Як займаються фізкультурою в школах різних країн світу

Розповідаємо, як і скільки разів відбуваються уроки фізкультури в різних країнах світу — США, Німеччині, Японії, Норвегії, Британії, Франції.

США

Спорт — це одна з національних ідей США, а школи — трамплін до національної збірної та успішної спортивної кар’єри. Ми всі бачили американські фільми, що добре ілюструють цю тезу.

Високий бал з фізкультури часто допомагає вступити до коледжу за інших рівних з іншими абітурієнтами умов. За сильного спортсмена коледжі готові поборотися між собою. А вже звідти він може зробити собі успішну професійну спортивну кар’єру.

Велика частина уроків фізкультури зав’язана на змаганнях і командній роботі. Кожна школа має свої повноцінні майданчики: баскетбольний, бейсбольний, для американського або європейського футболу. Також є басейни.

Після розминки школярі займаються фітнесом. Учні діляться на групи, і кожна кілька хвилин займається певною вправою. Наприклад, стрибає через скакалку, кидає м’яч, віджимається. Потім вони змінюються. Це робиться для того, щоб дитина могла зрозуміти, що їй більше подобається. Останню частину уроку приділяють грі. Найчастіше це баскетбол або волейбол. У деяких великих школах заняття фізкультурою в старших класах повністю замінюють різні секції.

Багато учнів беруть участь у міжшкільних змаганнях. Їх навіть показують по місцевому телебаченню.

У США високий бал з фізкультури часто допомагає вступити до коледжу за інших рівних з іншими абітурієнтами умов. Фото: Unsplash

Німеччина

У багатьох школах у початкових класах заняття фізкультурою проводяться щодня, далі передбачено 3-4 години на тиждень. Також тут відбуваються міжшкільні змагання. Особливо популярні «Молодь тренується для Олімпіади» — змагання для учнів початкової школи. Вони проводяться на міському та районному рівнях з 12 основних олімпійських видів спорту.

У Німеччині популярне членство в спортивних клубах. Дитина звикає до цього з дитинства, і якщо займається, скажімо, у секції з футболу, то може вступити в місцевий футбольний клуб.

Японія

Здоров’я громадян — практично національна ідея японців. Тож фізичному вихованню в школах приділяють дуже багато уваги. Але, на відміну від Штатів, тут викладають не спорт, а саме фізичну культуру.

В Японії вчителі фізкультури в пошані, вони мають гідну зарплату. У кожній школі в середньому викладають 8-10 видів спорту, і для кожного є свій викладач. До того ж вчитель фізкультури повинен мати медичну кваліфікацію.

У першому класі дитину тестують і виявляють її проблеми зі здоров’ям, анатомічні особливості і схильності до певних видів навантажень. Вчитель підходить до кожного учня індивідуально, залежно від його здоров’я і фізіологічних особливостей. Він складає для дитини програму харчування, підбирає спеціальні вправи. Для японців головна мета — випустити зі школи здорову людину, яка знає особливості свого організму, володіє культурою руху і харчування.

В Японії багато уваги приділяють командній роботі, тому для школярів винаходять ігри, де можна побігати і водночас отримати навички орієнтування, проявити кмітливість і виробити дисципліну. Також тут змалечку заохочують заняття єдиноборствами. У школах багато секцій карате, сумо, джиу-джитсу тощо.

У початковій школі передбачено не менш ніж 3 години занять фізичною культурою і спортом на тиждень. Діти займаються загальною фізичною підготовкою, гімнастикою, легкою атлетикою, плаванням, іграми з м’ячем, танцями. У старших класах близько 40 % школярів займаються спортом не менш ніж 9 годин на тиждень, а інші 60 % витрачають на фізкультуру 2-3 години на тиждень.

Норвегія

Тут фізкультура ділиться на два предмети: «Фізичне виховання» та «Харчування і здоров’я». Також діти повинні приходити до школи на пів години раніше початку занять, щоб зробити зарядку або пограти одне з одним.

На перервах треба гуляти на вулиці, не зважаючи на погоду. А ще в норвезьких школах є обов’язковий День турів, коли дітей водять у парки, музеї чи театри. І навіть цей день не обходиться без активностей — на зворотній дорозі діти грають у спортивні ігри або беруть участь в естафетах.

Велика Британія

Діти займаються на уроках не лише традиційною фізкультурою, а й різними видами спорту. Практично в усіх школах є басейни, тенісні корти, майданчики для баскетболу, поля для футболу тощо. Школяр може обрати для себе одразу кілька видів спорту.

У віці 11–13 років школярі вже самі вирішують, яким видом спорту вони будуть займатися в поточному триместрі. Їхній перелік вражає: хокей на траві, крикет, бадмінтон, фехтування, гольф, плавання, веслування, водне поло, вітрильний спорт, сквош, спортивна стрільба, кінне поло, стрільба з лука, йога, скелелазіння тощо. Найпопулярнішими, звичайно, є футбол і регбі.

У Великій Британії на вибір школяра — різноманіття різних видів спорту. Фото Unsplash

Франція

У Франції в багатьох школах між заняттями бувають двогодинні перерви. У цей час діти можуть грати у футбол, пінг-понг чи баскетбол. Обов’язкові заняття фізкультурою тривають 3-4 години на тиждень.

Заняття з фізичної культури починаються ще в дитячому садку. Спочатку це не менш ніж 6 годин на тиждень. Дітей вчать стрибати, бігати, плавати, а вже потім переходять до командних видів спорту. У деяких школах Франції є спортивні секції та гуртки, десь є тільки один позакласний вид спорту, але фізкультура для всіх школярів обов’язкова.

Ми вже писали, що три роки тому Міністерство освіти разом з Федерацією футболу Франції та шкільними спортивними федераціями затвердило програму футболу в школах Foot à l’école. Федерація футболу підготувала фахівців та надала школам необхідне обладнання і форми. До програми залучають усіх школярів, і діти з інвалідністю — не вийняток. Футбол також інтегрували з різними предметами і, наприклад, кровообіг в організмі людини та м’язи вивчають на прикладах з футбольними гравцями.

Сторінка з французького підручника інтегрованої програми футболу в школах, яка демонструє дітям, що відбувається з м’язами під час футбольної гри. Джерело — footalecole.fff.fr

Залишити відповідь