Сезон останніх дзвоників в Україні у розпалі! Але згадайте лишень: щороку під час святкових лінійок учні втрачають свідомість на спеці. Через атмосферу офіціозу замість приємних спогадів у багатьох дітей залишається думка: «Відбули — та й добре!» Як змінити культуру останніх дзвоників? Як зробити так, щоб діти не нудились, не закочували очі від пафосно-довгих промов дорослих, а були активними учасниками свята? Цікаві ідеї озвучує наша незмінна #NoDramaMama Ольга Манмар.
Ольга Манмар,
проєктна менеджерка ГС «Освіторія», мама трьох
У мене троє дітей, і нам дуже добре разом. А коли не добре — ми розходимось по своїх кімнатах. Маємо девіз: «Наша родина — наші правила».
Бокс на літо
Якщо ви вчитель початкових класів та проводите останній дзвоник для учнів, з якими зустрінетесь у вересні знову, — цей формат точно вам сподобається! Коли я ще працювала вчителькою в Новопечерській школі, в останній день навчання ми давали кожній дитині бокс із кришкою та завдання: «У вас є місія: провести чудове літо, наповнюючи цей бокс спогадами». Потім вчитель може розповісти деталі: «У вашому літі точно будуть подорожі — море, гостини в бабусиному селі, похід з наметами. Захопи із собою красивий незвичайний листок, мушлю равлика, морський гладенький камінчик. А може ти зустрінеш друга влітку і попросиш його покласти щось класне у твій бокс — ароматизатор для слаймів, набір кольорової крейди, кислотно-яскраві шнурки… Може, поїдеш у нове для тебе місто і придбаєш там гарну листівку. Поповнюй свій бокс спогадами, а 1 вересня ми покажемо одне одному, яким було наше літо — на вигляд, на дотик і навіть на смак та запах!»
Запросіть інфлюенсера, якого поважають діти
Так вже повелося, що виголошення промов під час останніх дзвоників беруть на себе директори. Але що, як саме ваш директор не так надихає, як присипляє шкільне царство під час великих подій?
Варто відійти від звичного сценарію «Спека—Подвір’я—Директор говорить—Оплески—Вальс» та запросити для натхненного спічу інфлюенсера для конкретної вікової групи. Ця людина з гумором та цікавинками розповість про історію успіху, веселощі й жахи власних шкільних років та відповість під кінець виступу на кілька запитань.
Про всяк випадок: виступ директора та спонсора, який лагодив туалети чи труби в цій школі — вкрай застарілий формат. Як і промови ласих до уваги депутатів. Це навіть якось трохи аморально по відношенню до ваших учнів. Уникайте такого, як підлітки — прослуховування треків Олега Винника;)
Дошка натхнення
Попросіть дітей виділити в графіку годинку чи півтори на наступне завдання:
🔷
Згадати 5 подій, людей, відкриттів чи цікавинок, з якими в них асоціюється шкільний рік, що минає.
🔷
До кожної такої події чи персоналії знадобиться ілюстрація: фото, створений від руки малюнок чи навіть елемент комікса, колаж з пам’ятними дрібницями (до прикладу, мушлі на кольоровому картоні, якщо йдеться про поїздку до моря).
🔷
Попросіть дітей написати записки з коротенькими історіями про кожну ілюстрацію до асоціацій.
Після того як ви отримаєте всі записки з ілюстраціями — саме час дістати простору дошку з корка та прикріпити на неї спеціальними цвяшками всі дитячі ілюстрації того, що так вразило та надихнуло учнів цього року.
Під час останнього дзвоника без поспіху роздивляйтесь ваш яскравий Inspiration Board («Дошка натхнення») та розповідайте одне одному ще більше класних історій!
Додайте запальний біт
Під час лінійки зовсім не обов’язково використовувати класичні треки на кшталт вальсу. Додайте музичної перчинки! Нехай учні всього класу разом оберуть 10 трендових сучасних треків, а потім вчитель, хтось із батьків чи режисер змонтує попурі. Почати музичну частину можна з класики, а потім увімкнути запальні хіти року, під які діти чи підлітки охоче витанцьовуватимуть.
Реалізація благодійного мініпроєкту
На щастя, більшість сучасних підлітків — свідомі, добросерді та не схильні байдуже відводити очі, коли йдеться про благодійні проєкти. Якщо ваша учнівська молодь саме така — запропонуйте їм не надто глобальну, але значущу в межах вашого міста мету. Вони можуть досягти цілі разом, відмовившись всього лиш від святкового ресторанного застілля. Адже не їжа та напої формують наші довготривалі спогади, а добрі справи, які залишають слід у чиємусь житті та до яких ми самі причетні.
До яких проєктів можна долучитись? Порятунок дитячих життів у фонді «Таблеточки», допомога будинкам для літніх людей, притулкам тварин.
Онлайн-свято: «святковий бокс», квест, зворушливий ролик
Так, усі ми намагаємось уникати святкування останнього дзвоника в режимі онлайн. Особливо учні 11-х класів! Але що, як хтось із випускників захворів і клас відправили на карантин, а святкової атмосфери хочеться дужче, ніж Ілону Маску колонізувати Марс?
Не сумуйте та вмикайте креатив. Запропонуйте батькам учнів ідею: кожен випускник отримає через службу доставки «святковий бокс». Що пакуємо в коробочку? Маленький дзвоник як символ свята, шматочок торта, мініпляшечку безалкогольного шампанського, прикольні аксесуари для фото, наприклад, хмаринки з картону з кумедними шкільними фразочками, традиційні окуляри-сердечка, капелюшки. Коли вмикається ZOOM-зв’язок, починаються сюрпризи. Тут вам і включення з улюбленими викладачами, і приєднання до ефіру особливого гостя. Це може бути авторитетний для учнів блогер, спортсмен, музикант. А ще попросіть учнів яскраво та святково одягнутись;)
Також на допомогу прийдуть якісно змонтовані мініфільми. Наприклад, у короткому відеоролику можна зміксувати добрі слова вчителів та батьків, додати фото різних років і присмачити цю візуальну історію настроєвими музичними фоновими треками. Запитання руба: «Хто створить сценарій і монтуватиме такий ролик?» Сценарій було б добре створити разом із класним керівником та батьками. Потім попросити вчителів, директора та батьків зняти якісні відео тривалістю не більш ніж 20 секунд. Щодо монтажу — бажано довірити справу профі. Або комусь із батьків, хто має досвід і хист та готовий взяти місію на себе, щоб зекономити гроші для класу.
А ось чого точно не варто робити, так це монотонну презентацію «в стилі ранніх нульових» з райдужними шрифтами та перебивками, від споглядання яких починає сіпатись ліве око. Чи праве. Краще не перевіряйте!
«Ким ти себе бачиш у майбутньому?»
Цьогоріч ви вже не зможете втілити саме цю ідею в життя, але візьміть собі на замітку:) У перший навчальний день дайте кожній дитині дощечку чорного кольору та попросіть написати на ній білою крейдою, ким вона бачить себе в майбутньому. Потім сфотографуйте всіх разом та окремо кожну дитину з її дощечкою. Із цих фотографій зробіть колаж. І під час останнього дзвоника покажіть дітям колажі (на проєкторі або роздруковані) та запитайте: «А що змінилось з того часу?» Обговоріть зміни: їх, як правило, за рік набігає ой як багато;) Також ці колажі можуть зберігатись у шкільному фотоархіві до дня випуску класу. Через багато років такі світлини набирають ще більшої цінності та сприймаються випускниками особливо тепло.
До речі, у нашому класі історія «Ким ти себе бачиш у майбутньому?» набула нечуваних масштабів! На початку кожного року кожень учень класу пише записку зі своїм іменем та інформацією про те, ким він хоче стати в майбутньому. Після цього всі записки скручуються та потрапляють у скляну пляшку. Один навчальний рік = одна закоркована пляшка з мріями дітей про майбутнє. Головне — знайти відповідальну матусю чи татуся, які погодяться 11 років поспіль збирати та ревно охороняти «мрійні пляшки». Але уявіть, як цікаво буде зібратись усім разом в 11-му класі та прочитати все написане-намріяне за ці довгі роки. Саме той випадок, коли клопіт точно вартує очікуваного результату!
