«Захист України»: як школі подати заяву на участь в осередку і що думають тренери про оновлений курс?

Освіторія.Медіа вже писала про те, які 9 основоположних змін у предметі «Захист України» чекають на українські школи в новому навчальному році. Сьогодні розповідаємо про алгоритм формування навчальних осередків, у яких займатимуться учні кількох шкіл одночасно. І публікуємо враження про оновлений курс «Захист України» від тренерів. Двоє з них — захисники України, які пройшли пекло війни й точно знають, які знання та навички потрібні новому поколінню українців.

Спікерка:

Ірина Когут, координаторка проєктного офісу при МОН
з оновлення інтегрованого курсу «Захист України», освітня аналітикиня

Формування осередків для навчання
предмета «Захист України»: 7 базових кроків

Крок 1

Вивчення мережі, формування осередків

Здобуття повної загальної середньої освіти забезпечують громада та області, які є засновниками шкіл і профтехів. Саме як засновники громади в областях мають сформувати мережу осередків у загальноосвітніх школах, попередньо порадившись із директорами та вивчивши мережу. Області ж ухвалюють рішення про створення осередків у підпорядкованих їм закладах — профтехах і коледжах, а також спеціалізованих школах.

Крок 2

Узгодження маршруту перевезення учнів автобусом.

У багатьох громадах знадобиться підвозити учнів до осередку, а це означає розробку маршрутів шкільних автобусів та формування розкладу занять, який узгоджується з графіком підвезення. Про це слід подбати заздалегідь.

Крок 3

Вибір приміщення

Це може бути гімназія, якщо там, наприклад, є приміщення для тиру. Тоді осередок може формально обліковуватись на базі ліцею. Адже в положенні про розподіл коштів є вимога формувати осередки на базі шкіл, які увійдуть у перспективну мережу академічних ліцеїв. Це зроблено для того, щоб не обладнувати школу, яка потенційно підлягає закриттю.

Усі озвучені вище рішення лежать на громадах. Саме вони мають подумати і вирішити, як оптимально використати ті площі й приміщення, які в них є. Осередок можна обладнати навіть у будинку дитячої творчості, якщо простір підходить для розміщення нового обладнання. Також школи можуть скооперуватися з іншими організаціями — наприклад, з ДФТГ (добровольчі формування територіальних громад), із різноманітними молодіжними організаціями.

Крок 4

Планування

Після того як визначена школа, на базі якої створять осередок, необхідно:

– зробити розрахунки, скільки дітей можна розмістити у приміщенні одночасно;

– створити кошторис.

Крок 5

Подання документів

Усі наявні документи з кошторисом подаються на затвердження ОВА (обласна військова адміністрація). І тут важливо зазначити: громади — самоврядні. Вони можуть створювати в межах закону що завгодно. Наприклад, створити осередок, але назвати його інакше — тобто застосувати модель без затвердження «згори». Але саме на етапі отримання коштів їм потрібне затвердження ОВА.

Крок 6

Розгляд заяви і розподіл коштів між громадами

ОВА розглядає заяву та враховує основні критерії: чи не замалий осередок? Чи не хоче громада купити в осередок щось аж надто екстравагантне? Після цього відбувається затвердження. Кошти ділять між громадами.

Крок 7

Закупівля обладнання громадами

Саме громада відтепер є розпорядником цих коштів і має закупити все необхідне обладнання: список формують учителі та адміністрації шкіл.

Який дедлайн залучення коштів?

Облаштувати осередки коштом субвенції громади мають із дотриманням дедлайну — 1 жовтня 2024 року. Наразі кошти ще не поділені і лежать на рахунках ОВА.

У Львові ця система вже працює у масштабі цілого міста. У них є 12 осередків, створені, як вони самі кажуть, «за кущовим принципом».

Що думають тренери про оновлений курс «Захист України»?

«Якщо ти навчився у школі складати дрон — ти вже на вагу золота»

Влад Данильченко, учитель історії та громадянської освіти проєкту «Навчай для України», ветеран війни, служив у 203-й авіаційній бригаді на Харківщині, у подальшому — у бригаді спеціального призначення «Азов», волонтер програми «Будуємо Україну разом»

Уроки «Захисту України» у 2024 році і надалі — це уроки на чиємусь житті. Якщо я тут, щоб навчити і поділитись досвідом, значить, хтось віддав за це своє життя. Вважаю, що вчителям «Захисту України» потрібно донести вкрай важливий меседж: закінчився той період, коли на цьому предметі просто «підробляли» додаткові години. Ми навчаємо в мілітарній державі, і кожен учитель несе відповідальність за життя учнів. Адже ми не знаємо всіх можливий сценаріїв, а базові речі, які врятують — це знання тактичної медицини, вміння злагоджено працювати в команді.

Саме на тактичній медицині у програмі особливий акцент, як і на способах підвищити мотивацію потенційних захисників України, навчити взаємодіяти злагоджено. Мотивація — це зовсім не про адреналін, мовляв, ну все, дістали, йдемо їх бити і переможемо. З таким підходом усі ляжуть навіки. Мотивація вплітається в командну роботу — як між собою взаємодіють військові підрозділи, як військові підтримують безперервний зв’язок?

Важливо не вбити мотивацію учнів. Хибний підхід: «Ти українець, твоя доля — битися». Натомість ми допомагаємо учням зрозуміти, що Україна не існує окремо від нас самих, і це точно не президент чи парламент окремо чи разом узяті. Україна — це твоя земля, дім і сім’я. Якщо і варто боротися, то за своє. Змушувати думати про глобальні державні виклики тут точно не потрібно.

Наступний момент, із яким учні прицільно працюватимуть, — набуття навичок. В «Азові» особисто я пройшов супершколу підготовки та зрозумів: «Якщо маєш навички — це не зробить тебе безсмертним, але тільки так ти впевнений у собі та побратимах». Страх це не забере, але ви працюватимете разом у команді на результат. Отже, якщо в школі учні отримають основні навички, у війську буде легше визначитись зі спеціалізацією та не починати навчання з «0». І так, якщо ти у школі навчався складати дрон, ти вже на вагу золота! Інженери, техніки, будь-хто, хто вміє паяти, — таких людей бракує. Навіть найпростіший РЕБчик на позицію зараз хлопці чекають місяцями — немає в нас стільки людей, щоб поставити їхнє виготовлення на конвеєр.

«Куля не обирає, чоловік ти чи жінка»

Ганна Молодичук , учителька початкових класів,
Соколівський опорний ліцей Жашківської міської ради
Уманського району

«Захист України» — не про захист чи володіння зброєю, а про трансформацію мислення дітей та формування престижу професії військового. Найбільш новаторським у викладанні цього предмета вважаю величезний акцент на особистісному розвитку. Учнів навчатимуть критично мислити, вони добре розумітимуть причинно-наслідкові зв’язки історичних контекстів, добре знатимуть державний устрій та усвідомлюватимуть, чому свою державу потрібно захищати. В ідеалі, я зрозумію, що у викладанні все вдалося, коли одинадцятикласник скаже: «Моє майбутнє — в Україні» і зробить усе, щоб воно таки відбулося в цій державі.

Добре, що вже не буде гендерного поділу у викладанні «Захисту України»: куля не обирає, чоловік ти чи жінка. Згадаймо історію: коли козак-чоловік був на війні, його дружина керувала хутором, господарством та виховувала дітей. Менеджмент в української жінки в крові! А якщо жінка матиме бажання підніматись сходами у військовій справі — ніхто не стане на заваді. І з власного досвіду: часом учениці проявляють більший інтерес до зброї, ніж їхні хлопці-однолітки. Я і сама вже пів року ходжу в тир, бо подобається і навичка не буде зайвою.

«Квести, проєктна діяльність: навчання підвищить мотивацію учнів»

Максим Левінський, учитель математики, ремесел і фізкультури
у вальдорфських школах Києва, служив у 80-й окремій десантно-штурмовій бригаді ДШВ ЗСУ

Оновлений предмет «Захист України» — про розуміння дітьми цінностей. Завершивши його, вони знатимуть відповіді на запитання: «Яка для мене цінність держави? А моя для держави?», «Що мені особисто дає рішення захищати країну? Де я можу бути корисним, якщо в Україні війна?» До прикладу, учні під час курсу отримають розуміння, чи їм більше до снаги місія піхотинця, чи мають хист до розвідки. Школярі матимуть хорошу практичну базу домедичної допомоги та розуміння основ військової справи.

Під час викладання будемо використовувати проєктну діяльність. Наприклад, даємо учням завдання провести низку інтерв’ю з волонтерами, щоб більше довідатися про кухню волонтерства, логістику та складнощі. А головне — дізнатися, чому люди стають волонтерами, яка їхня глибинна мотивація. А потім учні ділитимуться досвідом один з одним. Ще із цікавого — окремі завдання організуємо у формі квестів.

Із власного військового досвіду доноситиму важливість якісної комунікації. Дослухати й почути, 1000% зробити те, що пообіцяв побратиму — із цих маленьких речей формується твоя частина великої відповідальності за життя десятків людей.

Поділитися цією статтею