Громадянська освіта вчить дітей визначати своє місце в суспільстві, усвідомлювати, ким вони є і як взаємодіють. Щоб розібратись із цим, варто дослідити чимало тем, одна з яких — інклюзія. А вона — не лише про людей з інвалідністю, а й про інтеграцію всіх людей у суспільство, про рівні права і рівні можливості. Експертка подкасту — проєктна менеджерка музею в темряві «Третя після опівночі» Ніколь Поліщук розвінчує стереотипи щодо людей з інвалідністю.
Екскурсії в темряві
Кожен з нас колись стикався з дискримінацією. Наприклад, чув: «Ти ще малий!» або «Ти дівчинка, це не для тебе». Інклюзія — це про включеність кожного в суспільство, про комфортне життя в соціумі для кожного.
Зі стереотипним ставленням стикалася й житомирянка, громадська активістка Вікторія Шевчук. Вона вже каталася галопом на конях, підіймалася на Говерлу, стріляла з лука, літала в аеротрубі, відчуваючи себе парашутисткою! І вона — незряча. Чимало людей з порушеннями зору обожнюють екстремальні види спорту та активний відпочинок. Чимало є тих, хто, попри порушення зору, отримує максимум задоволення від життя і досягає неабияких висот. До прикладу, відомий італійський співак Андреа Бочеллі, талантом якого захоплювався сам Паваротті. Або сліпий від народження Стіві Вандер, який став знаменитим музикантом і композитором.
Чимало людей у світі мають порушення зору. Повністю незрячих — 39 млн, за даними Всесвітньої організації охорони здоров’я. Не всі знають, що більшість людей з порушеннями зору мають залишковий зір. Дехто може розрізняти світло й тінь, кольори й контури предметів. Людей, які зовсім не бачать світла, близько 10 відсотків. В Україні точної статистики немає, орієнтовно порушення зору мають сто тисяч наших співвітчизників.
Вікторія працює гідом у музеї в темряві «Третя після опівночі». Цей музей — єдиний такий в Україні, де руйнують стереотипи про незрячих людей. Тут вимкнули світло 4 роки тому, і відтоді всі екскурсії відбуваються в абсолютній темряві, у супроводі незрячих гідів. За цей період в музеї побували понад 28 тисяч відвідувачів.
Доторкнутися… до посмішки Мони Лізи
Простір екскурсій реалістично відтворює повсякденні місця із життя: вулиця, квартира, галерея мистецтв. Відвідувачі роблять звичні речі, але в незвичних умовах: у повній темряві. Так вони дізнаються більше про те, як незрячі сприймають світ, причому відчувають це на власному досвіді.
Чимало відвідувачів до екскурсії думають, що темрява — це дискомфортно, страшно. Навіть очікують, що їх лякатимуть, як у квест-кімнатах. Але цей музей — зовсім не про те. Навпаки незрячий гід, який постійно супроводжує екскурсантів, заспокоїть та підтримає.
Простір екскурсії «Прогулянка в темряві» — це 150 квадратних метрів цілковитої темряви, поділених на 5 локацій, які відтворюють місця з повсякденного життя людини. Відвідувачам пропонують перейти дорогу, налити воду, скуштувати кави, але в суцільній темряві. Вони краще пізнають власний організм: які органи чуття загострюються в такій ситуації, а які не так добре розвинені.
Музей проводив екскурсії містом наосліп «Відчуй Київ». Це змога зовсім по-новому відчути рідне місто. Адже потрібно пройти маршрут у світлопоглинальній масці та з тростиною, разом із незрячим гідом та зрячим провожатим.
Також важливим напрямком для музею в темряві є доступне мистецтво. Зрячі відвідувачі можуть дослідити шедеври мистецтва та архітектури у новий для них спосіб, а для незрячих це унікальна можливість дізнатися, як виглядають відомі особистості, архітектурні споруди або твори мистецтва, про які вони багато чули. В експозиції музею вже понад 80 експонатів, а ще ця галерея — єдине місце у світі, де можна відчути на дотик, як виглядає посмішка Мони Лізи. Наблизитися до творів мистецтва тут змогли понад пів тисячі незрячих.
Як запропонувати допомогу незрячій людині?
Навички супроводження важливі. Багато людей просто соромляться пропонувати допомогу або не знають, як це зробити. Є певні правила. Не треба хапати людину за плече, брати під лікоть. Варто представитися та запропонувати допомогу. Не всім вона потрібна, тож не треба ображатися, якщо почули відмову. Якщо незряча людина погодилася, вона триматиме вас за лікоть або покладе руку на плече. Обов’язково вона буде йти на півкроку позаду вас, щоб ви могли заздалегідь попередити про перешкоди на шляху. Чітко озвучте: «Зараз буде бордюр/калюжа».
Коли у приміщенні ви пропонуєте незрячій людині сісти, проведіть її до спинки стільця.
Щоб навчити цього школярів, варто виконати прості та цікаві вправи.
Вчительський Конструктор
Вправа «Побачити більше»
Мета і завдання: відчути на власному досвіді, як живуть незрячі, розвивати емпатію та навички командотворення.
Матеріали: пов’язки на очі на кожну пару учнів.
Підготовка: Об’єднайте клас у пари. Запропонуйте учням одягнути пов’язки на очі.
Хід роботи:
Запропонуйте по черзі, міняючись пов’язкою, виконувати наступні дії:
- тримаючись за плече чи за лікоть однокласника, дійти до сусіднього кабінету;
- тримаючись за плече чи за лікоть однокласника, пройти не менш ніж 5 сходинок;
- за сигналом «Йди до мене» самостійно пройти по прямій лінії хоча б 5 метрів (вчитель дбає про безпеку школяра);
- знайти якусь річ на дотик: можна поставити в ряд кілька портфелів і попросити учня відшукати свій, знайти пару для шкарпетки або що-небудь інше;
- спробувати впізнати харчовий продукт за запахом і смаком;
- написати своє ім’я на папері;
- спільно намалювати малюнок з однокласниками у пов’язках;
- спільно скласти пазл (4–6 частин) з однокласниками у пов’язках.
Обговорення:
- Що було найскладнішим?
- Як почувались у пов’язці?
- Як почувались у пов’язці і за підтримки однокласника?
- Чи складно було довіритись іншому?
- Яким чином вдалося намалювати спільний малюнок/скласти спільний пазл?
Вправа на подолання стереотипів «Правильно-Неправильно»
Матеріали: червоні та зелені картки на кожного учня.
Підготовка: Роздайте картки дітям.
Хід роботи:
Попросіть щоразу, як ви зачитуєте твердження, сигналізувати карткою про «Правильно» (зелений колір) чи «Неправильно» (червоний колір). Там, де вбачаєте доцільним, попросіть учнів, які підняли зелену картку, і учнів, які підняли червону картку, аргументувати свої відповіді. Доповніть інформацією, яка є із цього питання.
| Приклади тверджень | Приклади коментарів учителя |
|---|---|
| Незрячі носять чорні окуляри, оскільки остерігаються кепкування від оточуючих. | Неправильно. Ті незрячі, які носять окуляри, використовують їх найчастіше для захисту очей від гілок на вулиці або прикривають очі, маючи їх певні видимі дефекти. |
| Незрячі люди завжди знайомляться, торкаючись долонею до вашого обличчя. | Неправильно. Це один із телевізійних штампів. Насправді, лише одиниці так роблять. |
| Незрячі люди мають собаку-поводиря або користуються білою тростиною. | Правильно. Насправді собак-поводирів в Україні майже немає. А біла тростина і справді — найпоширеніший помічник для пересування містом. |
| Усі незрячі люди навчаються у спеціальних школах і володіють шрифтом Брайля. | Неправильно. У сучасному світі лише близько 10% незрячих людей володіють шрифтом Брайля. Це пов’язано з розвитком сучасних технологій та з тим, що багато людей втрачають зір вже у зрілому віці, коли вони не підпадають під таке навчання. Тактильні відчуття в дорослому віці не так швидко розвиваються. У Києві діє лише одна спеціальна школа №5 імені Я. П. Батюка. |
| Незрячі люди можуть користуватися мобільними телефонами та комп’ютерами. | Правильно. Незрячі люди навіть можуть листуватися завдяки спеціальним додаткам Voice Over — для операційної системи IOS, Talk Back — для операційної системи Android. |
| Незрячі люди можуть дивитися кінофільми. | Правильно. Для цього створені спеціальні тифлокоментарі. |
| Незрячі люди можуть здобути вищу освіту. | Правильно. |
| Незрячі люди можуть працювати в ІТ-сфері і займатися програмуванням. | Правильно. Наприклад, про Олексія Садового можна більше дізнатися з відео «Інвалідність не обмежує. Обмежує дискримінація». |
| Незрячі люди можуть займатися спортом. | Правильно. Інколи вони стають паралімпійськими чемпіонами разом зі спортсменами-гідами, які їх супроводжують. |
| Незрячі люди закохуються, ходять на побачення і створюють сім’ї. | Правильно. Щоправда, процес закоханості в них відбувається зовсім по-іншому, до нього залучається не зір, а інші органи чуття. |
Обговорення:
Запитайте в учнів:
- Що було для вас новим?
- Що вас найбільше здивувало?
- Які емоції ви відчували, коли давали неправильну відповідь?
Ще чотири вправи на вибір вчителя:
- Інтерактивна сторінка музею в темряві «Третя після опівночі». «Побач більше».
- Я хочу працювати! У мене є навички! / КОМПАС. Посібник з освіти в сфері прав людини за участі молоді.
- Шукайте можливості. Звертайте увагу на здатність, а не на дієздатність! / КОМПАС. Посібник з освіти в сфері прав людини за участі молоді.
- Спорт для всіх. Ви коли-небудь намагалися грати в баскетбол у візку? / КОМПАС. Посібник з освіти в сфері прав людини за участі молоді.
Що школярі мають знати про зручності для незрячих?
Інклюзія починається з усвідомлення потреб усіх членів соціуму. Якщо запитати учнів, як можна обладнати школу і територію поруч таким чином, щоби створити можливості для всіх дітей, згадають про пандус. А ось про необхідне для людей з порушеннями зору школярам зазвичай відомо значно менше.
- Нещодавно почали активно використовувати спеціальну тактильну плитку для тротуарів. Вона допомагає незрячим іти прямо і розуміти, коли потрібно повертати.
- На переходах проїжджої частини вулиці дуже потрібні звукові світлофори з характерним клацаючим звуком. Такий самий звук є і на вході в метро.
- Безпечно дійти до місця призначення допоможе відсутність клумб, напівсфер, відкритих люків, машин, які паркуються просто на тротуарах.
- Будь-які пам’ятки архітектури, важливі споруди мають бути обладнані так, щоб і незряча людина змогла прочитати, що це, послухати про пам’ятку інформацію та навіть доторкнутися до її 3D-моделі.
Що можуть зробити самі учні
Подбайте, щоби ваша школа мала позначені жовтим прогони на східцях, поручні, рухомі вхідні двері (коло) та нерухома частина дверей (три паралельних лінії). Найкраще слабозорі люди розрізняють контрастні поєднання кольорів: жовтого та чорного.
Маленький крок тут і зараз, який може здійснити кожен із нас. Перевірте, чи є d ліфті вашого під’їзду тактильні мітки біля позначок. Якщо ні — наклейте їх.
Спробуйте з учнями спеціальний додаток «Be My Eyes». Там можна зареєструватися як волонтер. І допомагати незрячим виконувати буденні дії, які потребують візуального сприйняття. Наприклад, підібрати потрібний одяг, знайти ліки, розрізнити купюри.
Дуже поширена думка: для того, щоб адаптувати простір для людей з інвалідністю, потрібно багато зусиль та грошей. Це неправда. Ми всі можемо робити прості кроки, щоби суспільство жило краще. Усе починається з нас самих.
Корисні матеріали та ресурси для підготовки до занять:
- Н. Швадчак. Коректна мова — як говорити про людину, а не її інвалідність
- Довідник безбар‘єрності
- Музей у темряві «Третя після опівночі». Все, що ви хотіли дізнатись, але боялись спитати
- Кохання наосліп: розвіюємо ТОП-3 стереотипів про незрячих людей
- Коло сім’ї. Центр здоров’я і розвитку. Інфоресурси
- Проєкт «На рівних»
- Дискримінація обмежує. Протидій
- Мультфільм «Каструлька Анатолія»
- Соціальний ролик на підтримку дітей з аутизмом
- Навчально-реабілітаційний центр «Джерело»
- Good bread from good people. Інклюзивна пекарня
- Ініціатива Доступно.UA
- ГО «Відчуй»
- Соціальна кампанія “Стоп, дискримінація. Кожен має право на спорт”. Спецпроєкт УП. Життя #Стоп, дискримінація
- Національний комітет спорту інвалідів України
- Ігри нескорених. Invictus Games
