Рубрика #Вчительський блог — це щиро і відверто про те, чим живуть вчителі та які маленькі дива вони роблять щодня. Цього разу публікуємо блог вчительки української мови та літератури початкових класів Марічки Берізко. Вона ділиться власним досвідом, як упродовж року прищеплювала українську мову дітям у російськомовному місті.
На початку навчального року в моєму першому класі не було жодної чисто україномовної дитини: троє — двомовних, двоє — російськомовних, одна — зовсім не розуміє українську. Станом на зараз 5 із 6 дітей україномовні, шоста — почала розуміти і трішки говорити українською.
Що я робила?
Власний приклад
Не можна навчити мови, якщо не любиш її сам. Постійно говорю з учнями чистою українською і працюю над її звучанням. Колись учениця попросила просто порозмовляти, бо їй приємно мене слухати:)
Повага та любов до України
Не можна навчити любити мову, коли не любиш її країну. Для цього я взяла магнітну карту України. Кожен тиждень за здобуті знання ми отримуємо на неї нову область нашої країни, а коли збираємо цілу етнічну територію, наприклад Слобожанщину, то дивимось відео Ukraїner про цю територію. Усе це втілюємо через легенду, де потрібно допомогти герою Роні вивчити українську та пізнати красу країни. Діти люблять комусь допомагати.
Для уроків використовую якісний інтерактивний матеріал українською:
YouTube-канал Книга-мандрівка, сайт Мова — ДНК нації, висловлювання кота Інжира, круті українські пісні відомих виконавців, скоромовки, гарні україномовні ігри, часто пластові. Останні знімаю і викладаю в себе на YouTube.
Толерантне ставлення
Коли діти говорять російською — запитую, як це буде українською. Якщо дитина не знає, прошу її попросити допомоги в однокласників. Вони вже до цього звикли, і для дітей не проблема попросити про допомогу. Всі, коли вчаться — помиляються, і це нормально. На перервах теж прошу говорити українською, і вони радо переходять. Але в мене таке враження, що я — як асоціація з українською для учнів. Бо більшість переходять самостійно, і це не може не тішити:)
Читання вголос
Я читаю їм — вони мені. Висловлюють власну думку, обговорюють, діляться своїм досвідом і навіть не усвідомлюють, що тренують українську.
Ідеї
Я придумала і втілила україномовний виклик (фото прикріплюю в коментарях). За те, що кожен говорить, пише, читає українською, я рухаю його/її кубок уперед, і так за кожен урок до кінця тижня. Також написала пісню про області України, і ми з дітьми її співаємо. Ношу одяг з висловлюваннями відомих українських поетів — учням подобається їх читати. Щотижня приношу нову фразу від кота Інжира, котра надихає дітей до наступного понеділка.
Святкування
Ми разом святкуємо українські та міжнародні свята, досліджуємо історичні події. Це те, через що діти краще можуть усвідомити практичність застосування української мови і відчути себе частинкою української культури. Наприклад, День писемності, Акт Злуки, День Землі.
Рефлексія
Після кожного уроку прошу, щоб діти сказали: що найбільше сподобалось та запам‘яталось? Так вони пригадують матеріал і вправляються у формуванні власних висловлювань українською.
Пояснення
Якось учень запитав мене: «Марічко, а почєму ми нє можем в школє гаваріть на руском»? Цей учень жив певний час у Росії, тож я запитала у відповідь: «Скажи, будь ласка, якою мовою говорять у Росії? — Російською, — відповів він. А в магазині? — Російською. — А в бібліотеці? — Російською. А в школі? — Російською. А ми з вами, де живемо? — В Україні. — То якою мовою будемо говорити в школі? — Українською».
Таким чином він сам дав відповідь на своє питання. Звісно, потім я додала, що Конституція України дозволяє говорити в побуті та вдома тією мовою, якою захочеш — польською, китайською тощо. Але в усіх інших випадках — українською.
Я не можу сказати, що діти більше не переходять на російську. Щоб це сталося, потрібен не один рік і співпраця всіх сторін: батьки, школа, діти. Але для мене головне, що вони люблять українську, вміють нею висловитися, і найважливіше — не соромляться це робити.
Усім колегам/колежанкам сил та натхнення для цієї нелегкої, проте гідної та важливої справи. Лупаймо цю скалу разом.
