Скільки мультиків можна дивитися дитині на карантині?

Зображення: The secret life of pets 

Карантин змінив плани багатьох людей на літо, тож вже нині батьки міркують, чим розважатимуть вдома малечу. Та й за час самоізоляції чимало родин оцінили, як просто, коли вже немає сил терпіти галас, поставити мультики чи просто дати гаджет. А ось педіатри старого гарту вважають: що менше мультфільмів, то краще для здоров’я. Дитячий психолог Ольга Печій пояснює, де ж реальна межа?

Колись діти рахували дні та години, коли ж покажуть нову серію улюбленого мультфільму. Зараз в інтернеті можна подивитися хоч 100 «порцій» поспіль. Межі встановлюють лише дорослі. Та й батькам подобається, коли малюк прикипів до монітора й не плутається під ногами, не пустує і не вимагає з ним пограти.

Малюкам — від 10 хвилин до 2 годин

Однорічному малюку на день достатньо буде двох мультфільмів по 5 хв кожен. У 2–3 роки вже можна дозволяти півгодини на день (у сукупності, не більш ніж 10 хв за раз). Дошкільник 4–5 років здатний подужати 1,5–2 години на добу. Але це — з точки зору окулістів. Якщо перевищити норму, можна пошкодити зір. Також вони радять взагалі не показувати мультфільми дитині на мобільних телефонах.

Психологи ж пояснюють: мультфільм повинен бути не надто динамічним, без миготіння картинок та моментів, що лякають. Музика — не гучною, не агресивною. Інакше сон і поведінка дитини можуть погіршитися. До трьох років рекомендується дивитися тільки розвивальні, спеціально створені для найменших мультфільми. А ось сюжетні казкові історії — дітям від «дитсадківського» віку. У 4–5 років вже доступні телепередачі, художні фільми та повнометражні анімаційні фільми (тим, хто поменше, складно витримати їх від початку до кінця і важко стежити за сюжетною лінією так довго).

Фонові мультики — до 4 годин

Порції мультфільмів краще розділити так: вранці, після денного сну та увечері, але не пізніше, ніж за дві години до сну.

Предмет суперечок і батьків, і медиків — так звані фонові телепередачі, коли малюк грає, а дорослі в тій самій кімнаті дивляться ноутбук чи телевізор. Аргумент «що він там розуміє» наштовхується на результати досліджень. Фоновий перегляд так само небезпечний, як пасивне куріння. Страхітливі й незрозумілі образи підвищують тривожність дитини і навіть викликають затримку розвитку.

Інша річ, якщо фоном ідуть корисні мультфільми, а дитина не сидить перед екраном, а грається поруч. Частина фахівців стверджує, що це втрата часу, малюк нічого не вчиться, а шум заважає розслабитися. Інші ж вважають це корисним і навіть допускають, що фонові мультики до 3 років можуть становити годину на день, а в 4–6 років — до 4 годин. Очі не так втомлюються, якщо не прикуті до зображення, а переробка сюжету в іграх або паралельні заняття більше сприяють засвоєнню інформацію і розвитку інтелекту, ніж звичайний перегляд.

І ще правило: час, витрачений на гаджети, віднімаємо від загального часу, відведеного на перегляд мультфільмів. Якщо дитина годину присвятила улюбленій грі, а потім півгодини переглядала фотографії на маминому телефоні, на мультфільми залишається не більш ніж півгодини.

Початкова школа: влаштовуємо кінозал

У цьому віці не варто перевищувати попередні норми перегляду відео: до 2 годин на день. Але у 8–9 років у багатьох родинах діти вже мають телефони, тож самі обирають, що дивитися. Функція батьківського контролю гарантує лише те, що контент підходитиме вашим дітям. Але також важливо обмежувати кількість.

Найпростіше, звісно, почекати з покупкою планшетів та смартфонів, а в початковій школі подарувати кнопковий телефон — для зв’язку. Так спокус буде менше: і на уроці відволікатися не захочеться, і «відеоменю» не перевищуватимете.

Другий варіант — слідкувати з годинником, але тати й мами знають, як багато конфліктів та істерик це викликає.

Третій варіант — обмежувати, але привчати дитину до різних варіантів споживання відеоконтенту. Це значно легше і приємніше. Наприклад, у когось вдома є домашній кінотеатр або ж просто телевізор з величезним екраном. Родинною традицією може стати перегляд дитячих фільмів на ньому. Єдине обмеження — ніякого потужного звуку. Так само багато вражень може принести вечір з проєктором, коли стіна квартири перетворюється на екран кінотеатру. Навіть старі діафільми, які здаються такими архаїчними, можуть принести чимало вражень дітям, якщо мама й тато (а згодом і діти) по черзі озвучуватимуть їх.

Не такий страшний телевізор

Нині люди відмовляються від звичайних телевізорів. Але якщо в родині діти до 10 років, краще дивитися з ними улюблені фільми так, ніж на мобілках. Що більше зображення, то краще для зору та психіки дитини в цьому віці — так менше ризик щодо проблем зі сном, підвищення тривожності тощо. Час за телевізором, якщо передача — дитяча, а участь беруть батьки (в ідеалі — вся родина) теж приносить приємні переживання єднання та порозуміння. Для дитини з її фантазією це не гірше за кінотеатр. Можна дозволити собі попкорн або домашнє печиво, вимкнути світло та запалити свічки — вигадати власні родинні традиції. Головне, щоб ритуал відрізнявся від звичного споживання дитиною відео на телефоні чи планшеті. І тоді ця година принесе більше користі і зору, і нервам сина чи доньки. Можна сказати, все пізнається в порівнянні, не такий страшний телевізор, як телефон.

Телевізор, звісно, обмежує свободу вибору. Але те, що він не дає змоги перемкнути фільм на самому початку, скоріше плюс. Адже саме учням початкової школи легше за все «підсісти» на інтернет-серфінг. Звичка, коли діти безцільно дивляться уривки різних відео, привчає не доводити справу до кінця, уникати найменших труднощів у сприйнятті інформації. Це може вплинути навіть на комунікаційні компетенції: така дитина втікає від спілкування, коли щось не розуміє чи не може донести свою думку, замість того, щоб робити нові спроби. А ось інтернет-серфінг після 10 років — інша річ. Якщо в попередні роки дитині прищепили правильні «телезвички», то вона вже знає, що саме шукає. Тож у цьому віці дегустація контенту відбувається вже свідомо.

Залишити відповідь