Як говорити з дітьми про дорослішання

Текст: Вікторія Андрєєва

Як почати розмову з дитиною про те, як вона дорослішає? На допомогу завжди прийде дитяча книжка. Наприклад, про Мію або Бруно від іспанської письменниці, лікарки-педіатра Моніки Пейткс про дозрівання дівчаток та хлопчиків. Обидві книжки вийшли у львівському видавництві «Урбіно». Як починати серйозні розмови з дітьми, на Книжковому форумі у Львові радила психологиня Ірина Зубрицька.

Мія та Бруно — брат та сестра. І обоє дорослішають. Книжка — підказка для батьків, які не знають, коли та як почати розмову про фізіологічні зміни. У дівчаток вони починаються раніше, десь у 8–9 років, а у хлопців — у 10–11. Історії, описані в книжці, не дадуть відповідей на всі дитячі питання, але допоможуть зрозуміти, що відбувається з їхнім організмом. Та покладуть початок розмові про дорослішання.

Із чого почати та як зробити це правильно?

Як, наприклад, пояснити хлопчику, чому в нього ростуть тільки ступні, а його однокласниці випереджають його в рості? Кожен у цій розмові соромиться по-своєму: батьки — почати розказувати, а малеча — питати. Бо діти інколи бояться, що вони якісь не такі, і зміни в їхньому організмі — це щось неправильне. Або ж комунікація між батьками та нащадками складна, і є ризик, що дитина дістане на горіхи. Такий страх ще більше поглиблює дискомунікацію. Або ж батьки інколи намагаються перекидати обов’язки та важкі розмови, мов м’яч. «Це тобі краще мама розкаже». — «Ні, тато!» Час іде, і дитина опиняється віч-на-віч із ситуацією. Тоді вже й ніби сама все знає. Але не так, як мала б.

Книжки — допомагають. Тільки не вважайте це панацеєю


«Інколи такі книжки треба підкладати. Це стане для дитини поштовхом до дослідження. Чи виникнуть питання далі — не гарантую, але певні знання будуть», — сказала Божена Антоняк, директорка видавництва «Урбіно».


Важливо, що у виданні пояснюється про фізичні зміни у формі коміксів. Просто для розуміння та сприйняття про ріст та вагу, про те, чому можуть спітніти долоні від хвилювання, та про те, що тіло незабаром зазнає масштабніших змін (оволосіння, ріст грудей, зміни в голосі).

Дітям пояснюють, що організм починає продукувати жіночі та чоловічі гормони. Тому в деяких хлопців можуть набрякати молочні залози (лікарі називають це гінекомастією). У такому разі варто звернутися до лікаря-ендокринолога, щоб він пояснив, що це нормально, та контролював процес.

Відповідайте на запитання

Діти питають не для того, щоб підловити батьків, а щоб отримати інформацію. Треба пояснювати, але не так детально — залежно від віку. Якщо дитину задовольнить ваша відповідь, то вона піде гратися, а якщо ні, то буде запитувати далі. Якщо пояснювати маленькій дитині дуже детально, то вона не зрозуміє, і питань у неї буде просто море!

Але пам’ятайте, що батьки — це авторитет. Тому не можна «з’їжджати», що ми подивимся і розкажемо. Відповідь може бути неповною або простою, але має бути неодмінно.

Ініціюйте розмови

Наше суспільство, на жаль, не заохочує говорити з дітьми про фізіологічні зміни. Ці теми помилково відносять до «дорослих» і назавжди відкладають у «довгі списки» того, про що треба колись поговорити. Або вважають, що коли в їхньому дитинстві таке не розказували, то й вони не повинні. Не варто забувати, що нині є інтернет, телебачення, де багато показують, але нічого не пояснюють.

Якщо батьки не знають, як пояснити, то мають звернутися до лікаря. У спокійній обстановці лікар пояснить, що відбувається з організмом та які фізіологічні зміни є зараз.

Не варто соромитися

«Незручно говорити», «я не знаю, як це пояснити», «ще зарано про це говорити», «не знаю, як донести… та може й не треба?» та інші відмовки. Чого соромитися? Ніхто з нас не народився в інший спосіб. Варто видихнути і заспокоїтися.

Діалог з мамою переважно вибудовується легше, а з татом — складніше. Якщо хтось з батьків соромиться, то варто перейняти на себе цю функцію. Але треба бути готовим, що діалог може бути важчим.

Під час дорослішання в дітей підвищується емоціональна лабільність(тобто коливання настрою). Ваша дитина стала спалахувати емоціями, мов сірник. Більше розмовляйте. Якщо не чуєте сили, варто звернутися до психолога.

Текст і фото: Вікторія Андрєєва. Ілюстрації надані видавництвом «Урбіно»

Автор:

Залишити відповідь