Живий письменник у кожен клас: ідеї для найкрутіших інтегрованих уроків

Коли школярів просять назвати сучасних письменників, вони кажуть: «Шевченко, Франко, Леся Українка». Щоб діти не уявляли письменника лише як портрет на стіні під вишиваним рушником, Інститут книги разом із БараБука та ГС «Освіторія» запускають проєкт «Живі письменники». Це цикл відеороликів у форматі дотепних і динамічних інтерв’ю із сучасними письменниками, де вони розповідають, як бешкетували в дитинстві, де знаходять ідеї для своїх героїв та на кого з казкових істот вони найбільше схожі. В Освіторія Хабі презентували перший епізод проєкту «Живі письменники» і розповіли, як відео із циклу можна інтегрувати для будь-якого уроку початкової школи.

Анна Третяк

головна редакторка БараБуки

Уявімо себе на уроці літературного читання в початковій школі десь у невеличкому містечку, куди нечасто приїздять живі письменники на літературні фестивалі і звідки досить далеко до Книжкового Арсеналу і Форуму видавців. І от у цій школі вчителька каже дітям, що сьогодні на урок завітає живий письменник, і вмикає відео. Наприклад, це буде серія про Галину Ткачук. Перед тим, як переглянути епізод, вчитель запитує, чи чули діти про таку письменницю, чи можуть пригадати назви її книжок, чи має Галина Ткачук книжки, які вона не повернула в бібліотеку.

Після перегляду відео актуалізуємо знання: вчитель запитує дітей, де народилася письменниця, які книжки про Київ вона радила прочитати тощо. Отже, ми починаємо працювати з матеріалом, який закладений у кожну серію.

Галина Ткачук

дитяча письменниця, викладачка курсу творчого письма

Кожне відео має чимало завдань, я хочу запропонувати завдання з творчого письма для уроку з української мови та літературного читання. Вправа стосуватиметься того уривка твору, який я прочитала у відео. Під час гуртка «Написатор» ми любимо фантазувати навколо Шевченківської доби, а тут ми будемо фантазувати на тему Київської Русі. Одразу слід попередити дітей, що ми пишемо не історичну довідку про стародавній Київ, а фантазуємо на тему стародавнього Києва. Якщо ви проводите цей урок у 1-му класі, ці завдання можна робити усно, якщо це 2-4-й клас — письмово. Спочатку діти мають написати 5 іменників — предмети побуту, назви продуктів, транспорту, назви косметичних засобів, канцтоварів тощо. Тут можна нагадати дітям, що таке іменники і на які питання вони відповідають. Коли діти написали свої списки, можна зачитати кілька прикладів. Наступний крок — кожен учень обирає одне слово зі списку і описує, як би цей предмет виглядав і називався в давньому Києві. Для прикладу можна прочитати дітям уривок із книжки про маршрутки давнього Києва: «Старокиївські маршрутки були приблизно такі самі, як нинішні: жовта коробка під зав’язку набита різним людом. Щоправда, у ті часи маршрутки були дерев’яні і тягнули їх коні. Водій сидів у салоні, як і зараз, і так само крутив кермо і перемикав коробку передач». Після цього діти можуть і самі вигадати кілька речень про давньокиївську чашку, смартфон, шампунь, джинси. Коли діти фантазують на тему якогось культурного явища, воно стає не просто ближчим, воно стає їхнім — це можливість наблизити цю епоху до дітей.

Анна Третяк

головна редакторка сайту БараБука

Після того як діти прочитають свої уривки-описи предметів давнього Києва, їх можна намалювати на уроці малювання. Так дитина матиме власний літературний текст та ілюстрацію до нього.

На уроці інформатики діти можуть набрати свої тексти, перевірити, чи не має там помилок, навчитися зберігати документ — потренувати навички цифрової грамотності. Старші діти, якщо батьки не проти, можуть створити власні електронні скриньки і надсилати свої домашні завдання вчителю поштою, опановуючи правила ділового листування.

На наступному уроці письма варто проаналізувати найбільш повторювані помилки з робіт дітей: їх слід анонімно (без називання прізвищ учнів) зібрати в презентацію, і разом з дітьми пропрацювати ще раз ці теми. Також у методичці є уривки тексту з творів Галини Ткачук, з якими можна далі працювати: знайти частини мови, типи речень, провести диктант. Із текстом на слух можна перевірити розуміння, про що йшлося. Наприклад, запитати в дітей, як вони розуміють поняття «сива давнина»?

Для уроків англійської мови беремо книжку-білінгву «Гойдалка під кленом» Галини Ткачук і, наприклад, вивчаємо лексику на тему «мій двір»: виписуємо слова в словничок, вчимося складати речення, описувати світ і свій двір, можемо намалювати двір і назвати все, що там є.

На уроках математики також можемо використати літературні твори. Методички до відео містять задачі різного рівня для учнів початкових класів. Задачі перегукуються з текстом книжки і наближені до реального життя: дівчинка витоптала клумбу, і вони з татом пішли в магазин купити нові саджанці; треба порахувати, скільки грошей вони витратять, якщо куплять 9 саджанців, кожен з яких коштує 80 гривень. Або така задача: 1 Балабоновий монстр — герой твору Галини Ткачук — складається з 4 балабонів. Скільки Балабонових монстрів може скласти наш клас, якщо в кожного учня є один балабон. Це складна задача, і вона така навмисне: спершу дітям треба порахувати, скільки їх сьогодні в класі. Далі обчислити і виявити, що це буде неціле число. Тож це момент поговорити про цілі і нецілі числа, про множення, ділення тощо.

На трудовому навчанні можна виготовити балабонових монстрів — за один урок дитина встигає зробити собі іграшку і тренує дрібну моторику рук.

Із дітьми 2-4-х класів можна провести урок на основі книжки Галини Ткачук про сміття. Почніть з розмови про те, що таке сміття, звідки воно береться. У книжці описаний дослідницький проєкт, який можна зробити з дітьми: упродовж одного дня діти записують усе, що вони викинули — кожну обгортку від цукерок, паличку для мішання цукру в чаї, кожен пластиковий стаканчик. Важливо, щоб вчителька також вела свій список викинутого за день. Потім порівняйте списки, обговоріть, хай діти запропонують ідеї, як можна зменшити кількість сміття. Після цього можна запросити в клас або зустрітися по Skype з активістами, які борються зі сміттям, щоб вони розповіли про правильне сортування відходів і загалом про культуру споживання.

Отже, одне 6-хвилинне відео дає безліч можливостей провести цікаві уроки.

Кожен епізод і методичка до нього — це набір інструментів, з якого вчитель обирає завдання, які підходять саме для його класу. Усього в першому сезоні буде 10 епізодів «Живих письменників». Усі ці автори входять до хрестоматії з літературного читання для початкової школи. Кожне відео інтегрує різні теми: Іван Андрусяк і Сашко Дерманський діляться секретами віршування, інші письменники торкаються теми діалектизмів, галицизмів, Леся Воронина розкриває тему підготовки до інтерв’ю.

Таня Стус

керівниця проєкту «БараБука»

Ідея проєкту «Живі письменники» виникла давно. Якось під час EdCamp вчителі впізнали мене і побігли за мною із криком «Жива письменниця!» Тоді ми зрозуміли, що цей мем уже побутує серед педагогів, і їм справді бракує «живих письменників» на уроках. Дітям сьогодні треба дати тексти, які резонують з їхнім сучасним життям, їм треба дати ґрунт під ногами — розуміння, де вони живуть, у якому суспільстві. Ми дуже хочемо, щоб після цих відео школи засипали нас запрошеннями до себе — якщо не візитом реальним, то Skype-зустрічами. Ніколи не забуду зворушливу зустріч зі школярами, коли я була на Майдані, показувала їм через камеру смартфона, що навколо мене, і раптом діти заспівали гімн — їх ніхто не просив, вони просто це відчули.

Олександра Коваль

директорка Українського інституту книги

Ми прагнемо розвивати український видавничий ринок. Він зараз стримується тільки тим, що хороших письменників мало. Припускаю, коли діти побачать, що книжки пишуть реальні живі люди — ось вони, а такі творчі завдання розвиватимуть навички письма, то в дітей з’явиться віра в те, що вони теж можуть писати. І за 10 років ми будемо мати дуже багато людей, здатних писати хороші книжки.

Залишити відповідь