Фахівчиня з етикету та моделювання поведінки Анна Чаплигіна на прохання «Освіторії» озвучила 10 заповідей інтернет-етикету, які під час карантину має засвоїти кожен. Найголовніше зараз — не зловживати увагою, часом та ресурсами одне одного без нагальної потреби. Адже всіх нас «атакують» через один канал — мережу інтернет. Як приборкати інформаційний шум і бути на висоті, коли ведете наради та перемовини у відеочатах? Ділимося цінними порадами.
Дзвінки та листи — у визначений робочий час
Саме під час карантину люди зрозуміли, що у світі, де панує діджиталізація, робота визначається не точкою сидіння, а робочим часом. Років 15 тому в більшості був домашній стаціонарний телефон і робочий. Тож якщо комусь телефонували о 18:01, то за робочим номером запросто могли не застати.
На карантині робота багатьох людей перекочувала в домашній простір. Стало зрозуміло: робочий день закінчується не тоді, коли ви ніжками перейшли з однієї кімнати в іншу, а коли годинник показує той час, у який ви зі співробітниками домовилися його завершувати. Досі не подбали про цю домовленість? Час надолужити! Або за замовчуванням працювати за докарантинним графіком. Усе вищесказане зовсім не означає, що вам не можуть писати, наприклад, після 19:00. Це лише дає вам святе право після цього часу не відповідати.
Спаму — бій
«Не спамити»: це правило зараз прописують у багатьох компаніях у правилах корпоративного спілкування між учасниками робочих груп у соцмережах. Напевно, кожен уже мав нагоду відчути «йокання» в грудях, коли в комп’ютері підряд починали дзеленчати сповіщення про повідомлення. «Доброго ранку!», «Всім хорошого дня», «Дякую, обіймаю», потік стікерів і гіфок після повідомлень.
За-спо-кой-тесь. Постарайтеся транслювати в месенджерах робочих груп якомога менше зайвих дій та повідомлень. Банальне «дякую» і «ок» можна з легкістю замінити «сердечком» чи «пальцем вгору» просто на повідомленні. Запитайте себе: «Чи всім буде корисне моє повідомлення тут і зараз?» Наша увага й без того надміру розпорошена в онлайн-інфопросторі, що зараз перетворився на пекло. Багато хто відчуває відразу до швидкоплинних новинних стрічок, безперервного блимання месенджерів. Мозок просто відмовляється обробляти цей критичний обсяг інформації. Але що поробиш? Зараз усі борються за увагу, і чи не найважливіший майданчик — інтернет і гаджети, в які нам теж надсилають безкінечні повідомлення про «неймовірні знижки» та «небувалі розпродажі».
Ввічливість — нова конкурентна перевага
«Бути ввічливим»: раніше це правило було очевидним, а зараз воно стане конкурентною перевагою для всіх, хто його виконує.
Усім без винятку раджу під час онлайн-спілкування повсякчас проявляти ввічливість. Коли пишемо будь-кому в месенджер — вітаємось, по ту сторону екрана вас читатиме не бот, а жива людина. Не дробіть повідомлення. У першому ж повідомленні після привітання пишіть, з якого питання звертаєтеся. Наперед скажіть «дякую» в кінці меседжа. Хочеться ще раз наголосити: усе ваше звертання має вміститися в одному повідомленні.
Ще до нового року я розповідала під час лекцій, що нам на п’яти наступає ера тотальної діджиталізації. Людям, які через це втратять робочі місця, доведеться добряче поборотися за нове місце під сонцем на ринку праці. А після того як людство накрило хвилею довготривалого карантину, це стало новою умовою життя. Конкуренція стане шаленою!
У роботодавців постане питання вибору не просто «між професіоналами та непрофесіоналами» — вони обиратимуть серед найкращих профі. При цьому вирішальну роль відіграватимуть м’які навички: вміння слухати, позитивні емоційні установки, вміння розв’язувати конфлікти.
Чому це стане так важливо? Більшість вийде з карантину з посттравматичним синдромом. Уже зараз кількість людей із депресивними станами лякає не менше, ніж статистика заражених COVID-19. Отож, люди, опинившись після самоізоляції «на свободі», прогнозовано хотітимуть «на ручки» мало не до першого зустрічного. Усі будуть дуже болюче та гостро реагувати на найменший прояв нетурботи. При цьому забуватимуть, що самі нічого не віддають натомість.
Кожен, хто має клієнтоорієнтований сервіс, має стати «мамою-татом» для кожного клієнта, огорнути любов’ю та увагою. Готуватися до цього варто вже сьогодні. Приємний, ввічливий у спілкуванні професіонал — величезна конкурентна перевага.
Мінімізуйте тривалість small talk під час онлайн-конференцій
Коли я даю рекомендації з етикету для груп людей, які проводять зустрічі в «живому» режимі, завше наголошую на необхідності small talk після того, як усі представились і познайомились. Ця «маленька розмова» за кавою-чаєм має тривати 5–7 хвилин і налаштовує всіх на позитивний лад. Але під час робочих зідзвонів у відеорежимі це правило наполегливо прошу мінімізувати. Повірте, мало хто, відгородившись удома в куточку, хоче слухати щось про ваших дітей, шкодливого песика чи про те, хто які книги збирається прочитати або вже прочитав і які має враження. Це чистісінька втрата часу. Всі зібрались на вебконференцію з метою якомога швидше вирішити поточні робочі питання.
Річ у тім, що щоб вийти вдома на відеозв’язок, люди надміру напружуються: шукають тихе місце, налаштовують гаджети, приводять до ладу зачіску. Особливо важко тим, хто робить це в спільному просторі з великою родиною.
Звісно, якщо мовців у відеочаті небагато, а зідзвони бувають нечасто, то можна знайти час і для неформального спілкування з колегами. Це допоможе підтримати одне одного, поспілкуватися для задоволення. Про всі ці моменти треба домовлятися заздалегідь.
Технічні нюанси варто вирішити до початку зустрічі
Красномовний прояв поваги — бути пунктуальним. І так завжди було в офлайн-реальності, де ознакою хорошого тону було прийти на кілька хвилин раніше, щоб мати час привести себе до ладу.
Коли ми вимушено перейшли в онлайн, таким проявом поваги буде не просто підключитися в чітко визначений час, а перевірити та вирішити всі технічні нюанси ще до початку зустрічі.
Подивіться на себе в кадрі — ваше обличчя має бути добре видно. Домашні не будуть проходити на задньому плані?
Виставте світло.
Перевірте звук. Вас буде добре чутно?
Карантин завершиться, а от ваші піжамні м’яті сорочки чи жирне волосся можуть відкластися в пам’яті колег. Ми всі повернемося до офісів, тож карантин — не той час, коли можна собі дозволити втрачати професійне обличчя.
Для великої онлайн-конференції оберіть модератора
Якщо під час онлайн-конференції збираються більш ніж 5 учасників, не обійтися без модератора. Умовно кажучи, ним може бути людина, яка розіслала всім запрошення на онлайн-конференцію. Модератор передає слово всім по черзі та — що особливо важливо — слідкує за тими, хто хоче висловитися просто зараз. Іноді це одразу кілька людей, тому треба надавати їм слово по черзі після закінчення виступу конкретного спікера.
Усі учасники мають домовитися про жест, який означатиме: «Хочу взяти слово, додати щось». Це може бути піднята рука, як у школі.
Проводите вебінари? Не «розкачуйтесь»
Помітила, що особисто мені не вистачає часу та нервів чекати, допоки ведучий вебінару нарешті розпочне зустріч, а не вітатиме кожного, хто приєднався до ефіру, та не заповнюватиме «водою» час, аби дочекатися більшої кількості слухачів. Я чекаю не більш ніж дві хвилини та вимикаюся, адже така поведінка — неповага до тих, хто запланував свій час і не воліє його втрачати. Якщо написано «Початок о 18-й» — починайте о 18-й. Адже ніде не вказано, що вебінар розпочнеться, коли під’єднається 50 чи 100 осіб. До того ж таку ситуацію з розкачуванням важко уявити на авторитетному «живому» заході. Мовляв, «Давайте почекаємо трохи когось, хто ще надумає приєднатися до нас. Може, ще хтось дійде?» Це так не працює.
Не вистачає гаджетів на всіх? Домовтеся про графік
Якщо в родині кількість гаджетів не збігається з кількістю членів сім’ї, яким вони необхідні для роботи чи навчання щодня, потрібні конструктивні перемовини без зайвих емоцій. Наприклад, мама і тато мають не соромитися висловити в своїх організаціях побажання про те, щоб онлайн-конференції перемістити на післяобідній час, коли у школярів завершується онлайн-навчання з педагогом та інші важливі навчальні активності онлайн.
Розпишіть графіки кожного члена родини в одному документі та розподіляйте ефірний час для кожного.
Їжа та напої в кадрі: бути чи не бути?
Під час тривалих зустрічей у «живому» форматі в багатьох компаніях припустимо пити воду, чай. Але якщо ваші чашки та склянки висвічуватимуться на екранах, маєте знати, що будь-який рух у кадрі перетягуватиме на себе увагу. Перед початком наради можете запитати: «Ніхто не проти, якщо я питиму чай?» Це захистить вас від можливої розмови з керівником постфактум, якому ваше чаювання могло не сподобатись.
Невеликий лайфхак: коли говорите під час онлайн-конференції, дивіться в камеру. Так в інших учасників з’явиться відчуття, що ви дивитеся в очі.
Виставляйте особисті кордони
На карантині найчастіший запит від моїх клієнтів, бізнеси яких довелося перевести в онлайн — «Чи справді ми маємо відповідати клієнтам, які пишуть нам після опівночі?» Адже багато клієнтів, не отримавши відповіді одразу після запиту, дуже дивувалися, критикували такий підхід.
З точки зору робочого етикету відповідь чітка: компанії та сервіси мають повне право не відповідати на запити після того, як робочий день завершився. «Але так ми втратимо клієнтів!» — чула я. Тоді варто обирати: клієнти чи пошматована нервова система. Також прошу надто совісних людей уявити: саме в цей момент, коли вам телефонують о 21:30, ви сидите в літаку, пливете в басейні. Або народжуєте. Правда ж, стало спокійніше?
Щоб уникнути таких ситуацій, слід навчитися самостійно виставляти особисті кордони. Це урок від карантину, який має засвоїти кожен з нас. Так, можливо, ви не зможете обробити 100 % запитів, які надійшли протягом доби. Так, зараз висока конкуренція. Щоб ніхто не ображався, вкажіть на інтернет-сторінці на видноті: «На ваші звернення із задоволенням відповімо з… до… години».
І наостанок: рано чи пізно карантин закінчиться. За цей час багато з нас навчилися прощатися словами «бережіть себе та близьких». Тепер залишилось усвідомити, що «берегти» — це не слова, а дуже конкретні, часом маленькі, але відчутні дії.
