«Під час фестивалю «Книжкова країна» хтось із викладачів запитав мене: «А які книги з психології варто придбати до шкільної бібліотеки, щоб їх прочитали і вчителі, і діти, і батьки»? — згадує сімейна психологиня Катерина Гольцберг. Тож саме таку підбірку варточитів публікуємо сьогодні: для вчителів, які хочуть налагодити містки порозуміння з бунтівним молодим поколінням, для батьків, які хочуть залишатись опорою для своїх діте, навіть коли ті стають «колючими підлітками», і для самих дітей, які вчаться формувати власні кордони. У матеріалі знайдете книги про дітей з гіперактивністю, про стосунки дітей та дорослих, про булінг, а також чим допоможе кожна книжка.
Спікерка:
Катерина Гольцберг
сімейна і дитяча психологиня, президентка професійної Асоціації дитячих аналітичних психологів, авторка книг, експертка Освіторії
Астрід Ліндґрен
«Пригоди Еміля з Льонеберги»
Абсолютний варточит для дітей і дорослих! В осерді сюжету трилогії — талановитий хлопчик-пустун із гіперактивністю, який за характером дещо нагадує Петрика П’яточкіна. Коли ми занурилися у пригоди Еміля разом із сином — отримали неймовірну читацьку насолоду. Цей кмітливий шибайголова то ставить мишоловку під стіл, в яку потім потрапляє його тато, то змушує пані Ліну стрибнути з даху, аби вирвати зуб, то готує вовчу пастку, в яку зрештою потрапляє зовсім не злий сіроманець. Тільки не читайте цю книгу на голодний шлунок: бо таких описів смакоти, як у Астрід Ліндгрен, ще варто пошукати в світовій літературі!
Чим помічна ця книга?
✔ Допоможе зрозуміти дорослим, як мислить дитина з гіперактивністю. В ній описані правильні патерни реагування мами Еміля на різні SOS-ситуації. І що б не трапилось — матуся не гримає на сина, максимум — дає завдання вирізати паперові фігурки. Терпіння і чуйність роблять своє діло: хлопчик виростає і стає мером Льонеберги.
Гордон Ньюфелд
«Тримайтеся за своїх дітей»
Це книга-бестселер. Її перекладено 15 мовами світу і можна навіть почути, що її називають «Біблією з батьківства». Принесе велику користь для батьків і вчителів, які хочуть розібратись глибше, як працює дитяча психіка, що таке «жести любові», яких так потребує дитина, чому не треба «підганяти» дорослішання дитини і як не перестати бути «провідником» для своєї дитини, коли та вступить у підлітковий вік і потрапить під вплив однолітків. Чільна думка Ньюфелда: кожна дитина потребує опори дорослого, якому вона довіряє. Потребує орієнтирів і людей, на яких можна покластись і взяти з них приклад. І найкраще, щоб такими людьми стали батьки або вчителі.
Чим помічна ця книга?
✔ Допоможе побудувати міцні та структуровані стосунки з дитиною.
✔ Дозволить зрозуміти, які табу мають бути у ваших відносинах із дитиною. Наприклад, Ньюфелд наполегливо радить ніколи не брехати дитині: неправда не захистить від болю. Але через брехню або замовчування дитина може відчути, що недостатньо важлива для вас.
Катерина Гольцберг
Я багато років спостерігаю за тим, як люди з неабияким острахом заходять до кабінету психолога. Або не знають, чим саме може зарадити психолог, або не вірять в ефективність такої співпраці чи навіть бояться, що фіхівець «побачить їх наскрізь». А як насправді? Хто такі психологи та які міфи про їхню роботу варто розвіяти раз і назавжди? До чого варто бути готовим, починаючи терапію? І як правильно підготувати вашу дитину до візиту до психолога та уникнути дискомфорту перед сеансом?
Чим помічна ця книга?
✔ У книзі ви знайдете пояснення різниці між спеціалістами, які працюють із душею, емоціями, думками та психічними порушеннями. Ви дізнаєтесь, у чому різниця між психологом, психіатром, психотерапевтом, психоаналітиком, неврологом і коучем, і зрозумієте, кого варто обрати саме вам, — підказує Анна Гольцберг, донька психологині Катерини Гольцберг.
✔ Тут ви знайдете відповіді на запитання: «Як зрозуміти, що мені чи моїй дитині потрібна допомога? З яким запитом можна прийти до психолога? Як обрати фахівця, який точно допоможе?»
✔ Ця книга не лише для підлітків чи їхніх батьків — це як мапа у світі ментального здоров’я, бо допомагає знайти потрібний маршрут і не загубитися серед червоних прапорців та важливих орієнтирів. Вона для всіх, хто хоче зрозуміти, чи варто йти до психолога, у кого є запитання щодо роботи з ним, і навіть для тих, хто мріє стати психологом.
Настя Мельниченко
Ми часто стикаємося з історіями про булінг. Але як зрозуміти, що це насправді він? Які чотири ключові характеристики мають збігтися, щоб ту чи іншу подію назвати булінгом (спойлер — повторюваність, дисбаланс сил, фізичний/ментальний біль, зловмисність дій і відсутність розкаяння)? У своїй книзі дослідниця булінгу Настя Мельниченко розглядає цю проблему різносторонньо, в розрізі цілої екосистеми. І на неї впливають не лише діти в класі чи школі, а й стосунки батьків і дітей, культура школи, самі вчителі і шкільний клімат, звичаї та традиції, і такі приголомшливі історичні події, як війна чи революція.
Чим помічна ця книга?
✔ Допомагає зрозуміти: булінг варто тлумачити як динамічний груповий процес, а не як проблему окремих дітей.
✔ Показує на прикладах-сторіях, що в роботі з булінгом варто спрямувати зусилля на роботу з оточенням дитини, а не на дитину ізольовано.
✔ Розкриває в деталях, що саме впливає на схильність дитини чинити чи підпадати під булінг. До прикладу, діти, які мають неповні сім’ї або сім’ї, де батьки, хоч і живуть разом, але не демонструють спільних інтересів та залученості в життя одне одного, мають більше шансів стати ініціаторами булінгу.
✔ Розповідає про «різновиди» учасників процесу булінгу і що означають такі ролі як «заводила», «підсилювач», «посіпака», «захисник».
Ольга Карі
«Моє, твоє, нічіє та інше»
Ця книга для тих, хто давно в терапії, але ніяк не може вибачити своїх батьків за некуплений колись велосипед, цукерку “Гулівер” чи за недостатній рівень ніжності в стосунках з батьками. Бо книга пояснює, чому сталося саме так і чому ТОДІ майже не можна було інакше. Це книга — щеплення від мізогінії і загалом найкраща книжка про фемінізм, яку я читала. Авторка показує фемінізм, як побутове мистецтво – здатність жінки прожити власне життя, не вибачаючись ні перед ким. І доводить: фемінізм – це не про лозунги, а про щоденний вибір між «можу» і «мушу».
Чим помічна ця книга?
✔ Завдяки цій книзі приходить усвідомлення, чому ми зберігаємо срібні ложечки і святковий посуд, а не їмо з нього щодня. Або чому у нас немає бабусиних чи маминих скринь з вінтажним одягом, бо він вже давно пішов на ганчірки.
✔ В процесі читання отримаєте «щеплення» від меншовартості нашої мовної ідентичності, і тут варто мабуть сказати, що я її читала після книжки Орисі Демської «Українська мова. Подорож із Бад-Емса до Страсбурга» і обидві книжки стали оберемком знань, яких мені так не вистачало. Я плакала, коли впізнавала своє життя, особливо те, як відвертали погляд люди, коли ми з моєю мамою, людиною з помітною інвалідністью, просто йшли вулицею. Я згадала, як заздрила італійцям, коли вперше побачила, що вони от прямо на інвалідному візку спускаються в море.
✔ Після книжки Ольги Карі ви помітите, що у вас під шкірою «зашиті» діалекти, а слово «нічиє» – це не тільки займенник, а й філософська позиція про спільну відповідальність.
