Чим і як допоможе учням, вчителям і батькам освітній омбудсмен — розповів «Освіторії» в ексклюзивному інтерв’ю Сергій Горбачов. Разом із нами запитання новому освітньому омбудсмену ставили й учителі з різних куточків країни, тож розмова вийшла багатогранною та по-справжньому живою.
Ольга Петровская:
Яким чином пан Сергій намагатиметься реалізувати затверджене посадовою інструкцією положення «про захист честі та гідності вчителя» у разі виникнення конфліктної ситуації?
Є загальні норми українського законодавства, судова практика з цих питань. Але саме питання надзвичайно складне, бо потребує деталізації. Я виступатиму за те, щоб в Україні розробили та схвалили «Етичний кодекс вчителя». Потрібні гарно прописані правила поведінки ВСІХ учасників освітнього процесу. Адже це бажання будь-що «махнути шашкою», «переламати через коліно» з будь-якої сторони призводить до ескалації конфлікту. Звичайно, я говорю про неоднозначні ситуації. Адже коли вчитель ударив дитину — тут взагалі жодних нюансів, а одразу — чіткі дії відповідно до законодавства. Але є багато ситуацій, які вимагають двостороннього порозуміння та пошуку компромісів. Також я щиро переконаний, що система освіти — не для вчителів, не для батьків, а для тих, хто навчається.
Тому найперше, що варто зробити — неупереджено вислухати всі точки зору і тільки потім пропонувати рішення й можливі компроміси. У моїй директорській практиці було чимало конфліктних ситуацій, абсолютну більшість яких вдалося вирішити просто короткою розмовою. Наприклад, вчитель забрав у дитини малюнки, які та робила під час уроку. Усе, що мені знадобилося — просто попрохати вчителя віддати малюнки мені, а я віддав їх батькам із вибаченням. Я не картав учителя, ніяких доган не оголошував. Достатньо було сказати, що дитина не порушувала дисципліну, не заважала іншим дітям, виконала завдання вчителя. А що вона після цього малює (до речі, гарно малює) — то вже її справа.
Треба розуміти рівень порушення прав учителя з боку батьків, учнів чи керівництва школи. Якщо порушення підпадає під дію кримінального кодексу, варто одразу залучати поліцію. Адже освітній омбудсмен не підмінює собою роботу правоохоронних органів і органів влади. Ми: звертаємо увагу, аналізуємо та надаємо рекомендації. Але ми не маємо права ухвалювати рішення. Однак освітній омбудсмен може представляти інтереси заявника скарги в суді. Для цього нам і потрібен дуже потужний юридичний департамент у складі служби — для підготовки судових слухань у разі потреби, представлення в суді.
Ірина Пилипенко:
Нещодавно пані Гриневич озвучила, що репетиторство — пряме порушення, і що вчитель, який навчає дитину в школі, не може бути репетитором. Який запропонуєте вихід для освітян, яким вже і з цього боку «перекривають кисень»?
Вчитель має право на репетиторство, адже є конкретний запит на освітню послугу. Але є певні обмеження юридичного та етичного плану.
Обмеження перше: репетиторство має бути офіційно оформленою підприємницькою діяльністю. Розумію, які коментарі зараз на мене посиплються від вчителів, проте цю позицію я буду відстоювати. Заробляєш гроші — плати податки. У цій ситуації я бачу подвійні стандарти. З одного боку, вчителі незадоволені розміром зарплати і правильно незадоволені — вона недостатня. Але таке враження, що деякі колеги припускають, що ці гроші беруться десь «із шафи». Але ж скільки ми сплатили податків, стільки й маємо коштів у бюджеті. На репетиторстві заробляють не такі вже й «копійки», як дехто може сказати, адже я сам, ще працюючи журналістом (до призначення директором школи) трохи займався репетиторством і сплачував певні податки як ФОП.
Щодо етичної складової — не варто працювати зі своїм учнем як репетитор. Одразу виникає запитання: «А що тоді вчитель робить на уроці?» Або інше: «А чи не створює колега ситуацію, коли дитина вимушена платити за додаткові заняття, щоб отримати гарну оцінку?» Такі випадки, на жаль, також є — і для мене це неприйнятно.
Валентина Фолюшняк:
Як чинити, коли директор створює умови для «виживання» працівників з роботи, котрі не «прогинаються», але є професіоналами своєї справи? Адже всім відомо: простіше керувати «тупими, але лояльними».
У запитанні бачу багато маніпуляцій та невизначеності. Але з власного досвіду: мені як директору завжди було зручніше працювати з людьми талановитими, які за визначенням є «незручними». Це так: талановита людина завше створюватиме «незручності».
Але чи точно «директор виживає»? Є кілька сторін медалі. Перша: а чи вчитель дійсно користується повагою дітей, батьків і чи якісно він працює? Якщо така скарга розглядатиметься службою, буде проведене опитування дітей і батьків. Ми уважно вивчимо результати роботи вчителя, якщо сам вчитель на цьому наполягає.
Інша сторона медалі: якщо вчитель дійсно майстер своєї справи, має авторитет серед дітей і батьків, тоді треба розібратись у першопричині поведінки директора. Директор теж отримає запитання: «У чому причина? Чому Ви заважаєте роботі вчителя?» А потім ми будемо діяти відповідним чином.
Важливо: у наведеному запитанні немає фактів, лише оцінка. А нам потрібно оперувати фактами. Дійсно, у колеги, яка поставила це запитання, можуть бути вагомі підстави. І якщо є підтверджені факти цькування з боку керівництва школи (аудіозаписи, наприклад), омбудсмен має надати відповідні рекомендації. Спершу це розмова з директором. Її проведе представник служби освітнього омбудсмена або сам омбудсмен.
Органам управління освіти буде надана рекомендація: «У школі *** сталась ось така ситуація. На думку освітнього омбудсмена, яка базується на вивченні фактичних підстав ситуації, вважаємо, що в цьому випадку порушується право вчителя на академічну свободу та автономію, а директор школи застосовує неправомірні засоби впливу на вчителя». Або навпаки: «Вчитель не виконує свої обов’язки, директор школи цілком законно вимагає працювати якісно, а вчитель хоче це подати як особисте переслідування». Варіантів може бути багато.
Можлива ситуація, що обоє не дуже праві. Тож на підставі детального вивчення ситуації служба надасть рекомендації — директору, вчителю, управлінню освіти. Якщо компромісу не досягнуть, наступний щабель — звернення до судових органів.
Скільки часу займатиме розгляд скарг?
За законом служба має розглянути отримані скарги за місяць: вирішити, чи вони обґрунтовані. Якщо так — протягом п’яти робочих днів омбудсмен вживає заходів до поновлення та захисту порушених прав заявників.
Светлана Корсунь:
Тиск з боку адміністрації на вчителя відбувається в багатьох школах — вони відчувають свою безкарність. Вчитель — ніхто. Булінг процвітає, а колеги розповідають про випадки хабарів від адміністрації освітянським чиновникам обласного рівня. Що з цим вдіяти?
Якщо мова про хабар — це не компетенція омбудсмена, бо це кримінальний злочин. Варто одразу писати заяву до правоохоронних органів про надання хабаря. Вказуєте, що маєте підозру про злочин, який вчиняє конкретна особа задля поблажливого ставлення високопоставлених чиновників.
Олена Боярчук:
Якими мають бути дії працівників школи стосовно категорії дітей, сім’ї яких потрапили у важкі життєві обставини? Що повинні робити вчителі, адміністрація, а що — лише органи опіки?
Якщо є підозра, що над дитиною вчинене фізичне насильство — як це законно перевірити й хто це робить? Якщо маємо проблемну сім’ю і в селищі немає соціального працівника — хто, як і коли це має тримати на контролі?
Якщо батьки відмовляються працювати зі шкільним та будь-яким іншим психологом, то як допомогти цій дитині та сім’ї? Які механізми впливу на таких учнів і батьків, які це прикривають?
На останнє запитання відповідь — у межах чинного законодавства, на жаль, ніяк. Чинне законодавство не дозволяє нам як працівникам освіти втручатись у життя родини. На це мають право соціальна служба та служба у справах захисту дітей. Як директор школи-практик я розумію цю болючу проблему. Вона поширена не тільки в невеличких містечках і селах, а й у великих школах, коли батьки навідріз відмовляються визнати, що дитина має певні проблеми, та починають шукати «винних» у шкільному оточенні. Це велика проблема, і полягає вона в першу чергу в компетенції шкільного психолога, як не дивно це могло б прозвучати. Наприклад, провести обстеження житлових умов учня школа не має права — це компетенція органів соціального захисту.
Розумію, що це одна з тих проблем, які я як освітній омбудсмен буду виносити на публічне обговорення на стратегічних сесіях. Ми шукатимемо рішення, у тому числі такі, які будуть закріплені згодом у законодавчих актах. Адже треба знайти і допомогти розв’язати питання — що робити, коли потрібно забезпечити права інших учасників освітнього процесу, які порушує не держава й не школа. У мене були подібні ситуації в школі, тож розумію вас і хочу допомогти.
