Цього року відзначаємо 80-ті роковини трагедії Бабиного Яру. 29–30 вересня Україна вшановує Дні пам’яті жертв трагедії та продовжує осмислювати страшні сторінки нашої історії. Починати говорити з дітьми на такі теми можна вже з молодшого шкільного віку, поступово додаючи нову інформацію та посилюючи контекст події. Як розповідати учням про Бабин Яр, ділиться вчителька історії та громадянської освіти з Новопечерської школи Леся Юрчишин.
Основні змістовні акценти
- Бабин Яр — це не лише трагедія єврейського народу.
За даними Віталія Нахмановича, історика, музейного співробітника та відповідального секретаря Громадського комітету вшанування пам’яті жертв Бабиного Яру, у 1941–1943 роках за час німецької окупації розстріляли 90–100 тисяч людей, з них приблизно 65–70 тисяч — євреї.
Найпершими жертвами стали 752 пацієнти психіатричної лікарні ім. Івана Павлова, а згодом до них додалися і кількасот представників народностей рома та сінті, 621 український націоналіст, православні священники, військовополонені, радянські активісти-підпільники, «саботажники», «заручники».
Зараз почали говорити і про приховані поховання жертв Голодомору-геноциду українського народу 1932–1933 років на території Бабиного Яру.
- Бабин Яр — це не лише про події 29–30 вересня 1941 року. Хоча й сам факт вбивства 33 771 людини всього-на-всього за два дні шокує — як це взагалі стало можливим?
- Бабин Яр — це не лише явище в Києві. Подібні розстріли населення відбувалися по всій Україні — Дробицький Яр у Харкові, урочище Сосонки в Рівному, урочище Піски під Львовом.
- Бабин Яр — це не лише про жертви. Це й історії порятунку окремих людей десь поза межами розуміння граней між добром і злом, людяністю і жорстокістю, співчуттям і «моя хата скраю, це мене не стосується».
- Бабин Яр — це не лише про те, чому важливо пам’ятати. Саме намагання приховати сліди злочину і зробити типовий парк культури і відпочинку призвели до Куренівської трагедії 1961 року, і лише перші стихійні мітинги 1966 року за активної участі дисидентів (Івана Дзюби, Віктора Некрасова) гостро поставили питання щодо облаштування хоч якогось пам’ятного місця.
Щодо сучасності — існування багатьох груп пам’ятників на території Бабиного Яру (наразі їх не менш ніж 25), паралельних проєктів меморіалізації спільного історичного простору, окремих пам’ятних церемоній та заходів породжує багато суперечностей та часом нівелює сам процес вшанування жертв. «Над Бабьим Яром памятников нет…» — слова з поезії Євгенія Євтушенка 1961 року звучать актуально й досі.
Матеріали для уроків
Отож, які форми і методи доцільно застосовувати?
У першу чергу рекомендуємо скористатися матеріалами збірника навчально-методичних розробок «Бабин Яр: пам’ять на тлі історії. Путівник для вчителя» від Українського центру вивчення історії Голокосту. Інтерактивна версія путівника доступна за посиланням http://osvita.kby.kiev.ua/.
Мультимедійний інтерактивний проєкт включає віртуальну виставку «Бабин Яр: пам’ять на тлі історії» та документальний фільм «Бабин Яр у пошуках пам’яті» https://memory.kby.kiev.ua/ і пропонує як уже готові матеріали для уроків, так і конструктор для створення власних уроків.
Запис вебінару. Онлайн-ресурс для змішаного навчання про пам’ять Бабиного Яру
Запис вебінару. Як цікаво розповісти учням про Бабин Яр
Для молодшого та середнього шкільного віку доцільно працювати з фотографіями тогочасного Києва, Праведників народів світу та врятованих ними людей, творами мистецтва чи й дитячими малюнками, присвяченими цій події.
Із часом можна поступово додавати вже й фото пам’ятників чи інших меморіальних місць, щоб привчати до усвідомлення різних форм і мистецьких проявів вшанування пам’яті.
Важливо акцентувати увагу саме на чомусь позитивному — історіях порятунку, проявах людської чуйності і турботи, включити активності, що передбачають тактильні речі: обрати певні зображення і створити колаж, відтворити певну історію, намалювати побачені предмети.
Національний Меморіал Катастрофи і Героїзму «Яд Вашем» в Ізраїлі саме для молодших школярів використовує історії ляльок, які разом зі своїми маленькими власниками пережили перебування в гетто та інші поневіряння.
Видавництво «Портал» пропонує книгу для читання Надійки Гербіш «Ми живемо на краю вулкана» зі спеціальними завданнями для дітей.
Ще одну цікаву форму побудови історії за допомогою авторських малюнків можна підгледіти у відеосвідченні «Повернення до Рівного/ Return to Rivne» від організації Centropa.
Також хороша добірка дидактичних карток з історії Голокосту «Вчимося пам’ятати» була підготовлена в рамках німецько-українського проєкту «Майстерні пам’яті».
Ідеї для того, як ще працювати з візуальними матеріалами, можна почерпнути тут.
Свідчення
У старших класах варто брати безпосередньо текстові та відеосвідчення.
Дуже вдало атмосферу Києва 1941 року передає роман-документ Анатолія Кузнєцова «Бабин Яр» — це реальна розповідь реального 12-річного Толіка, якому довелося моментально дорослішати і думати, як прогодувати маму-бабусю-дідуся у воєнному Києві. Вперше роман побачив світ аж у 1966 році і то в дуже цензурованій версії. Повна версія книги вийшла за кордоном вже після того, як відомий письменник правдами і неправдами потрапив у відрядження в Лондон, втік від приставленого агента КДБ і попросив політичного притулку. Тому ця книга — ще й чудове джерело для дослідження методів діяльності тоталітарної радянської системи.
Свідчення Діни Пронічевої, однієї з найвідоміших врятованих з Бабиного Яру, стали основою для цілого розділу в книзі.
Із деталями інших історій порятунку та свідчень очевидців можна ознайомитися на сайті Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр» тут.
Максимально повне відтворення подій 29–30 вересня представлено в статті О. Зінченка «Бабин Яр. Дорога смерті» на «Історичній Правді» тут.
А зі свідченнями в’язня Сирецького концтабору Захара Трубакова, який був змушений у 1943 році викопувати тіла загиблих у Бабиному Яру та спалювати їх, оскільки нацистська влада хотіла приховати сліди злочинів, можна ознайомитися тут. Сам Захар Трубаков вижив тільки тому, що разом з іншими в’язнями організував втечу з Бабиного Яру, і це також приклад хорошої історії «дії» для обговорення.
Щоразу, як ми знайомимося з таким травматичним досвідом, потрібно уважно проговорювати з учнями почуте і побачене, міркувати про альтернативні сценарії порятунку, виводити дискусію на загальнолюдські цінності.
Нещодавно з’явилися перші епізоди нового документального проєкту «Бабин Яр. Контекст» режисера Сергія Лозниці. До нього увійдуть 20–25 короткометражних стрічок, що ґрунтуються на архівних відеоматеріалах. Кінохроніка документує період німецької окупації України і події наступних років, пов’язані з пам’яттю про трагедію. Це архівні кадри, зняті з 1941 по 1966 рік. Наприклад, учні на власні очі можуть побачити, як у 1952 Бабин Яр замивали відходами виробництва цегляних заводів. Та наслідки того, як через десяток років ця дамба прорвалася і Київ затопило.
Покрокові плани уроків та мультимедіа
Відеосвідчення та покрокові плани уроків у форматі «Consider-Collect-Construct-Communicate» пропонує і освітня платформа IWITNESS від USC Shoah Foundation.
Одне із занять так і називається: «Бабин Яр: 2 трагічні дні у вересні 1941 року» та передбачає безпосередню роботу зі свідченнями Діни Левіної, Людмили Ткач та Міргазіба Сабірова.
У 2019 році USC Shoah Foundation почали розробляти новітню технологію «Dimensions in Testimony» — з людиною, яка пережила Голокост, записується відеоінтерв’ю, яке завдяки штучному інтелекту стає інтерактивним. ГО «Освітній центр «Простір толерантності» пропонує і українським педагогам взяти участь у тестуванні бета-версії. Учасники ставлять запитання і отримують відповіді так, ніби вони зустрілися з реальною людиною. Форма для реєстрації участі в проєкті тут.
Завдяки технологіям, доступною з будь-якої точки світу стає і мультимедійна виставка «Бабин Яр: пам’ять на тлі історії». Найпростіші форми роботи з нею — «відвідати» виставку, описати три експонати, які найбільше запам’яталися, за певним планом.
Також низка організацій пропонують можливість замовити для експонування в школі пересувні мобільні виставки на цю тематику.
Свого часу ми працювали з виставкою «Бабин Яр: історія та долі» за проєктом, що втілювався Інститутом юдаїки, і по максимуму інтегрували її в зміст навчальних предметів: екскурсію почергово для всіх класів проводили спеціально навчені 11-класники, шкільний психолог проводила після-обговорення, вчителі української мови формували окреме домашнє завдання, 9–10-ті класи продовжували обговорення з точки зору юридичних понять на уроках правознавства, а 11-ті класи починали вивчати таким чином діяльність дисидентів, прослідковувати механізми владного контролю та різні практики меморіалізації. Ще ідеї можна почерпнути звідси.
Екскурсія: досліджуємо історії
Щодо безпосередньої екскурсії на територію сучасного Бабиного Яру, то можливі такі її варіації (звісно ж, із дотриманням усіх необхідних карантинних норм):
- учні працюють на місці з мобільним додатком IWALK від USC Shoah Foundation. Наразі доступні «IWALK-Бабин Яр» та «IWALK-Поділ»;
- також у додатку Kyiv City Guide доступний аудіогід до екскурсії «Трагедія Бабиного Яру» від німецько-українського проєкту «Вчимося пам’ятати»;
- учні попередньо отримують завдання — «познайомитися» з певним пам’ятником, дослідити пов’язані з ним історії. І вже під час самих відвідин Бабиного Яру провести екскурсію одне одному;
- учні також отримують попередньо завдання, об’єднуються в мінігрупи з молодшими учнями, спільно здійснюють «Ходу пам’яті» та розповідають молодшим про трагедію.
Локальна історія
Щодо локальної історії — завжди можна спробувати дослідити з учнями контекст свого населеного пункту.
До прикладу, хороші матеріали та ідеї можна знайти за посиланнями:
- Центр студій політики пам’яті та публічної історії «Мнемоніка» (Рівне);
- Віртуальна екскурсія місцями Голокосту у Львові «Місто (не) пам’яті» та «Історія Леона Велса: Віртуальний маршрут за одним щоденником» (Львів);
- Інтерактивна карта Музею історії та культури євреїв Буковини (Чернівці);
- Віртуальна екскурсія та відеолекції Музею «Пам’ять єврейського народу та Голокост в Україні» (Дніпро).
У будь-якому разі основне — це говорити дітям про трагедію, спільно осмислювати необхідність та можливі форми вшанування пам’яті жертв.
