Економіст і фінансист Євген Пенцак колись працював звичайним учителем математики в школі. А після обіду, щоби забезпечити сім’ю, монтував підвісні стелі. Питання фінансової незалежності та життєвої стратегії почали хвилювати його відтоді, як він гуляв із візочком зі своєю першою дитиною і читав трилогію Айзека Азімова «Основи». Нині керівник Магістерської програми з бізнес-аналітики та фінансів Києво-Могилянської бізнес-школи, знаний експерт із фінансів, співорганізатор учнівського математичного конкурсу «Кенгуру» в Україні та співзасновник інтелектуальної гри Thinkers знайшов для себе відповідь на це питання. Щоб досягти фінансової стійкості, потрібно відшукати власний «золотий трикутник». Про те, як це зробити, пан Євген розповів в ексклюзивному інтерв’ю «Освіторії».
Неписане правило «золотого трикутника»
Євген Пенцак сім років викладав математику у Львівському фізико-математичному ліцеї. Допоки не отримав вчительську премію від Міжнародного фонду «Відродження», яка дозволила йому взяти тайм-аут у викладанні й подати документи на вступ до Університету Лозанни у Швейцарії. Навчаючись на магістерській програмі з економіки із широким вибором фінансових дисциплін, а згодом у докторантурі у Швейцарії, він познайомився з багатьма відомими економістами та фінансистами, зокрема із Жаном Тіролем, який згодом став нобелівським лауреатом з економіки. Усі ці люди мали широкий кругозір і під час неформального спілкування зі студентами ділилися своєю життєвою стратегією. Багато хто мав не один, а кілька напрямів діяльності, які складалися у своєрідний «золотий трикутник».
«Я нічого не придумував, а просто побачив це в інших, — говорить Євген Пенцак. — Можна успішно поєднувати кілька видів діяльності, які доповнюють одна одну, і так досягти максимальної синергії. Секрет полягає в тому, щоби не досягати максимуму в певному виді діяльності, але й не допускати провалів у якомусь з них. А ще цих занять не може бути дуже багато, оскільки часу на все просто не вистачить. Також це дозволяє перемикатися з одного виду діяльності на інший і не допускати вигорання».
Кілька років у пана Євгена пішло на те, щоб вибудувати власний «золотий трикутник»: викладання в Києво-Могилянській бізнес-школі, індивідуальний консалтинг та міжнародний бізнес із партнерами, який допомагає іншим фірмам бути більш ефективними. Таке поєднання дозволило йому економічну теорію одразу застосувати на практиці, знати, чим живе бізнес у реальності, і з практичних кейсів виводити певні закономірності.
Як учителю побудувати свій «золотий трикутник»
Світом рухають ідеї — переконані сучасні науковці. А вчителі здебільшого дуже креативні люди, які обов’язково знайдуть, чим іще вони можуть займатися, окрім викладання.
«Кожній людині важливо знайти свою сильну сторону, — говорить економіст. — Адже вартість людського капіталу залежить від того, чи є на нього попит. А попит є тоді, коли людині вдається досягти точки диференціації, тобто робити щось, чого не вміють робити інші».
Свого часу пан Євген, у минулому вчитель математики, був одним з організаторів Міжнародного математичного конкурсу «Кенгуру» в Україні. Також він придумав інтелектуальну карткову гру Thinkers, до розробки якої залучив учителів різних дисциплін. Зараз цей продукт перекладено англійською та польською мовами, і його компанія виходить із цим продуктом на міжнародні ринки. А вчителі, які його розробляли, отримують гонорари. Наразі досвідчений економіст працює над проєктом вітражів-головоломок, які дозволяють відтворити відомий вітраж у себе на столі зі шматочків розмальованого у вигляді художньої графіки металу.
«У нашому розпорядженні є такий ресурс, як час, і кожна людина має управляти ним ефективно, — каже Євген Пенцак. — Вчительська робота, на жаль, є вкрай малооплачуваною в нашій країні. Якщо вона приносить вам задоволення, не обов’язково витрачати на неї весь свій час. А поділити цей час на два й думати: а чим іще я можу зайнятися в ту другу половину часу? Такі роздуми приведуть до того, що людина рано чи пізно знайде свій «золотий трикутник».
Тож, можливо, вчителям не варто обирати максимальну кількість годин у школі, адже ця робота недостатньо оплачувана, а більше займатися репетиторством, проводити вебінари для вчителів та батьків, надавати консультативні послуги, або й розглянути можливість створення власного бізнесу. Головне — знайти такий напрямок діяльності, щоби бути максимально ефективним з погляду економіки, тобто мало витрачати часу і багато заробляти.
Одним з таких напрямів може бути розробка індивідуальних освітніх стратегій із виходом в ІТ, вважає пан Пенцак. Важливо також, щоб те, що ви робите, користувалося попитом не лише в Україні, а й у світі, тобто мало ефект масштабування. «Ми, українці, є частиною глобального освітнього простору, а тому й наші ініціативи повинні мати не локальне, а глобальне спрямування», — каже Євген.
П’ять стратегій життя
Наявність «золотого трикутника» з кількох видів діяльності дозволяє людині бути більш гнучкою, менш вразливою до змін і перейти до життєвої стратегії вищого рівня.
Загалом економісти виділяють 5 основних стратегій життя: живучість, рухомість, робастність, гнучкість й антикрихкість.
🟠
Стратегію живучості можна також назвати стратегією виживання: людина вчиться витримувати життєві шоки й рухатися далі.
🟠
Стратегія рухомості нагадує їзду на велосипеді: людина намагається крутити педалі з усіх сил, щоби не впасти, бути максимально стійкою та ефективною.
🟠
Стратегія робастності — це стратегія гіперстійкості: людина навчилася оберігати себе від шоків життя. До цієї стратегії можна віднести держслужбовців, які зазвичай не отримують надвисоких доходів, однак незалежно від обставин завжди мають певний стабільний рівень добробуту.
🟠
Стратегія гнучкості передбачає здатність і готовність адаптуватися до невідворотних глобальних змін.
🟠
А стратегія антикрихкості означає страхування драматично важливих зон життя та максимальну психологічну невразливість за жодних обставин.
Щоби бути більш стійкою, гнучкою й невразливою, людині й потрібен «золотий трикутник». Адже щоб не сталося з якимось одним з видів діяльності, на допомогу завжди прийдуть другий і третій.
Як сформувати фінансову подушку безпеки
На якомусь етапі життя багатьом вдається акумулювати певний дохід. Це можуть бути заощадження, кошти від проданого майна або спадщина. І тут важливо не почати витрачати більше, ніж ви звикли, наголошують економісти. Адже починає діяти закон спадного граничного задоволення: нарощення споживання не підвищує пропорційно задоволення від цього споживання. Тобто, якщо в людини був звичайний чайник, а потім у неї з’явиться електричний, вона відчує певне задоволення й підвищення якості життя. Але якщо вона замінить електричний чайник за 600 гривень на чайник за 6000 гривень, задоволення від цього точно не збільшиться в 10 разів. Окрім того, якщо споживання в людини стрімко зростає, а потім різко падає внаслідок якоїсь негативної події, стрес від цього значно більший, ніж коли рівень споживання стабільно низький.
Отже, якщо з’являється така можливість, варто не збільшувати витрати, а подбати про фінансову подушку безпеки. Це може бути здавання нерухомості в оренду, депозит, купівля державних облігацій, акцій глобальних компаній або навіть корпоративних прав українських компаній.
«В українській економіці не все так погано — у майбутньому, я вірю, теж усе буде добре, — говорить економіст для тих, хто вагається, чи віддавати гроші в банк, чи варто купувати державні облігації, які дають дохідність з урахуванням комісії не менш ніж 10 % річних. — На першому місці має бути довіра: чи довіряєте ви цій інституції, і лише потім можна говорити про відсотки».
Щоби рівень споживання на пенсії залишався таким самим, як і до неї, експерти радять відкладати 10 % доходу, починаючи з 30 років, 12,5 % — з 35 і 17 % — з 40.
Роботи замінять вчителів?
Більшість з нас вірить, що роботи ніколи не замінять вчителя. Проте у світі з’являються освітні технології, які можуть поставити це переконання під сумнів. Наприклад, у США розробили програму, яка дозволяє навчати одночасно велику кількість працівників з урахуванням їхніх індивідуальних потреб і особливостей. До цього винаходу причетна молода викладачка з Харкова, яка може слугувати також рольовою моделлю того, в якому напрямку може розвиватися вчитель.
«Професія вчителя під загрозою, так само, як і інші професії, зокрема, трейдерів, аудиторів, бухгалтерів, фінансистів, — говорить Євген Пенцак. — Фінансисти — це вузькоспеціалізовані фахівці, яких тепер масово звільняють по всьому світу, тому що їх замінили комп’ютерні алгоритми. Єдиний вихід — не бути вузькоспеціалізованим фахівцем, бо це небезпечно».
Айтівці на пенсії мріють бути вчителями
Економісти виявили цікаву закономірність: після досягнення певного базового рівня життя роль грошей у житті людини не є настільки значною. Опитування мільйонерів 65–75 років показало, що гроші давно не мають для них жодного значення, коли йдеться про відчуття щастя та сенсу життя.
«У мене є багато знайомих бізнесменів, власників великих ІТ-компаній в Україні, які кажуть: «Ми би з радістю хотіли на пенсії займатися вчителюванням, навіть у середній школі, не обов’язково в університеті, — розповідає Євген Пенцак. — Така велика позитивна енергія іде від дітей. Тому це велика перевага, і вчителям треба цінувати те, що вони мають. Але, з другого боку, дивитися, щоби їхній матеріальний стан був теж хорошим».
Якщо мільйонери шукають свою життєву місію, то вчителі вже її мають, переконаний економіст. Залишилося вирішити не менш важливе завдання — достойний рівень життя.
«Усі вчителі — дуже творчі люди, але вони себе недооцінюють. У них є величезний інтелектуальний потенціал, але разом із тим певні бар’єри, — вважає Євген Пенцак. — Люди, з одного боку, хочуть щось змінити у своєму житті на краще, а з другого — не хочуть нічого робити, бо вони так звикли. І людина ніяк не може наважитися на цей перший крок. А сучасний світ уже так не живе».
