Освіта у час війни — це значно більше, ніж навчання. Вона формує та зберігає довіру між дітьми й дорослими, між родинами, учителями та громадою. Ця довіра формує соціальний капітал — те, завдяки чому люди залишаються в громаді та об’єднуються, щоб діяти разом навіть у найважчі часи. У матеріалі зібрали головні висновки дослідження благодійного фонду savED «Війна, освіта та соціальний капітал». Як освіта під час війни впливає на молодь? Як формується відчуття приналежності у молоді та як довіра до вчителів сприяє побудові тісних зв’язків?
Як формується відчуття приналежності у молоді?
Один із ключових сигналів дослідження простий — соціальні зв’язки не виникають без зусиль. Для цього потрібен простір, де люди регулярно зустрічаються, спілкуються, співдіють та відчувають безпеку. Для підлітків таким простором часто є заклади освіти — навіть тоді, коли все навколо нестабільне. Адже саме освітній простір стає опорою для відновлення соціальних зв’язків, місцем безпеки та підтримки, а також джерелом відчуття належності до громади.
Дані дослідження savED свідчать, що відчуття приналежності та легша інтеграція в громаду формуються там, де є:
- задоволеність навчанням;
- присутність друзів;
- довіра до дорослих;
- легкість встановлення соціальних звʼязків;
- позитивна оцінка можливостей працевлаштування;
- відчуття сенсу у своїх діях.
Так, учні, які відвідують школу комбіновано або очно, значно частіше мають багато друзів (57%), а серед тих, хто навчається дистанційно, таких лише 41%.
Крім того, «своїми» у школі почуваються 64% учнів, які навчаються очно, 68% учнів, які навчаються дистанційно, та 59% учнів, які навчаються у змішаному форматі.
Водночас 53% учнів відчувають себе повністю або переважно частиною громади, ще 15% — скоріше належать, 32% учнів не мають такого відчуття. Учні родин ВПО і ті, хто не переміщувався, показали майже однаковий рівень інтегрованості (54% та 53% відповідно).
Як школа сприяє побудові тісних зв’язків?
Дослідження засвідчує, що освіта в умовах війни є не лише сферою здобуття знань, а й одним із головних середовищ відновлення соціального капіталу. Освітній простір, школа і пов’язані з нею інституції формують довіру і створюють умови для соціальної взаємодії та підтримки. Позитивний досвід взаємодії між учнями, педагогами і батьками може зміцнювати відчуття належності до громади.
Зокрема, йдеться про те, що:
- довіра до вчителів створює основу для «bonding social capital» — тісних зв’язків усередині шкільного середовища, що забезпечують підтримку, посередництво в конфліктах та розвиток шкільного самоврядування;
- доброзичлива атмосфера у школі підсилює відчуття безпеки й належності, формуючи ядро соціального капіталу;
- позашкільні гуртки та секції сприяють горизонтальним зв’язкам і формують навички співпраці, особливо цінні в умовах руйнувань і втрати рутин;
- молодіжні проєкти дають підліткам досвід лідерства, громадської участі й створення нових соціальних мереж. Вони формують соціальну залученість — включення в суспільно важливі процеси. Це зміцнює соціальний капітал через досвід співпраці, впливу, а також створення нових соціальних зв’язків поза межами звичного оточення;
- шкільне самоврядування забезпечує досвід відповідальності та впливу, сприяючи розвитку вертикального соціального капіталу.
Тож школа не зводиться лише до будівлі та освітніх програм. Це глобальніший процес, що потребує збереження зв’язків між людьми: дружби, підтримки, здатності домовлятися, довіри до дорослих поруч. Без цього громада стає крихкою, навіть якщо формально «все працює».
Аналітичний звіт за результатами дослідження доступний тут.
Матеріал підготовлений за результатами презентації дослідження та дискусії «Освіта як середовище відновлення: соціальний капітал у час війни», яка відбулася в межах спільної ініціативи Могилянської стратегічної агенції (M-S-A), Kernel та БФ «Разом з Кернел» за партнерської участі savED.
