Вчитися варто навіть на канікулах, але весело, у формі гри, пізнавати все на власному досвіді. А щоб допомогти дитині поліпшити пам’ять, батьки чи вчителі мають знати маленький нюанс: асоціацію наводити через 10–30 секунд. Такі найновіші висновки спеціалістів Інституту Цукермана при Колумбійському університеті, США.
Образи мають бути смішними або чудернацькими
«Та в неї просто пам’ять погана» — такий висновок вчителів щодо дитини звучить як вирок. Немає знань? Можна допомогти, взяти репетитора. Не розуміє? Пояснити. Немає мотивації? Є надія зацікавити. Але що робити, якщо школяр «втрачає» вивчене, бо все швидко забуває, тож нові знання не в’яжуться з попередніми, в яких постійні прогалини? Скільки батьків просиджують з дитиною до ночі за зошитами, а назавтра за те, що «відскакувало від зубів», вона отримує погану оцінку, бо в класі мало що згадала!
Як панацею мами й тата часто сприймають мнемотехніки, що полегшують запам’ятовування. Вони побудовані на дії асоціативної пам’яті, що значно ефективніша за пасивне запам’ятовування. Усім знайомий приклад: треба запам’ятати послідовність кольорів у веселці: червоний, оранжевий, жовтий і т.д. Можна цей перелік повторювати знов і знов, але часу на це піде багато, та й таке заняття сприймається як неприємне. А можна вивчити веселу фразу: «Чимало Охочих Жадібно Знати Бажають Схованку Фазана». Перші літери нагадають, які кольори йдуть далі. Головне у створенні асоціацій — це яскравість образу, який ви нібито бачите, нестандартність, несподіванка, щось смішне або чудернацьке. Адже пам’ять позначає як пріоритетні ті спогади, що емоційно забарвлені. Можна порівняти це зі спогляданням пейзажу: ви побачите в першу чергу все яскраве, те, що впадає в око, а ось сірі гілочки або білі квітки — пізніше.
Асоціативну пам’ять залюбки підключають до роботи найсучасніші вчителі, які переконані в стилі НУШ: вчитися дитина в початковій школі має легко, в ігровій формі, із задоволенням.
Розумних перемагають ті, у кого краща пам’ять
На жаль, різноманітні курси мнемотехнік для розвитку пам’яті часто не окупаються. Чимало людей вважають, що їхнім дітям це не допомагає. Попри те, що сьогодні існує безліч мнемотехнік, що полегшують побудову асоціацій для запам’ятовування різного роду інформації, немає універсальної методики, яка підійшла б для всіх випадків. Фахівці наполягають, що є гарні та погані мнемотехніки, ефективні для одних та даремні для інших.
Як же це працює? Річ у тім, що механізми асоціативної пам’яті ще досі недостатньо досліджені. Як, приміром, мозок пов’язує події для формування пам’яті? Як це можна використати в навчанні? Це вирішили дослідити американські нейрофізіологи. Вчені знайшли ділянку мозку, яка пов’язує спогади у часі. Мозок має потужну здатність запам’ятовувати та зв’язувати події, розділені у часі. І тепер, у новому дослідженні з використанням лабораторних тварин вчені пролили світло на те, як мозок може формувати такі міцні зв’язки.
Гіпокамп будує мости впродовж часу: пов’язує дві події, які трапляються з проміжком від 10 до 30 секунд. Ця здатність є ключовою для виживання всіх тварин, адже, приміром, звуки пострілу та поранення віддалені у часі. Без їхнього поєднання неможливе усвідомлення загрози вже від звуків, тобто неможливе навчання, утворення частини логічних зв’язків. Тож перший висновок, зроблений дослідниками: тварини, які мали високий потенціал у навчанні (наприклад, швидше за інших знаходили вихід з лабіринту, за яким були ласощі), ставали погано навчуваними, якщо мали порушення в гіпокампі. Якщо гризуни не могли навчитися пов’язувати дві події, розділені десятками секунд, вони в усьому поступалися менш розумним «колегам».
Чим нервові клітини схожі на гірлянди
Вважалося, що проблеми з асоціативною пам’яттю та з навчанням загалом трапляються в людей, у яких ушкоджені клітини гіпокампа. Щоб перевірити це, тварин піддавали двом послідовним подразникам: нейтральному звуку з подальшою невеликою, але неприємною нестачею повітря. П’ятнадцятисекундна затримка розділяла дві події. Вчені повторили цей експеримент протягом кількох випробувань. Із часом миші навчилися асоціювати один подразник з іншим. За допомогою вдосконаленої двофотонної мікроскопії та функціональної візуалізації кальцію дослідники одночасно фіксували активність тисяч нейронів у гіпокампі тварин протягом кожного випробування. Щоб обробити всі ці дані, довелося залучити потужні математичні засоби для аналізу величезної кількості експериментальних даних та зробити комп’ютерні моделі. Нейрофізіологи очікували на безперервну нейронну активність за проміжок часу між подразниками. Насправді ж активною була лише частина нервових клітин, до того ж лише час від часу, через випадкові проміжки часу. Це значно відрізняється від безперервної діяльності, яку мозок проявляє під час інших видів запам’ятовування, наприклад, вивчення вірша. Далі довелося вдатися до складних обчислень, які розроблені для аналізу випадкових процесів. З’ясувалося, що сплески діяльності утворюють складну схему.
Якщо дуже спростити: нервові клітини економлять енергію, працюючи як гірлянда, де в певний час світиться лампа певного кольору. А ті, що відпочивають, кодують інформацію у зв’язках між клітинами, які називаються синапсами. Це приводить до збільшення сили синапсів. Усе це доводить, що асоціативні зв’язки між подіями, що розділені часом, створюються максимально ефективно як для мозку. Це найкращий спосіб зберігання інформації. І перший позитивний висновок — навіть діти, у яких пошкоджені клітини гіпокампа, є органічні захворювання, здатні розвинути пристойну асоціативну пам’ять (як, наприклад, гірлянда, у якій не горить один колір, але яка загалом працює).
Як зробити «правильну» мнемотехніку
Є й чимало інших корисних результатів. Маючи цю схему, вчені можуть моделювати, як утворюються асоціативні зв’язки під час навчання. А це означає, що вчені найближчим часом мають визначитися, які мнемотехніки найбільш ефективні. Також можна припустити, що для дітей зі слабкою асоціативною пам’яттю ефективними будуть мнемотехніки з відтермінуванням на кілька секунд. Скажімо, замість того щоб повторювати нове слово іноземної мови багато разів, краще вигадати образ, який легко згадати. Наприклад, слово сup — чашка. Беремо українське слово, що звучить схоже, та пов’язуємо їх в одне речення. «Кап-кап з чашки» — спосіб поєднати слова. Зробимо яскраву ілюстрацію до цього — це стандартна мнемотехніка. А якщо спочатку сказати речення, а через 10–30 секунд показати таку картинку, ми додаємо відтермінування. Фахівці радять, щоб спочатку був подразник саме для слуху. Друге враження має бути сильнішим та яскравішим, а для більшості людей такою є саме візуальна інформація.
Модель асоціативної пам’яті допоможе вченим ще й у лікуванні панічних атак та посттравматичних стресових розладів. Адже один із симптомів — коли нейтральна сенсорна інформація (скажімо, аромат парфумів чи гуркіт автомобіля) викликає сильний страх та соматичні проблеми (запаморочення, розлади дихання, озноб тощо). Людина потерпає від пережитої психотравми, за кілька секунд до якої щось почула, побачила, відчула запах. Наприклад, відчула хвойний аромат освіжувача повітря в машині перед тим, як потрапити в аварію. Відтак у будь-якому місці хвоя викликатиме паніку.
Що ще радять для розвитку асоціативної пам’яті:
- Що чіткішу інструкцію до навчального завдання дитина отримує (що саме робити), то менше користі. Що більше виникає асоціацій із чимось раніше відомим, то краще осідає інформація. А найкращий спосіб для цього — отримати знання через власний досвід (тоді дитина спиратиметься на те, що вже знає) або звернутися до пам’яті щодо особистих, емоційно забарвлених подій (фокус під час свята запам’ятається краще, ніж той, про який прочитали у книжці). Дитина знання має «присвоїти».
- Активність гіпокампа має бути регулярною. Простіше кажучи, якщо в дитини немає великих перерв у навчанні, її пам’ять стає кращою, тренується. Але не можна забувати про позитивні емоції (елементи навчання на канікулах чи вихідних мають сприйматися, як весела гра). Навчання без них до бажаних асоціацій додасть такий собі маркер «уникнути», тож дитина не схоче згадувати знання чи практикувати навичку.
