Чому діти більше не розважаються читанням, а вибирають гаджет? Як війна впливає на звичку читати? Як учителям працювати з учнями, які не розуміють тексту? Та чому важливо читати книги, які пропонують діти? Про це освітяни розмірковували на форумі «Мистецтво читання: практичні інструменти формування читацької компетентності учнів початкової школи». Занотували для вас найцікавіше з дискусії.
Авторка тексту:
Олена Коваль
Модерувала дискусію
головна редакторка Освіторія.Медіа
Катерина Кисельова
17,7% дітей не вміють працювати з текстами. Що із цим робити?
Василь Терещенко,
заступник директора УЦОЯО та співавтор стратегії читання
Ми провели третій цикл загальнодержавного зовнішнього моніторингу якості початкової освіти. Маємо такі результати рівня читання випускників початкової школи:
Примітка. Базовий поріг включає в себе середній та високий поріг.
Передусім важливо розуміти, що це третій цикл, який ми провели у 2024 році, у час повномасштабної війни. До цього був другий цикл у 2021 — під час ковіду та перший — у 2018 в умовно мирних обставинах.
Результати першого циклу можна вважати відправною точкою, яка нам говорить, як наші учні могли читати в нормальних умовах. А далі бачимо, що під час ковіду навички учнів почали знижуватись і тенденція залишається негативною.
Ось ці 17,7% учнів, що мають обмежені навички, — критичний показник. Бо це діти, які бачать текст, але фактично не розуміють його. Ці учні переходять далі до п’ятого класу, де мають різні предмети та різних учителів, і вміння працювати з текстом для них важливе.
Варто усвідомлювати: якщо дитина не здатна розуміти базові фрагменти тексту, з нею не вийде говорити про такі складні матерії, як декодування, синтез, аналіз.
Я б тут радив провести маленький тест, який є на початку тестування з читання від PISA. Завдання складається з коротких речень: одні мають сенс, інші — ні, й учні відповідно повинні їх позначати. Воно досить просте, його можна давати і в початковій школі. Цей тест допоможе зрозуміти, з якими учнями можна рухатися далі до складних текстів, а з якими потрібне негайне втручання.
Знайти вправи для розвитку читацької грамотності у форматі PISA можна у збірнику.
Коли є стратегія, треба знати, як її втілювати
Катерина Молодик,
координаторка напряму «Зміст освіти» Офісу впровадження НУШ Міністерства освіти і науки України
Варто зазначити: дуже цінно, що ми можемо проводити такі дослідження в умовах війни і мати певну аналітику й дані. І питання з моєї позиції — що ми можемо робити далі, щоб виправити дані із цього дослідження?
Ми маємо стратегію розвитку читання, в якій ідеться про доступ до книг, розвиток бібліотек і національного книговидавництва, сприяння тому, щоб читання ставало дозвіллям для дорослих і дітей. Але варто задуматись, як це реалізувати. Що я як громадянка та вчителька можу зробити, щоб втілити в життя стратегію розвитку читання?
Останнє дослідження Українського інституту книги вказує на те, що ледь не основним чинником, який впливає на те, що діти люблять читати, або те, що вони стають дорослими, які читають, це обставини в родинах та середовищі.
Якщо ми говоримо про початкову школу, то середовищем може бути клас і вчитель, який перебуває з дитиною в цьому просторі. Коли ми чогось навчаємо дітей, вони запам’ятовують, у якому середовищі перебували в цей час, чи почувалися безпечно, комфортно, чи відчували мотивацію робити те, що ми їм пропонували. Тому коли ми вже маємо перелік того, що потрібно зробити, варто продумати, як це зробити, щоб діти були вмотивованими.
У контексті читання також важливо згадати вплив війни. Постійний стрес і тривоги відбиваються на розвитку мозку. Згадаймо 2022 рік, коли багато з нас казали, що перестали читати. Це пов’язано з тим, як ми сприймаємо стрес, через це зникає здатність концентруватися, притуплюються реакції.
6–9 років — це вік, коли в дітей формується аналітичне й абстрактне мислення. І в цей час мозок надзвичайно гнучкий для того, щоб максимально розвиватися, схоплювати. У підлітковому ж віці розвивається лімбічна система і дітям складно себе стримувати. А когнітивні здібності в цей час сповільнюються, тому що багато емоційного контексту. Читання в такі моменти може бути терапією, практикою заспокоєння і заземлення. Щоб мотивувати дітей читати, потрібно починати з себе. Спершу самим розуміти, як конкретні інструменти можуть нам допомогти, а тоді пропонувати їх дітям.
Зустрічі з авторами як мотивація до читання
Леся Павлюк, учителька початкової школи та дошкілля, переможниця Global Teacher Prize Ukraine
Мої учні розуміють, що на читанні базується все навчання, і до нього ми звертаємося на різних предметах. Але важливо, щоб було бажання від дітей, тож їх потрібно мотивувати. Для цього я люблю влаштовувати зустрічі з письменниками.
Наприклад, якось влаштувала дітям зустріч із Сашком Дерманським, коли той був у нас в Івано-Франківську. У моєму класі тоді навчався хлопчик, який писав власні вірші, оповідання, казки. І Сашко вселив йому віру в себе та переконав, що той справді може стати письменником. Тоді в мого учня з’явилося бажання, він почав активніше писати свої твори.
Загалом після зустрічей з авторами діти охочіше читають їхні книги. Їм цікаво і прочитати, і розповісти про книжку, особливо якщо є підтримка в школі. І з таким читанням, я вірю, що є і більше розуміння тексту.
На читання й розуміння впливають гаджети
Олена Шевченко, керівниця початкової школи та дошкілля Новопечерської школи
Криза читання відбувається не у школі, а загалом у суспільстві. Я помічаю, як через короткі відео та велику кількість візуальних речей у дітей змінюються когнітивні здібності, що відповідають їхньому віку.
Нині шестирічні діти вже не можуть стільки часу концентрувати увагу, скільки потрібно для того, щоб зрозуміти прочитане. Вони вже не можуть мати такий обсяг пам’яті, їхня пам’ять дуже короткотривала. Досить складно дитині в першому класі працювати навіть протягом п’яти хвилин.
Коли дитина з маленького віку отримує в руки телефон і переглядає короткі відео, вона має багато візуальних ефектів та картинку, що швидко змінюється, і перестає мислити образно. Тож коли ця дитина читає речення, для неї це просто слова. Вона не малює перед собою картинку і не уявляє те, про що вона читає.
Тому, я думаю, що зниження аналітичних функцій щодо прочитаного тексту, зниження функцій синтезу інформації та критичного сприйняття — це про базові причини цієї кризи.
Читацькі практики, що мотивують
Леся Павлюк, учителька початкової школи та дошкілля, переможниця Global Teacher Prize Ukraine
Дуже добре, коли діти проявляють ініціативу щодо книг у класі. Одного разу моя учениця принесла на урок книгу «Війна, що змінила Рондо». Напередодні вона була на презентації, і книга її дуже захопила. Дівчинка сказала: «Ми мусимо цю книгу прочитати, я її рекомендую». Я вирішила підхопити цю хвилю і замість уроку української мови влаштувала позакласне читання. Презентацію провела ця учениця, розповіла, як книга зачепила її своїм змістом.
Усі діти добре запам’ятали книгу. Тому важливо підхоплювати те, що пропонують учні. І чудово, якщо у вчителів є можливість гнучкості, коли можна змінити формат уроку й підлаштуватися під бажання дітей.
Олена Шевченко, керівниця початкової школи та дошкілля Новопечерської школи
У нашій школі є практика читання в парах. І як різновид цієї практики один клас приходить у гості до іншого класу, де діти читають одне одному. Особливо чудово, коли першокласники йдуть до дошкільнят.
Також ми запрошуємо батьків читати для дітей, привчаємо їх до читання, пояснюємо, як обговорювати з дітьми книги.
Василь Терещенко,
заступник директора УЦОЯО та співавтор стратегії читання
На мою думку, такого формату, як позакласне читання, вже не повинно бути. У методиках тих освітніх систем, де до читацької грамотності ставляться як до цілеспрямованого процесу, цей формат уже вшитий у постійні уроки. Учень на будь-якому занятті може запропонувати розповідь про свою книжку і цим зацікавити інших.
Нам трішки бракує цієї практики поширення книг від учня до учня або від вчителя до вчителя. А насправді дуже класно, коли педагоги працюють спільно, щоб закріпити в дітей розуміння, що читання — це те, без чого ти далі в навчанні не підеш.
Форум читання провели в межах проєкту «Scaling up CWtL in Ukraine» за підтримки Stichting War Child Alliance (War Child).
