, а не користуємося цим щодня. Або чому в нас немає бабусиних чи маминих скринь з вінтажним одягом, бо він вже давно пішов на ганчірки.
У процесі читання отримаєте «щеплення» від меншовартості нашої мовної ідентичності. Тут, мабуть, варто сказати, що я її читала після книжки Орисі Демської «Українська мова. Подорож із Бад-Емса до Страсбурга», і обидві книжки стали оберемком знань, яких мені так бракувало. Я плакала, коли впізнавала своє життя, особливо те, як відвертали погляд люди, коли ми з моєю мамою, людиною з помітною інвалідністтю, просто йшли вулицею. Я згадала, як заздрила італійцям, коли вперше побачила, що вони от прямо на інвалідному візку спускаються в море.
Після книжки Ольги Карі ви помітите, що у вас під шкірою зашиті діалекти, а «нічиє» — не просто слово, а філософська позиція про спільну відповідальність.
Теги
Підписуйтесь на щомісячний дайджест від Освіторії
Статті, новини, можливості щомісяця та без спаму.
Натискаючи кнопку «Підписатися», ви підтверджуєте, що погоджуєтеся з нашими Умовами використання.
