«Батьківський upgrade» — рубрика-порадник для сучасних заклопотаних батьків. Цього тижня ми обрали найдієвіші поради, як зробити читання захопливою частиною життя вашої дитини.
Що ми прочитали?
Книжкова новинка «Як виховати читача» Памели Пол та Марії Руссо, видавництво ArtHuss.
Чому радимо?
По-перше, тому, що читання — це здоровий спосіб життя. По-друге, книжка зручно поділена на вікові категорії дітей, а редакторки The New Yоrk Times дають дуже практичні поради, що, як, де і коли читати з дітьми. «Школа — це місце, де дітей вчать, що вони мусять читати, а домівка — місце, де діти вчаться читати, бо самі цього хочуть», — пишуть авторки. По-третє, у ній знайдете ретельно підібрані книжкові рекомендації англомовної літератури для всіх вікових категорій, а наприкінці портал «БараБука» радить найкращі українські та перекладні твори для дітей. Іншими словами, «Як виховати читача» — ваш надійний гід у світі читання.
Читайте дітям уголос
«Хвилина, витрачена на читання дітям, повернеться вам сторицею», — вважає американський письменник Джордж Сондерс. І хоча книжка «Як виховати читача» поділена на розділи за віком дитини, порада «читайте дітям» є в кожному з них, навіть там, де йдеться про підлітків. Адже спільне читання — це «священні миті», які дитина згадуватиме в майбутньому дорослому житті.
А ви вмієте читати вголос? Ось кілька лайфхаків:
- Сприймайте читання дитині як парний танець, а не ваш сольний виступ.
- Завжди починайте з імен авторів та ілюстраторів — це привчить дитину цінувати книжку як інтелектуальну та мистецьку працю.
- Якщо дитина вас перебиває, значить — вона залучена в процес.
- Спробуйте разом проспівати кілька речень чи абзаців із книжки для найменших дітей — це гарантує вам обом хороший настрій.
Не поспішайте, щоб дитина почала читати книжки сама
Не існує «правильного віку» для самостійного читання дітей. У більшості скандинавських шкіл уроки читання починаються, коли дітям виповнюється 7 років. Багато фахівців вважають, що дітям слід навчатися читати пізніше, коли розвинеться мозок і покращаться навички візуального сканування. Коли б ваша дитина не почала самостійно читати вголос, важливо пам’ятати головні правила:
- Слухайте уважно — не перебивайте і не виправляйте.
- Починайте з малого: запропонуйте дитині самій прочитати спершу кілька слів чи речень.
- «Читайте» ілюстрації — вони дають перерву у фрагментах тексту, тож можна поговорити з дитиною про те, що зображено на малюнках, який настрій вони передають.
- Зробіть читання «привілеєм для дорослих»: запропонуйте дитині лягати спати на пів години пізніше, але цей час можна використати лише на читання книжки.
- Читаючи разом, домовтеся озвучувати різних персонажів.
- Читаючи дитині вголос, зауважуйте свої помилки, але не робіть з них проблеми.
«Книжки-дзеркала» та «книжки-вікна»
Обираючи книжку для дитини чи разом із дитиною, пам’ятайте, що є «книжки-дзеркала» — у них дитина може побачити своє відображення, а є «книжки-вікна» — історії, що показують інший досвід. Важливо знайомити дитину з обома типами книжок — так ви будете привчати дитину поважати себе та цінувати інших. Наприклад, звертайте увагу на книжки, де дівчатка активні та наполегливі, а хлопці — вразливі й турботливі. Дайте дітям побачити в книжках розмаїття культурних традицій, родинних структур та життєвих досвідів. Це дасть змогу дітям приміряти на себе чужий досвід, а отже — підготує їх до життя в сучасному суспільстві.
Зробіть книжку найціннішим подарунком
Можна почати з маленької родинної традиції: дарувати дитині на кожен день народження якусь особливу книжку і ставити їх окремо від інших на дитячій полиці. Підписувати такі дарунки — ще одна важлива і зворушлива деталь: у дарчому написі можете пояснити, чому обрали саме цю книжку саме тепер. Уявіть, як за десять років ваша дитина матиме цілу колекцію своїх «особливих» книжок.
Заохочуйте і дітей робити вам подарунки, натхненні книжками. Джекі Кеннеді, наприклад, започаткувала у своїй родині чудовий ритуал: вона попросила дітей не купувати їй подарунки на день народження. Натомість діти могли подарувати мамі вірш. Його можна було написати самостійно, або вивчити той, що найбільше сподобався в дитячій книжці.
Ще одна чудова ідея авторок «Як виховати читача» — це запропонувати, щоб діти написали свою історію життя мами, тата, бабусі чи дідуся. Така справа потребуватиме справжнього дослідження: хай діти розпитають героя історії про її чи його життя, найважливіші події та найулюбленіші справи чи звички. Зібрану інформацію дитина зможе викласти у форматі на власний розсуд: у когось це буде написана історія, хтось захоче намалювати комікс, а комусь до вподоби буде міні домашня вистава.
Книжка — найкращий друг підлітка
Кого вважати підлітком — певно, найперше запитання, коли батьки думають про підліткову літературу. Зазвичай, дітей 11–12 років вже називають «молодшими підлітками», а книжкові експерти зауважують, що діти часто люблять читати твори про героїв, трохи старших за себе. Яка роль батьків у цьому бурхливому процесі дорослішання? Якомога більше цікавитися захопленнями свого підлітка і допомогти знайти книжки, які допоможуть, розрадять та підтримають. У певний момент батьки можуть переживати суперечливі емоції: від «Круто, моє дитя читає!» до «Неймовірно, моє дитя читає оце?». Якщо ви знайшли в книжці, якою зачитується ваш підліток, момент чи тему, яка вас непокоїть, про це треба відверто поговорити. Наприклад, у книжці йдеться про вбивство дитини дитиною — це привід для серйозної рефлексії разом із вашим підлітком-читачем. Не забувайте, діти дізнаються про складні проблеми з дуже різних джерел — з інтернету, з розповідей друзів, з розмов дорослих, але саме книжка — безпечна територія для знайомства з ними і розмірковування про них.
Не лякайтеся, якщо раптом ваш підліток зовсім перестав читати. Можливо, це «книжковий тайм-аут». Таке нерідко стається з підлітками, і саме так трапилося з донькою авторки книжки: її 13-річна донька зробила паузу в читанні книжок майже на рік. Річ у тім, що підлітки витворюють свою нову ідентичність і намагаються позбутися всього, що асоціюється з дитинством. Для когось саме читання може бути таким «дитячим я». Психологи заспокоюють, книжковий тайм-аут — явище зазвичай тимчасове. До того ж у певний період підлітків так захоплює їхня власна історія — пошук своїх нових смаків у музиці, одязі, їжі, що ресурсу мозку на книжки просто не вистачає.
Примус або покарання книжкою — табу для батьків
Батьківська мета — зробити читання джерелом задоволення для дітей. А отже, тут немає місця примусу чи покаранням. Психологи давно переконують: найбільший ворог «внутрішньої мотивації» щось робити — це зовнішній контроль: оцінки, винагороди, покарання, нормативи. Тож вилучіть усі ці складові з процесу домашнього читання (на жаль, зі шкільними правилами читання так не вийде). Отже, ніколи не йдіть на таку угоду: «Якщо почитаєш пів години книжку, дозволю пограти на смартфоні/отримаєш гроші/дам тобі солодощі». Замість цього робіть читання і обирання книжок спільною справою: обговорюйте, які книжки взяти із собою на відпочинок, які книжкові новинки з’явилися в крамниці. Не критикуйте книжковий вибір дитини, навіть якщо на вашу думку, ця книжка надто примітивна чи несерйозна. Натомість регулярно складайте домашній книжковий рейтинг: можна ставити книжкам оцінки, обґрунтовуючи їх власними враженнями про них. Раз на кілька місяців можна влаштовувати домашні буккросинг-вечірки: запросити друзів чи сусідів — як дітей, так і дорослих, і обмінятися не лише книжками, а й власними думками про них.
