Цьогоріч освітня панель Київського міжнародного форуму була присвячена розвитку людського капіталу. Що це таке, як його визначити, а головне — як утримувати та розвивати? Занотували для вас основні тези панельної дискусії КМЕФ 2022.
голова ГС «Освіторія» та засновниця Новопечерської школи, модераторка дискусії
Ціна кожного здобутку на шляху до української перемоги — людські втрати, що відбуваються не лише на фронті. Експерти логічно прогнозують демографічну кризу в Україні. Але для відбудови та «плану Маршала» нам потрібні будуть наші таланти назад. Звісно, один із головних інструментів — це освіта. Важливо, щоб діти продовжували вчитися і не припиняли освітній процес. Бо інвестиція в освіту — це найдовготриваліша інвестиція держави у своїх громадян.
Людський капітал — це не сума ресурсів чи грошей. Це спільна інтелектуальна творчість людей. І саме ця творчість дає 60–80 % національного багатства країни. Це щодо визначення. Що більш розвинена країна, то більший відсоток людського капіталу в національному багатстві. Демографічна ситуація напряму впливає на якість людського капіталу. З 24 лютого з України виїхало близько 9 млн осіб. Повернулося — трошки більше ніж 7 млн. 1,3 працьовитих, освічених лишаються через війну за кордоном. Це жінки з дітьми, переважно киянки та харків’янки з вищою освітою. Для людського капіталу нашої країни це досить суттєва втрата. Але для об’єктивності варто додати: населення країни стабільно зменшувалося і до повномасштабної війни. А у 2023–2024 роках буде провал народжуваності. Довоєнний демографічний показник ми зможемо повернути ближче до 2030 року. До цього часу я прогнозую 35 мільйонів як імовірну цифру населення України. Але є й хороші новини. У перший тиждень російського вторгнення до країни повернулися 200 000 чоловіків, які виїхали задовго до війни. Знали, що їх вже не випустять, але кинули все та приїхали на допомогу. Це свідчить про їхні високі моральні якості. Та факт є фактом: жінки не будуть народжувати стільки дітей, скільки народжували їхні бабусі. Тому дуже вирішальним для людського капіталу після війни буде питання: скільки людей захоче повернутися? Аби це сталося, у першу чергу необхідно тримати зв’язок з тими, хто виїхав, показувати, що ми на них чекаємо. Роботодавцю — зі своїми працівниками. Вчителям — зі своїми дітьми. Греція в часи найгіршого відпливу людей ставила бігборди в аеропортах «Повертайтеся додому! Греція на вас чекатиме».
Ну і куди ж без освіти. Важливо, щоб наші діти, розсипані по всьому світу, мали доступ до української культури та освіти. Точно не вся програма, але українська мова, література та історія будуть абсолютно достатніми. Ці діти будуть нашим резервом людського капіталу після перемоги.
науковиця інституту демографії та соціальних досліджень ім. М. В. Птухи НАН України
президент Національного університету «Києво-Могилянська академія»
Важливо розуміти: ті, хто повернуться з-за кордону, стануть більш вимогливими. Як до себе, так і до країни. До освіти, до якості медицини, до урядовців. Вони, можливо, не стануть носіями суперінноваційних ідей, але точно привезуть із собою більш стале розуміння правил та демократичного суспільства.
Ще один важливий момент: неможливо буде повернути в Україну всіх українців. Але це не є погано. Головне — тримати з ними зв’язок і мати своїх агентів впливу та носіїв українського коду в різних куточках світу. Саме завдяки їм ми зможемо набувати корисний досвід і знання інших спільнот.
І додам до колег: для тих, хто буде продовжувати тут, цінність освіти стане ще вищою. Вона насамперед зрощує людський капітал країни. Після війни освіту треба буде швидко реабілітувати, щоб вона була більш конкурентною на фоні світових університетів та виконувала замовлення бізнесу. Як і науку, до речі. До війни весь річний держбюджет на науку становив річний бюджет одного європейського університету на науку. Це неправильно. Швидка відбудова України без науки просто неможлива.
Наша компанія теж підтримує думку, що освіта — основний стимул розвитку людського капіталу. До війни ми регулярно запускали з університетами дуальні програми, де студенти могли як отримати диплом бакалавра, так і напрацювати десятки годин практичного досвіду ще до випуску. IT-галузь — одна з ключових для розвитку України. Тому ми щиро вболіваємо за наших співробітників. Забезпечуємо офіси генераторами, аби люди могли заробляти і платити податки. Нам важливо показати (як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку): майбутнє в України є, з нами можна і треба працювати. Навіть попри війну ми не втрачаємо продуктивність.
віце-президентка, регіональна керівниця компанії SoftServe в Україні
засновниця та СЕО Israeli Ukrainian Alliance
Досвід Ізраїлю може стати актуальним для України. Країна має 7 млн ізраїльтян всередині країни і 8 млн етнічних євреїв поза нею, з якими системно працює. Від початку заснування держава Ізраїль має Міністерство діаспори, урядові й громадські організації, що системно закликають та допомагають іммігрувати до Ізраїлю або ж максимально використовувати діаспору на благо країни.
В Ізраїлі повернення «додому» (навіть через 1000 років) красиво називають «сходження». Програм репатріації — десятки. Наприклад, є двотижневі програми уряду для молоді з єврейським корінням: два тижні їм показують усю красу країни. 27 % після того вирішує будувати своє життя в Ізраїлі. А деякі програми репатріації для талановитих підприємців мають ще вищий показник — до 80 % учасників програми, працездатних і талановитих євреїв, переїжджають жити в Ізраїль.
Усі спікери дискусії погоджуються: освіта та люди — це дві рушійні сили, що допоможуть нам після перемоги.
